ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 листопада 2017 року № 826/1195/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію
Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова
Олександра Юрійовича
про зобов'язання вчинити дії
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (надалі - Відповідач), в якому просить: зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича за формою та у спосіб встановлені Законом України подати до фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення фізичних осіб ОСОБА_1 (ПІН № НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованих Законом коштів по вкладам за рахунок Фонду відповідно до депозитного рахунку від 20.05.2017 р. НОМЕР_2 на суму 195000 (сто дев'яносто п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Відповідачем в супереч вимогам законодавства не виплачено на користь Позивача коштів по вкладам за рахунок Фонду відповідно до депозитного рахунку від 20.05.2017 р. НОМЕР_2 на суму 195000,00 грн.
Представник Відповідача проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити, посилаючись при цьому на те, що договори є двосторонніми (без участі банку як повіреного) з ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр», який по своїй природі не є вкладами згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Закону №4452-VI. Отже, гарантії Закону №4452-VI не поширюється на ситуацію з Позивачем, а кошти в сумі 256 128,90 грн., зараховані 19.05.2016 року на рахунок Позивача на підставі нікчемного правочину, не підлягають виплаті у зв'язку з тим, що платіжна операція з повернення фінансовою компанією коштів Позивача не має жодного відношення до банківського вкладу.
Судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір банківського вкладу (депозит) «Перше знайомство» від 20.05.2016 року №980-032-000244724, відповідно до якого Позивачем було внесено 195000,00 грн. на депозитний рахунок НОМЕР_2.
Між Позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 21.12.2015 року укладено договір №980-032-000165287. Згідно з вказаним договором Позивачем було передано 110000,00 грн. у власність ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».
Також 10.05.2016 року між Позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було укладено договір №980-032-000235653. Згідно з вказаним договором Позивачем було передано 145000,00 грн. у власність ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».
В подальшому 19.05.2016 року з банківського рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було здійснено повернення 110320,62 грн. та 145808,28 грн. на банківський рахунок ОСОБА_1.
В той же час, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» від 23.05.2016 року № 14/БТ, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» від 23.05.2016 року № 81261, згідно з яким, запроваджено тимчасову адміністрацію.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №265 від 24.01.2017 року делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду Волкову Олександру Юрійовичу з 25 січня 2017 року визначені статтями 37, 38, 47-52, 51-2, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Починаючи з 18.07.2016 року, розпочалися виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду через банків-агентів.
Дізнавшись про введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський», Позивач звернулась із заявами в банк-агент «ПУМБ» в м. Харкові по виплаті гарантованих, відшкодованих коштів (з процентами) за рахунок Фонду гарантування по депозиту №980-032-000244724.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (надалі - Закон № 4452).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
В силу ч. 1 ст. 26 Закону № 4452, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
При цьому, нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.
Згідно ч. 5 ст. 27 Закону № 4452, протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Крім того, пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (Положення), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файлу "Перелік вкладників" (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).
При цьому, згідно із п. 6 розділу ІІІ Положення, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Пунктами 2, 3 розділу IV Положення визначено, що, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Отже, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.
Як вбачається із матеріалів справи, на дату укладення договорів та здійснення правочинів відносно Банку діяла постанова № 917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» затверджена Правлінням Національного банку України 22.12.2015 року (далі - Постанова № 917), у відповідності до якої, на підставі норм статей 7, 15, 55 Закону України «Про Національний банк України», статей 66, 67, 73, 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» глав 3, 5, розділу І, та глави 12 розділу II Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України 17.08.2012 року за № 346, встановлено факт здійснення ПАТ «Банк Михайлівський» ризикової діяльності, віднесено ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних, встановлені для ПАТ «Банк Михайлівський» обмеження в діяльності в тому числі не здійснювати кредитні операції в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.
Крім того, 27.04.2016 року постановою Правління Національного банку України № 295/БТ «Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року № 917/БТ встановлені для ПАТ «Банк Михайлівський» (надалі - Постанова № 295) обмеження в діяльності, в тому числі не здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.
Згідно з Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 року за № 346:
- обмеження операцій - тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій з урахуванням установлених обмежень за видом обсягом/сумою/колом клієнтів/регіоном;
- здійснювані банком операції - є діями або подіями під час надання банківських та інших фінансових послуг, здійснення іншої діяльності, унаслідок яких відбуваються зміни у фінансовому стані банку, що відображаються за балансовими або позабалансовими рахунками банку.
Під час перевірки Уповноваженою особою Фонду виявлено, що 11.11.2014 року між ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено Договір доручення № 1 (надалі - Договір доручення), згідно з умовами якого Банк, в якості Повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (надалі - Клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь Товариства, як Довірителя, на умовах строковості та платності.
Відповідно до предмету Договору доручення Банк мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення Товариством грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного Договору доручення.
На виконання вищезазначеного Договору доручення Банком від імені Товариства укладались з фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок Товариства (далі - Договір позики). При цьому, фізичні особи (Клієнти) були обізнані в тому, що правовідносини за таким Договором позики регулюються положеннями ст.ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики, і, відповідно, не підпадають під гарантування вкладів з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до умов договору, Позивач передає ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти у розмірі 110000,00 грн. та 145000,00 грн. в порядку та в строк, передбачений цим договором, а ТОВ «ІРЦ» зобов'язується повернути кошти Позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах передбачених договором.
Згідно з випискою по особовому рахунку, грошові кошти в сумі 110000,00 грн. та 145000,00 грн. з поточного рахунку ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр» були перераховані на рахунок Позивача, призначення платежу «повернення коштів згідно з договором від 21.12.2015 року №980-032-000165287».
З рахунку Товариства на поточний рахунок Позивача 19.05.2016 року було перераховано 320,62 грн. та 808,28 грн. - оплата процентів по договору. Загальна сума перерахування становить 110320,62 грн. та 145808,28 грн.
Судом встановлено, що 18.05.2016 року Банк уклав із ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договір відступлення прав вимоги № 1805.
Згідно з умовами договору відступлення №1805 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов'язалось відступити Банку права вимоги, належні ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», за кредитними договорами (із забезпеченням) з усіма додатковими угодами до них, укладеними з фізичними особами.
Перелік кредитних договорів, права за якими відступаються Банку, міститься в Реєстрі Кредитних договорів, форма якого наведена в додатку №1 до Договору відступлення №1805. Також, в Реєстрі Кредитних договорів визначається вартість відступлення прав вимог на дату складання такого реєстру.
Банк, в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимоги.
Банк та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 року уклали реєстр кредитних договорів №1 до Договору відступлення № 1805, відповідно до якого Банк придбав права вимоги за 106 265 Кредитними договорами на загальну суму 1 061 074 939,79 гривень за ціною 870 000 000,00 гривень.
Банком 18 та 19 травня 2016 року було проведено бухгалтерські проводки та зараховано кошти у загальній сумі 870000 000,00 гривень на рахунок, що належить ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».
Також, 19.05.2016 р. Банк уклав із ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» Договір відступлення прав вимоги №1.
Згідно з умовами Договору відступлення №1 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов'язалось відступити Банку права вимоги, що належать ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та юридичними особами.
В той же день, 19.05.2016 року Банк та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» уклали Реєстр Основних договорів до Договору відступлення № 1, відповідно до якого Банк придбав права вимоги за 26-ю договорами купівлі-продажу цінних паперів на загальну суму 561957997,25 грн. за ціною 561585182,51 грн.
Так, 19.05.2016 року Банком о 14 годині 10 хвилин було проведено бухгалтерську проводку та зараховано кошти на рахунок, що належить ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у загальній сумі 561957997,25 гривень, як "Оплата за договором відступлення права вимоги № 1 від 19.05.2016 року.
Таким чином 19 травня 2016 року Банк здійснив кредитні операції на загальну суму 1431957997,25 гривень шляхом укладення Договору відступлення № 1 та Договору відступлення № 1805 з подальшим проведенням розрахунків із ними.
За результатами аналізу руху коштів по рахунках клієнтів до моменту розрахунків Банком за Договором відступлення № 1805 та Договором відступлення № 1 зменшення обсягу кредитних операцій з юридичними особами не відбувалось.
Таким чином, Банком порушено обмеження, що накладені постановою № 917 зі змінами внесеними постановою № 295 в частині проведення кредитних операцій на суму 1431957997,25 грн. на підставі укладених з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договорів відступлення права вимоги, при відсутності права на укладення таких правочинів.
З урахуванням викладених у актах та висновках перевірки обставин, комісія дійшла до висновку, що укладення Договору відступлення № 1805, договору № 1 було здійснено з порушенням норм чинного законодавства, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур Банку, а тому вказані правочини є нікчемними відповідно до положень п.п. 2, 7, 8, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За рахунок коштів, що були зараховані на рахунки ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на підставі нікчемних правочинів, а саме договору відступлення прав вимоги № 1805, договору відступлення прав вимоги № 1 - 19.05.2016 року, тобто в день перерахування коштів, Товариство ініціювало повернення коштів по договорах позики фізичним особам.
Внаслідок вчинення ряду нікчемних правочинів, які відповідно до положень Цивільного кодексу України, не створюють жодних юридичних наслідків, на рахунки Позивача та на рахунки ще 12159 фізичних осіб, всупереч вимогам закону, було зараховано 1298015973,74 грн.
Відповідно до положень ст. 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність", як кредитні розглядаються операції придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг).
Згідно із Положенням про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями затвердженого постановою Правління Національно банку України №23 від 25.01.2012 року кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу).
За рахунок коштів, що були зараховані на рахунки ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на підставі нікчемних правочинів, а саме Договору відступлення прав вимоги № 1805, договору відступлення прав вимоги № 1 - 19.05.2016 року, тобто в день перерахування коштів, Товариство ініціювало повернення коштів по договорах позики фізичним особам.
Внаслідок вчинення ряду нікчемних правочинів, які відповідно до положень Цивільного кодексу України, не створюють жодних юридичних наслідків, на рахунки Позивача та на рахунки ще 12159 фізичних осіб, всупереч вимогам закону, було зараховано 742551210,41 грн.
З огляду на положення ст. 319, 328 Цивільного кодексу України та враховуючи, що неправомірність зарахування коштів на рахунки зазначених фізичних осіб знаходяться кошти, що належать ПАТ "Банк Михайлівський".
З метою захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку, в тому числі і клієнтів ПАТ "Банк Михайлівський", та унеможливлення мультиплікації таких схем у майбутньому Верховною Радою України 15 листопада 2016 року було прийнято Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII, яким були внесені зміни до закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі - Закон № 1736).
Закон № 1736-VIII поширив на позику або вклад до небанківської фінансової установи через банк (ПАТ "Банк Михайлівський" ), що виступив повіреним за відповідним договором гарантії відшкодування коштів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Однак, більшість ошуканих вкладників мали прямі договори з небанківською фінансовою установою афілійованою з банком ПАТ "Банк Михайлівський".
Так, 19.11.2016 р. набрали чинності приписи пункту 15 Прикінцевих Положень Закону України № 4452-VI, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
В пояснювальній записці до проекту Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII забезпечення захисту прав всіх фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку ПАТ "Банк Михайлівський", вирішення питання щодо відшкодування їм коштів.
Згідно з абзацом 2 пункту 15 Перехідних положень Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.
Відтак, у зв'язку із законодавчими змінами Позивач за договорами, укладеними ним з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ПАТ "Банк Михайлівський" був прирівняний до вкладника та після перевірки отримав право на відшкодування за вкладом, а станом на день розгляду справи отримав зазначені кошти.
Разом з тим, аналізуючи укладені Позивачем договори, перевіряючі дійшли висновку, що вони є двосторонніми (без участі банку як повіреного), укладені Позивачем з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", які по своїй природі не є вкладом в його розумінні, передбаченому Законом України "Про банк та банківську діяльність" та не прирівняні до вкладу відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг".
Однак, як зазначено Судом вище, гарантії Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюються на ситуацію Позивача, а кошти зараховані 19.05.2016 року на рахунок Позивача на підставі нікчемного правочину, тому у Суду відсутні правові підстави для визнання оспореної бездіяльності уповноваженої особи Фонду протиправною та зобов'язання вчинити дії по включенню Позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунків коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Крім того, Суд звертає увагу, що Постановою Національного банку України від 22.12.2015 р. №217/БТ введено обмеження ПАТ «Банк Михайлівський» в частині укладання договорів з метою залучення коштів від фізичних осіб (п. 4 Постанови НБУ від 22.12.2015 р. №217/БТ).
Проте, як свідчать матеріали справи між Банком та Позивачем 20.05.2016 р. укладено Договір банківського вкладу (депозитний), що в свою чергу суперечить п. 4 Постанови НБУ від 22.12.2015 р. №217/БТ.
Таким чином, з урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про те, що Позивач не є особою, яка набула права на отримання гарантованої суми коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому вважає обґрунтованими доводи Відповідача про відсутність в Уповноваженої особи Фонду підстав для включення відповідних відомостей щодо позивача до переліку рахунків ПАТ «Банк Михайлівський».
Аналогічна позиція викладена в Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року по справі № 826/4826/17
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 11, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук