Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
"09" листопада 2017 р. № 820/4065/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання Попова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ХАРКІВМАШ"
до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень ,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «ХАРКІВМАШ», звернулось до суду з позовом до Головного Управління ДФС у Харківській області, в якому просило суд: скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 31.08.2017 року форми «Р» № 0000281412, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ХАРКІВМАШ" донараховано податок на додану вартість в розмірі 267 524,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 66881,00 грн. та від 31.08.2017 року форми «Р1» № 0000291412, яким Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «ХАРКІВМАШ» зменшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 595325,00 грн. та суму податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 862849,00 грн.
Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «ХАРКІВМАШ» 22.09.2011 р. взято на податковий облік за №56385 та перебуває на обліку у Східній об»єднаній державні податковій інспекції ГУ ДФС у Харківській області.
Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 12.07.2017 року №3116, направлень від 13.07.2017 №4818, 4819, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області, головним державним ревізором- інспектором відділу моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Поповим Максимом Олександровичем та заступником начальника відділу моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Чеботарьовою Тетяною Олександрівною згідно із пунктом 78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст.82 «Податкового Кодексу України» проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Харківмаш»з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Равена Плюс» (податковий номер 39279239) за період червень 2015 року, ТОВ «Гермас -Пріор» ( податковий номер 39593840) за період за період серпель - вересень 2015 року, ТОВ «Делартіс» (податковий номер 39879926) за період грудень 2015 року - лютий 2016 року, ТОВ «Петра Транс Груп» (податковий номер 40171681) за період лютий - квітень 2016 року, ТОВ «Воркхорс» (податковий номер 40255902) за період травень - червень 2016 року, ТОВ «Борисфен-Груп-ЛТД» і (податковий номер 40369938) за період червень - серпень 2016 року, КП «Компанія «Вода Донбасу» (податковий номер 191678) за період липень 2016 року, ТОВ «Мерідіан Пром» податковий номер 40700407) за період жовтень 2016 року, ТОВ «Інтростінг» (податковий номер 40929110) за період грудень 2016 року, ТОЕі «Сонкей» (податковий номер 39282681) за період грудень 2016 року, ТОВ «Логістична Група» (податковий номер 39012579) за період грудень 2016 року, ТОВ«Стакстрой» (податковий номер 40882675) за період грудень 2016 року, ТОВ «ТК Гірод-Маркет» (податковий номер 40714048) за період лютий 2017 року, ТОВ «Сантікс С» (податковий номер 40999921) за період лютий 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг)".
За результатами перевірки було складено акт від 28.07.2017 року № 8693/20-40-14-12-11/37876085, яким встановлені наступні порушення : п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 п.201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму з ПДВ 862 849 грн., в тому числі за червень 2015 року 825,2 грн., серпень 2015 року 4404,2 грн., вересень 2015 року 140842,2 грн., грудень 2015 року 60455,96 грн., січень 2016 року 10417,9 грн., лютий 2016 року 18893,02 гри., березень 2016 року 45707,8 грн., квітень 2016 року 43937,7 грн., травень 2016 року 68882,4 гри., червень 2016 року 94373,7 грн., липень 2016 року 109585,78 грн., серпень 2016 року 92031,3 грн., жовтень 2016 року 27508,56 гри., грудень 2016 року 77935,7 грн., лютий 2017 року 33294,7 гри., квітень 2017 року 33751,7 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 267 524 грн., у т.ч. за липень 2016 року на суму 57986 грн., за вересень 2016року на суму 8049 грн., за грудень 2016 року на суму 5991 грн., за лютий 2017 року на суму 91746 грн., за квітень 2017 року на суму 33752 грн. та п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 п.201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податкові зобов'язання на загальну суму ПДВ 595324 грн., в тому числі за липень 2015 року 5480 грн, серпень 2015 року 10288,7 грн, вересень 2015 року 127016 грн., грудень 2015 року 35276 грн., січень 2016 року 11180,4 грн., лютий 2016 року 17916,7 гри., березень 2016 року 40945,2 грн., квітень 2016 року 64601,5 гри., травень 2016 року 39676,1 грн., червень 2016 року 82382,8 грн., липень 2016 року 32141,4 гри., серпень 2016 року 17741,6 грн., вересень 2016 року 7961,7грн., жовтень 2016 року 21905,0 грн., листопад 2016 року 5174,4 грн., грудень 2016 року 21638,7 грн., січень 2017 року 15685,7 гри., лютий 2017 року.
Підприємством були подані заперечення на Акт перевірки.
Листом від 29 серпня 2017 року №14875/10/20-40-14-12-18 про результати розгляду заперечення Контролюючим органом висновки акту перевірки від 28.07.2017 №8693/20-40-14-12-11/37876085 залишено без змін.
На підставі вказаного акту перевірки були винесені податкові повідомлення- рішення ГУ ДФС у Харківській області від 31.08.2017 форми «Р» № 0000281412, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 267 524,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 66881,0 грн. та від 31.08.2017 року форми «Р1» № 0000291412, яким підприємству зменшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 595325,0 грн. та суму податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 862849,00 грн.
Підставою для винесення податкових повідомлень - рішень є твердження відповідача, що в ході аналізу наданих до перевірки матеріалів та даних з інформаційних ресурсів ДФС України встановлено що підприємства-контрагенти ТОВ «ТБ Харківмаш» (податковий номер 37876085) не здійснювали придбання товарів, реалізованих на адресу ТОВ «ТБ «Харківмаш» (податковий номер 37876085), фактично мало місце використання в господарській діяльності товарів, джерело походження яких не встановлено та таким чином фактично підприємством ТОВ «ТБ «Харківмаш» здійснено безпідставно документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання товару і складено первинні документи .
Судом встановлено, що дійсно, ТОВ «ТБ «Харківмаш» було укладено з ТОВ «Гермес-Пріор» (податковий номер 39593840) Договори поставки №0803-0001 від 03.08.2015 року, № 09160001 від 16.09.2015 року, 0901-0001 від 01.09.2015 року про купівлю - продаж електричного обладнання.
Матеріалами справи підтверджено, що в підтвердження здійснення умов договорів позивачем надано копії договорів зі специфікаціями, видаткової накладної №ВН0821-0001 від 21.09.2015 року, № ВН0916-0001 від 16.09.15, №ВН0914-0001 від 14.09.2015 року, №ВН9903-0001 від 03.09.2015 року, №ВН0901-0001 від 01.09.2015 року, товарно- транспоргної накладної №0821-000 від 21.08.2015 року, № РВН0916 від 16.09.15, №0914-000 від 14.09.2015 року , №0903-000 від 03.09.2015 року, №0901-000 від 01.09.2015 року що підтверджують постачання даного обладнання на суму ПДВ 145 246,4 грн. і подальшу оплату за нього.
Також, між позивачем та ТОВ «Делартіс» (податковий номер 39879926) 01.12.2015 року було укладено договір поставки №1201-0001, 14.01.2016 року було укладеш» договір поставки №0114-0001, 01.02.2016 року було укладено договір поставки №0201-0001, згідно яких ТОВ«Делартіс» приймає на себе зобов»язання здійснити постачання продукції згідно специфікації.
В підтвердження здійснення умов вказаих договорів позивачем надано: копії договорів з ТОВ «Делартіс», видаткової накладної №ВН1229-0001 від 29.12.2015 року, №ВН1223-0001 від 23.12.2015 року, №ВН1214-0001 від 14.12.2015 року, ВН1201-0001 від 01.12.2015 року, №ВН0114-0001 від 14.01.2016 року, №ВН0126- 0001 від 26.01.2016 року, №ВН0201-0001 від 01.02.2016 року, ВН0205-0001 від 05.02.2016 року, товарно- транспортної накладної №1229-0001 від 29.12.2015 року, №1223-000 від 23.12.2015 року, №1214-000 від 14.12.2015 року, №1201-000 від01.12.2015 року, №РВН0114 від 14.01.2016 року, 0126-0001 від 26.01.2016 року, 0201-000 від 01.02.2016 року, 0205-000 від 05.02.2016 року, що підтверджують постачання даного обладнання на суму ПДВ 83 020,28 грн.
Також, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що за договором №16 від 06.12.16, Позивач придбав в ТОВ «Логістичнн група» електрообладнання в грудні 2016 року на суму 16 845,30 грн., в т.ч. 2 807,55 грн. ПДВ, що підтверджуєтться наданими копіями видаткової накладної №ВН1206 - 0001 від 06.12.2016 року та товарно-транспортної накладної №РВН1206-0001 від06.12.2016 року.
Матеріалами справи підтверджено, що 01.12.2016 року між позивачем та ТОВ «Інтростінг» укладено договір поставки № 1201-0001, згідно якого Постачальник ТОВ «Інтростінг» зобов'язується поставити продукцію згідно з договором та Специфікацією.
В підтвердження реальності вказаного договору до суду надано: копія договору з Специфікацією № 1, видаткової накладної № ВН1219-0001 від 19.12.16, товарно-транспортної накладної № РВН1219 від 19.12.16 року всього на суму ПДВ 34855 грн.
На підставі усного договору купівлі-продажу Позивачем 20.07.2016 року за видатковою накладною №210 від 20.07.2016 року, та №226 від 09.08.2016 року було придбаго у КП "Компанія "Вода Донбасу" було придбано робочі колеса всього на суму ПДВ 2265 грн.
Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Петра транс груп» (податковий номер 40171681) було укладено наступні договори поставки: №0201-0001 від 01.02.2016, №0301-0001 від 01.03.2016 року, №0401-0001 від 01.04.2016 року.
В підтвердження реальності вказаних договорів до суду надано: копії договорів зі Специфікаціями, видаткової накладної № ВН0216-0001 від 16.02.16, №ВН0301-0001 від 01.03.2016 року, №ВН0315-0001 від 15.03.2016 року, №ВН0321 - 0001 від 21.03.2016 року, №ВН0322-0001 від 22.03.2016 року, №ВН0401-0001 від 01.04.2016 року, №ВН0411-0001 від 11.04.2016 року, товарно-транспортної накладної № 0216 від 16.02.16 року, №0301-0001 від 01.03.2016 року, №0315-0001 від 15.03.2016 року, №РВН0321 від 21.03.2016 року, №РВН0322 від 22.03.2016 року, №РВН0401 від 01.04.2016 року, №0411-0001 від 11.04.2016 року всього на суму ПДВ 96 392,04 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД» (податковий номер 40369938) було укладено наступні договори поставки: №0701-0001 від 01.07.2016, №0623-0001 від 23.06.2016 року, №0801-0001 від 01.08.2016 року.
В підтвердження реальності вказаноих договорів до суду надано: копії договорів з Специфікаціями, видаткової накладної № ВН0701-0001 від 01.07.16, №ВН0711-0001 від 11.07.2016 року, №ВН07Ї2-0001 від 12.07.2016 року, №ВН0719 - 0001 від 19.07.2016 року, №ВН0727-0001 від 27.07.2016 року, №ВН0623-0001 від 23.06.2016 року, №ВН0801-0001 від 01.08.2016 року, №ВН0810-0001 від 10.08.2016 року, №ВН0812-0001 від 12.08.2016 року, №ВН0815-0001 від 15.08.2016 року, №ВН0822-0001 від 22.08.2016 року, №Вн0826-0001 від 22.08.2016 року, ВН0826 - 0001 від 26.08.2016 року, товарно-транспортної накладної № РВН0701 від 01.07.16 року, №РВН0711 від 11.07.2016 року, №РВН0712 від 12.07.2016 року, №РВН0719 від 19.07.2016 року, №РВН0727 від 27.07.2016 року, №РВН0623 від 23.06.2016 року, №РВН0801-1 від 01.08.2016 року, №РВН0810-1 від 10.08.2016 року, №РВН0812-1 від 12.08.2016 року,№РВН0815-1 від 15.08.2016 року, №РВН0822-1 від 22.08.20Н» року, №РВН0826-2 від 26.08.2016 року, №РВН0826-1 від 26.08.2016 року всього на суму ПДВ 202 947,82 грн..
В судовому засіданні також знайшло своє підтвердження, що ТОВ «ТБ «Харківмаш» було укладено з ТОВ «Мерідіан Пром» (податковий номер 40700407) Договор поставки №1003-0001 від 03.10.2016 року про купівлю - продаж електричного обладнання.
В підтвердження здійснення умов договору позивачем надано копії договорів зі специфікаціями, видаткової накладної №ВН1011-0001 від 11.10.2016 року, № ВН1019-0001 від 19.10.16, товарно- транспортної накладної №РВН1011 від 11.10.2016 року, № РВН1019 від 19.10.16 що підтверджують постачання даного обладнання на суму ПДВ 27508,56 грн. і подальшу оплату за нього.
Також судом встановлено, що з ТОВ «Воркхорс» (податковий номер 40255902) за період травень - червені» 2016 року взаємовідносини відбувались на підставі укладених з позивачем договорів поставки №0601-0001 від 01.06.2016 року, та 0504-0001 від 04.05.2016 року на виконання яких контрагентом позивача за видатковими накладними №ВН0601-0001 від 01.06.2016 року, №ВН0610-0001 від 10.06.2016 року, №ВН0614 - 0001 від 14.06.2016 року, №ВН0504-0001 від 04.05.2016 року, №ВН0506-0001 від 06.05.2016 року, №ВН0510-0001 від 10.05.2016 року, №ВН0524-0001 від 24.05.2016 року відвантажено електротехнічні та інші товари, транспортування якого підтверджується товарно-транспортними накладними №РВН0601 від 01.06.20Н» року, №РВН0610 від 10.06.2016 року, №РВН0614 від 14.06.2016 року, №РВН0504 від 04.05.2016 року, №РВН 0506 від 06.05.2016 року, №РВН0510 від 10.05.20Н» року, №РВН0524 від 24.05.2016 року всього на суму ПДВ 159660,29 грн.
Суд встановив, що в перівіряємому періоді Позивач мав господарські відносини з ТОВ «Сонкей» (податковий номер 39282681) за договором поставки №1221-0001 від 21.12.2016 року на суму ПДВ 40273,17 грн., ТОВ «ТК ПРОД-МАРКЕТ» (податковий номер 40714048) за договором поставки №0201-0001 від 01.02.2017 року на суму ПДВ 33294,7 грн, та ТОВ «Сантікс-С» (податковий номер 40999921) за договором поставки № 0201-0001 від 01.02.2017 року на суму ПДВ 33751,61 грн.
Реальність виконання зобовязань за вказаними договорами підтверджується наданими видатковими накладними №ВН0206-0001 від 06.02.2017 року, №ВН0216 - 0001 від 16.02.2017 року, №ВН1221-0001 від 21.12.2016 року на підтвердження транспортування товару надано товарно-транспортну накладну №РВН 0206 від 06.02.2017року, №РВН0216 від 16.02.2017 року,№РВН1221 від 21.12.2016 року.
В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що вказані товари були оприбутковані в бухгалтерському обліку та в подальшому реалізовані контрагентам ТОВ «ТБ «Харківмаш». За придбані товари розрахунок проведено в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями.
Суд вважає за необхідним зазначити, що при дослідженні наданих матеріалів встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «ТБ «Харківмаш» в підтвердження формування податкового кредиту відповідаютьвимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податковому кодексу України, виписані підприємствами, які в перевіряємому періоді були реальними діючими підприємствами, відповідна інформація щодо яких міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Також ці підприємства були діючими платниками ПДВ, що підтверджується даними реєстру платників ПДВ .
Згідно частин 1, 5 ст. З Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно ч. 1 ст. 19 Господарського кодекс України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік Доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес; виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.
Суд вказує, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
За змістом частин І та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути склад ені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платники податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.3 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Всі вищевказані норми позивачем, на думку суду, дотримано.
Щодо посилання відповідача на протиправне включення до складу податкового кредиту сум по взаємовідносинам згідно податкових наладних отриманих від спірних контрагентів, то єдиною підставою для висновків стало, зокрема отримання від Західної ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківської області узагальненої податкової інформації щодо ТОВ «Гермес-Пріор» від 18.11.2015 №1796/7/20-33-22-02 за звітний період декларування ПДВ за серпень, вересень 2015 року, доведеного на відпрацювання ДФС України у якості «ризикова категорія» по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками та покупцями за період серпень, вересень 2015року, ГУ ДФС у Харківській області узагальненої податкової інформації щодо ТОВ «Делартіс» від 15.02.2016 року №49/20-40-22-09-12/39879926 з питань проведення фінансово - господарських операцій з покупцями та постачальниками за грудень 2015р, ГУ ДФС у Харківській області узагальненої податкової інформації щодо ТОВ «Делартіс» від 03.03.2016 року №109/20-40-14-08 - 12/39879926 з питань проведення фінансово - господарських операцій з покупцями та постачальниками за січень 2016р, ГУ ДФС у Харківській області узагальненої податкової інформації щодо ТОВ «Делартіс» від 08.04.2016 року №213/20-40-14-08 - 12/39879926 з питань проведення фінансово - господарських операцій з покупцями та постачальниками за лютий 2016р, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києв узагальненої податкової інформації щодо ТОВ «Інтростінг» №92/7/26-56-15-01-26 від 30.12.2016 р. за звітні періоди декларування ПДВ з 01.09.2016 по 30.11.2016 року питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентами-покупцями за період з 01.12.2016р. по 31.12.2016р., Західної ОДПІ м.Харкова Головного управлінні ДФС у Харківської області узагальненої податкової інформації щодо ТОВ «Равена Плюс» від 09.12.2015 №2063/7/20-33-22-01-07 з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками у періоді : жовтень 2014 року,червень,липень 2015 року, ДІЛ у Києво - Сштощинському районі Головного управління ДФС узагальненої податкової інформації щодо ТОЕі «Петра Транс Груп» від 08.06.2016р. №413/10-13-22-04/40171681 за звітні періоди декларування ПДВ лютий - квітень 2016 року з питань проведення фінансово господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-продавцями відповідно до яких придбання зазначеними підприємствами товарів, в подальшому реалізованих на адресу ТОВ «ТБ «Харківмаш» відсутнє.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів протиправності дій саме ТОВ «ТБ «Харківмаш», а не його контрагентів по ланцюгу постачання в акті перевірки, на думку суду, не наведено.
Крім того, фактична, а не задекларована відсутність у контрагента у власності необхідних ресурсів, основних засобів має підтверджуватись відповідними доказами. Разом з тим, відповідачем не надано доказів реальної відсутності у контрагентів необхідних для поставки товару ресурсів. До того ж, звичаями ділового обороту встановлені можливості залучення матеріальних ресурсів без їх реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо). Податковим органом не доведена неможливість поставки контрагентом позивача наявними у нього силами та засобами.
Відповідач залишив поза увагою ту обставину, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Таким чином, доводи відповідача про порушення, допущені контрагентами постачальників позивача, не можуть спростувати фактичної поставки товарів самими постачальниками.
Щодо посилань Відповідача на наявність в Єдиному реєстрі судових рішень, розміщеної на офіційному сайті http:www.reyestr.court.gov.ua/ інформації щодо ухвал, про досудові розслідування у кримінальних провадженнях- а саме Печерського районного суду міста Київа від 30.05.2016 року по справі №757/25865/16-к, по кримінальному провадженню за № 42016000000000493 від 17.02.2016, за фактами за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ег. 205, ч. З ст. 209 КК України, Оболонського районного суду м. Києва від 21.02.2017 року по справі № 756/2600/17, по кримінальному провадженню №32016100050000073 за ознаками кримінальних правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, Солом'янського районного суду м. Києва від 11.11.2015 року по справі №760/20044/15-к, по кримінальному провадженню № 32015110000000015 від 30.07.2015 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. З ст.212 та ч. 2 ст. 205 КК України, суд зазначає, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи не є доказами, а лише відомостями про джерело фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства по кримінальній справі інформація, на яку посилається Відповідач як на обгрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників господарсько-правових правочинів, на думку суду, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.
Суд вказує, що у постанові Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року N 21-277а15 міститься висновок, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
На момент розгляду справи судом, Відповідач не надав суду вироку по кримінальній справі, який набрав законної сили і яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності підприємств, з якими ТОВ «ТБ «Харківмаш» мав господарські відносини.
Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження Відповідача викладені в Акті перевірки щодо існування кримінальних проваджень в процесуальних документах суду щодо яких є згадка про контрагентів Позивача не стосується обставин господарських операцій ТОВ «ТБ «Харківмаш», а надані первинні документи в сукупності із іншими доказами є достатніми доказами реального виконання контрагентами господарських операцій.
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя. Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б.
Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаного податкового повідомлення - рішення.
Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ХАРКІВМАШ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 31.08.2017 року форми "Р" № 0000281412, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ХАРКІВМАШ" донараховано податок на додану вартість в розмірі 267 524,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 66881,00 грн. та від 31.08.2017 року форми "Р1" № 0000291412, яким Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ХАРКІВМАШ" зменшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 595325,00 грн. та суму податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 862849,00 грн.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "ХАРКІВМАШ" сплачений судовий збір у сумі 5016 (п'ять тисяч шістнадцять) грн. 07 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова в повному обсязі виготовлена 13 листопада 2017 року.
Суддя Спірідонов М.О.