Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
09 листопада 2017 р. 16:14 год. № 820/4771/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Ю.О.,
при секретарі судового засідання - Алавердян Е.А.,
за участі:
представника позивача - Ткаченко С.В.,
представників відповідача - Шикута Д.В., Клюєвої Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування рішення, -
Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж (надалі за текстом - Ізюмське КП ТМ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить суд: скасувати рішення ГУ ДФС у Харківській області № 1 від 02.10.2017 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ ДФС у Харківській області винесено рішення № 1 від 02.10.2017 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яке суперечить вимогам діючого законодавства. Оскільки податковим органом не враховано що платник податків є комунальним підприємством та як наслідок застосовано положення ст. 95 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України) замість ст. 96. Окрім цього ГУ ДФС у Харківській області не враховано необхідних умов для винесення рішення, що окреслені у ст. 95 ПК України. Не прийнято до уваги положення Закону України "Про теплопостачання", Указ Президента України від 10.09.2014 року "Про державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та Постанову Кабінету Міністрів України № 217.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити в повному обсязі посилаючись на обставини, що викладені в обґрунтування позовних вимог.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову в повному обсязі, просили відмовити в його задоволенні посилаючись на зміст заперечень проти адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до статуту Ізюмського комунального підприємства теплових мереж затвердженого рішенням сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 27.01.2017 року № 0812 є комунальним підприємством.
Згідно з ідентифікаційних даних відповідач є власністю Ізюмської територіальної громади від імені якої діє Ізюмська міська рада Харківської області.
Податковим органом 16.02.2004 року за № 1/27 та 21.02.2004 року за № 2/28 складені та направлені податкові вимоги у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що діяв на час винесення податкових вимог.
ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення № 1 від 02.10.2017 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, у відповідності до п. 95.5 ст. 95 ПК України.
Наказом Державної фіскальної служби України від 20.02.2017 року № 107 затверджена примірна форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж пройшло державну реєстрацію у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та перебуває на податковому обліку.
Згідно з п.п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Статтею 203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
З матеріалів справи вбачається, що Ізюмське КП ТМ має податковий борг в сумі 6224786,13 грн., в тому числі з податку на додану вартість 5958691,07 грн. та з податку на прибуток 266095,06 грн., який виник внаслідок несплати в установлений строк, самостійно визначеного платником податку. Зазначена сума не заперечувалась представником позивача в судовому засіданні.
На майно Ізюмського КП ТМ зареєстровано податкову заставу згідно акту опису (щодо зміни предмета податкової застави) від 20.03.2014 року.
ГУ ДФС у Харківській області 15.06.2017 року складено та направлено подання про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу Ізюмського КП ТМ, зазначене подання направлено Ізюмському міському голові.
Суд зазначає, що статтею 96 ПК України встановлений порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.
Відповідно до п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 96.2.1. надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; 96.2.2. досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; 96.2.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 96.2.4. виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
Відповідно до п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
За результатами розгляду подання від 15.06.2017 року заступнику начальника ГУ ДФС у Харківській області направлено лист від 03.08.2017 року № 2423, яким проконстатовано: існування заборгованості у Ізюмського КП ТМ та зазначено, що субсидії та різниця в тарифах перераховується Державою із значною затримкою платежів, зростає заборгованість Державного бюджету перед Ізюмським КП ТМ та не має можливості запобігти несвоєчасним розрахункам у зв'язку з недосконалістю чинного законодавства. Чим фактично відмовлено податковому органу у розгляді та задоволенні подання.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Таким чином, слід зробити висновок, що Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж є комунальним підприємством та знаходиться у власності Ізюмської територіальної громади від імені якої діє Ізюмська міська рада Харківської області.
Також слід зазначити наступне: згідно з п. 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. При цьому відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу згідно з п. 58.3 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Слід зазначити, що податкові вимоги № 1/27 від 16.01.2004 року та № 2/28 від 21.02.2004 року не стосуються податкового боргу відповідача, який виник за період 2015-2016 рр., оскільки такі податкові вимоги виставлені у 2004 році відповідно до положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який втратив чинність з 01.01.2011 року, а тому не може регулювати питання погашення податкового боргу платника податку, що виник після вказаної дати. Отже, на податковий борг який рахувався у відповідача за звітний період 2015-2016 років повинна була прийнята та надіслана платнику податків нова податкова вимога.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 11.03.2015 року по справі № К/800/16273/13.
Згідно ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Таким чином, суд приходить до висновку, що до матеріалів справи не надано доказів здійснення після набрання чинності Податковим кодексом України встановлених цим Кодексом України заходів, які дають податковому органу право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.
Згідно з п. 95.5 ст. 95 ПК України зазначено, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
У таких випадках:
- рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;
- рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.
Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу, що у наведеній статті зазначено про існування податкового боргу, що виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку. Словосполучення "у податковій декларацій" та "уточнюючому розрахунку" наведені в джерелі законодавства в однині. Таким чином дій наведеної норми розповсюджується на податковий борг, що виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у одній податковій декларації або одному уточнюючому розрахунку.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що у Ізюмського КП ТМ відсутня податкова звітність з визначенням однією податковою декларацією чи уточнюючим розрахунком податкового боргу який перевищував чи дорівнював визначеному у п. 95.5 ст. 95 ПК України сумі у 5 мільйонів гривень.
Окремо суд звертає увагу, що рішення ГУ ДФС у Харківській області № 1 від 02.10.2017 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу не містить зазначення суми коштів яка підлягає стягненню та банківських рахунків на які звертається стягнення коштів.
Суд зазначає, що у своїх поясненнях представники податкового органу посилались, що рішення № 1 від 02.10.2017 року прийнято з урахуванням наказу № 107 від 20.02.2017 року ДФС України, проте зазначеним наказом затверджена примірна форма рішення, за таких обставин ГУ ДФС у Харківській області не була обмежена у внесені відомостей до рішення № 1 від 02.10.2017 року, які констатували б суму коштів які підлягають стягненню та з яких джерел Ізюмського КП ТМ - банківських рахунків.
В судовому засіданні судом з'ясовано, що податковим органом не вживались заходи щодо встановлення банківських рахунків Ізюмського КП ТМ.
Крім цього суд зазначає, що ГУ ДФС у Харківській області при винесенні рішення № 1 від 02.10.2017 року не враховано особливості договору банківського рахунку від 29.07.2014 року, укладання та виконання якого з боку Ізюмського КП ТМ обумовлено вимогами діючого законодавства, враховуючи його статус - комунальне підприємство.
На Ізюмське КП ТМ розповсюджується дія Закону України "Про теплопостачання", Указу Президента України від 10.09.2014 року № 715 "Про державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", а також Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 року № 217 із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2015 року № 1086 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальниками природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки".
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його рішення № 1 від 02.10.2017 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення № 1 від 02.10.2017 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в запереченнях на адміністративний позов, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає, що при розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв не у спосіб, що передбачений законами України, не обґрунтовано, без дотримання принципу рівності перед Законом, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Ізюмського комунального підприємства теплових мереж.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 1 від 02.10.2017 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (проспект Незалежності, 33, м. Ізюм, Харківська область, 64300, код ЄДРПОУ 32284148) судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 13.11.2017 року.
Суддя Супрун Ю.О.