ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
07 листопада 2017 року № 826/16002/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Меблісам»
доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС міста Києва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0065001204
Приватне акціонерне товариство «Меблісам» (надалі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0065001204 від 03.10.2016р.
В обгрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що станом на сьогоднішній день, чинним законодавством України не встановлений порядок відведення земельної ділянки у власність або оренду для власників нежнтлових приміщень в житлових будівлях. Виходячи з цього, норма Рішення щодо розміру плати за землю в розмірі 3% не може поширюватися на правовідносини між Позивачем та Відповідачем.
В ході судового розгляду даної справи представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник податкового органу зазначив, що підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.
Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Співпробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління ДФС у місті Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю за 2016 рік та повноти надходжень по земельному податку за січень 2016 - липень 2016 р. Приватного акціонерного товариства «Меблісам».
За результатом перевірки Контролюючим органом складено Акт перевірки №7672/26-53-12-04/31901105 від 14 вересня 2016 року (надалі - Акт перевірки).
В акті перевірки встановлено, що розмір податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за 2016 рік (січень-липень), визначений платником податків AT «Меблісам», є нижчим, ніж визначено результатами перевірки. Про це свідчить Акт про результати камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю за 2016 рік та повноти надходжень по земельному податку за січень 2016 - липень 2016 року ПАТ «Меблісам» № 7672/26-53-12-04/31901105 від 14.09.2016 року.
Позивач подав до Контролюючого органу заперечення на Акт перевірки, Листом від 30.09.2016 р. №12568/10/26-53-12-04-10 Контролюючий орган повідомив Позивача, що висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення Позивача без задоволення.
На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2016 року № 0065001204, яким збільшено суму грошового зобовязання з земельного податку юридичних осіб в сумі 15026,73 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 12021,38 та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3005,35 грн.
Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтуваність позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п.274.1 ст. 274 ПК України).
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями п.286.5 ПК України у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Відповідно до п.287.6 ст.287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Водночас, згідно п.287.8 ст.287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з бази даних ПК «Кадастр» по юридичних особах (ділянки, право користування по яких не оформлено) №7631 від 31.01.2008 р., ЗAT «Меблісам» (податковий номер 31901105) є землекористувачем частини земельної ділянки за адресою: м. Київ, бульвар Ярослава Гашека, 8, 10, шосе Харківське, 12, 14/1, 16, 18,18/1, вул. Березнева, 7, площею 219,76 кв. м, код ділянки: 63:188:002.
ЗAT «Меблісам» має свідоцтво серії НП № 010005746 від 27.12.2002 р. про право власності на нежиле приміщення № 179 - магазин, площею 163,80 кв. м, яке розташоване в м. Києві за адресою Харківське шосе, 12 А.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 02.12.2015 року (справа №21-3517а15), згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Права власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV).
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
За правилами пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
При цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 ПК).
Тобто, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
За таких обставин, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, незважаючи на те, що Позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 7 липня 2015 року (справа № 21-775а15).
Відповідно до ч. 1 ст. 2442 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
З урахуванням наведеного в сукупності, Суд приходить до висновку, що зважаючи на те, що Позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а відтак підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.
При цьому, Суд звертає увагу щодо розміру грошового зобов'язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Відповідно до ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки.
Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельним ресурсам за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 року №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної оцінки земель міста Києва» затверджена нова нормативна грошова оцінка земель міста Києва з 01.07.2015 року.
Позивачем не заперечується, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки в рамках спірних правовідносин становить 46810873,82 грн/га.
Відтак, враховуючи те, що площа частини земельної ділянки з кодом ділянки 63:188:002 становить 0,0220 га, то земельний податок має бути розраховано наступним чином: 0,220 га * 46810873,82 грн * 3% = 18022,20 грн. Оскільки Позивачем розраховано податок самостійно в сумі 6000,82 грн, то відповідно Контролюючим органом правомірно донараховано земельного податку в сумі 12021,38 грн. Позивачу.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищенаведене, Суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 122, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук