ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
08 листопада 2017 року № 826/13111/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГенеральної прокуратури України
провизнання протиправною бездіяльності
ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати дії (рішення) (бездіяльність) відповідача такими, що суперечать приписам ст.19 ч.7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» при оформленні усного запиту на інформацію протиправними; зобов'язати відповідача оформити запит позивача на інформацію від 15.08.2016 відповідно до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Позивачем також подано клопотання від 07.12.2016 р., яким просить суд вийти за межі позовних вимог та встановити, що усний запит ОСОБА_1 на інформацію від 15.08.2016 р. оформлено відповідачем не у відповідності до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо оформлення запиту у спосіб, що передбачений Законом.
Під час розгляду справи позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.
В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову наданих відповідачем, в яких останній посилається на те, що інформація на запит позивачу була надана у встановлений законом строк, а Закон України «Про доступ до публічної інформації» не передбачає повторного оформлення запиту. За таких обставин відповідач просить суд в позові відмовити.
Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
ОСОБА_1 15 серпня 2016 р. звернувся до Генеральної прокуратури України з інформаційним запитом №180974-16, в якому просив надати інформацію про те, який відділ, управління, тощо, уповноважені 15.08.2016 р. приймати усні звернення громадян України.
Оскільки запит ОСОБА_1 був усним, відповідальною особою Генеральної прокуратури України з питань запитів на інформацію зі слів запитувача було оформлено вказаний запит на інформацію у письмовому вигляді та надано копію запиту позивачу.
Суть спору полягає в тому, що в оформленому письмово запиті відповідальною особою за його оформлення не було зазначено контактний телефон.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь - якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
У відповідності до частиною 2 ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч.7 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.
Як зазначає відповідач, незважаючи на відсутність видимих ознак поважних причин, що перешкоджали ОСОБА_1 особисто подати письмовий запит, відповідальною особою Генеральної прокуратури України з питань запитів на інформацію зі слів запитувача оформлено усний запит на інформацію та надано його копію.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня його отримання.
За результатами розгляду запиту на інформацію Генеральною прокуратурою України ОСОБА_1 в установлений законом строк, надано мотивовану відповідь, що підтверджується листом від 18.08.2016 р. № 19/4-1223вих-16.
Повнота та своєчасність відповіді ОСОБА_1 в рамках даного адміністративного позову не оскаржуються та під сумнів не ставляться.
В силу ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 23 Закону запитувач має право оскаржити до керівника розпорядника, вищого органу або суду рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Разом з тим, прийняття Генеральною прокуратурою України та оформлення усного запиту на інформацію, надання за наслідками розгляду відповіді, яка позивачем не оскаржується, засвідчує про те, що право позивача на доступ до публічної інформації не було порушено.
Позивачем також не вказано будь-яких обставин, які б свідчили про порушення його прав та інтересів через відсутність номера контактного телефону в запиті на інформацію або настання негативних наслідків.
Наведене підтверджує, що відповідальна особа Генеральної прокуратури України, не зазначивши контактний телефон в запиті на інформацію через технічну помилку, порушень законних прав та інтересів запитувача на отримання запитуваної інформації не допустила.
Слід зазначити, що Закон не передбачає процедури повторного оформлення запиту інформацію, який розглянуто розпорядником інформації по суті.
Крім того, за положеннями ч. 1 ст. 24 Закону відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні лише таких порушень: ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; нездійснення реєстрації документів; навмисне приховування або знищення інформації чи документів.
В рамках даної справи відсутні докази порушення відповідачем вимога ч.1 ст.24 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Законом не передбачено відповідальності за недоліки в оформленні запиту на інформацію.
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку про відсутність в рамках спірних правовідносин порушеного права позивача в сфері доступу до публічної інформації, яке підлягає судовому захисту, внаслідок чого позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність дій та рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук