61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
08.11.2017 Справа № 905/2075/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Дніпро
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Костянтинівський завод високовольтної апаратури”, м. Костятинівка, Донецька область
про: стягнення основного боргу в розмірі 9916,33грн., пені - 214,20грн., інфляційних втрат - 1825,65грн., 3% річних - 24,73 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №1016 від 12.12.2016р.;
від відповідачів: не з'явились.
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.
У судовому засіданні 08.11.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Публічне акціонерне товариство “Укртелеком”, м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Дніпро звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства “Костянтинівський завод високовольтної апаратури”, м. Костятинівка, Донецька область про стягнення основного боргу в розмірі 9916,33грн., пені - 214,20грн., інфляційних втрат - 1825,65грн., 3% річних - 24,73 грн
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №7/09/21/14/31/9 від 30.03.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. 193, 202, 218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 614, 617, 625, 901, 903, 905 Цивільного кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: правоустановчі документи; повідомлення №12Е200-71 від 13.02.2017р. про відмову від договору; листи №12Е200-419 від 15.08.2017р., №12Е200-666 від 11.11.2016р.; договір №7/09/21/14/31/9 від 30.03.2009р. з додатками та додатковою угодою №1 від 01.08.2009р.
Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: рахунки-акти за період листопад 2013р. - квітень 2017р.; рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації №620 від 29.11.2012р., №861 від 30.12.2013р.; рахунки -акти за травень, червень 2017р.; розрахунок заявлених до стягнення сум.
Ухвалою суду від 11.10.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів.
Представник позивача в судове засідання 08.11.2017р. з'явився, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання 08.11.2017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвали суду за адресою, визначеною за матеріалами справи.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд
30.03.2009р. між позивачем (Укртелеком) та відповідачем (споживач) укладений договір №7/09/21/14/31/9 від 30.03.2009р. про надання в користування місця в телефонній каналізації, відповідно до умов якого Укртелеком зобов'язався надавати в користування споживачеві місце в телефонній каналізації згідно з умовами даного договору, а споживач своєчасно проводити оплату згідно з умовами договору (п.п.2.1.1., 2.2.1. договору).
Траси прокладання та довжина телефонної каналізації, в якій споживачу надається в користування місце, визначено в додатку №1 до цього договору, відповідно до узгоджених схем організації, які є невід'ємною частиною додатку №1 (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору плата за надання місця у телефонній каналізації Укртелекому вноситься споживачем після отримання узгодженої проектної документації відповідно до узгоджених сторонами додатків №2, 3 до даного договору згідно з рахунком Укртелекому, відповідно до діючих тарифів. При оплаті зазначених послуг нараховується податок на додану вартість згідно законодавства України за ставкою, діючою на момент оплати.
У додатку №3 до договору зазначена вартість послуг з надання в користування місця в телефонній каналізації ВАТ «Укртелеком».
Плата за використання місця в телефонній каналізації Укртелеком вноситься споживачем щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за поточним, на підставі рахунку Укртелекому, виставленого до 5-го числа наступного місяця. При оплаті зазначених послуг нараховується податок на додану вартість згідно законодавства України за ставкою, діючою на момент оплати (п. 3.2. договору).
За умовами п. 4.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору в порядку, передбаченому законодавством. За порушення строків оплати, передбачених цим договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року з правом пролонгації. Сторони зобов'язані протягом 20 днів з моменту завершення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним. У разі коли жодна зі сторін за два місяця до закінчення строку дії договору не заявить письмово про своє небажання надалі продовжувати стосунки, договір вважається продовженим кожен раз на наступний календарний рік і на тих самих умовах (п.п 8.1., 8.2. договору).
Судом встановлено, що договір автоматично продовжувався на кожний наступний календарний рік.
Позивач направив відповідачу повідомлення №12Е200-71 від 13.02.2017р. про відмову від договору з 13.06.2017р., у зв'язку з чим, відповідно до п.8.2 договір №7/09/21/14/31/9 від 30.03.2009р. припинив свою дію.
На виконання умов договору №7/09/21/14/31/9 від 30.03.2009р. Укртелеком, як оператор телекомунікаційних послуг, протягом листопаду 2013р. - червня 2017р. надавав у користування місця в телефонній каналізації.
Відповідач своє зобов'язання за договором №7/09/21/14/31/9 від 30.03.2009р. з оплати наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу вимоги №12Е200-666 від 11.11.2016р., №12Е200-419 від 15.08.2017р., які не були задоволені останнім.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №7/09/21/14/31/9 від 30.03.2009р. з оплати за надані послуги використання місця в каналі кабельної каналізації та стягненні пені, 3% річних, інфляційних втрат.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №7/09/21/14/31/9 від 30.03.2009р.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановленими в договорі.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №7/09/21/14/31/9 від 30.03.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язався сплатити суму за послуги, а саме - не пізніше 20-го числа місяця, наступного за поточним, на підставі рахунку Укртелекому, виставленого до 5-го числа наступного місяця.
Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем послуг за рахунками-актами за період вересень 2014р. - червень 2017р., у нього виникло зобов'язання з їх оплати в сумі 9916,33грн.
Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем були надані послуги на суму 9916,33грн.
Відповідач свої обов'язки з оплати наданих послуг належним чином не виконав,
Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.
Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати наданих послуг, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вони були отримані останнім.
З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі, у розмірі 9916,33грн.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 214,20грн., інфляційні нарахування в розмірі 1825,65грн., 3% річних в розмірі 24,73грн.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За умовами п. 4.1 договору, за порушення строків оплати, передбачених цим договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд враховує, що в договорі сторони встановили строк та порядок оплати за використання місця в телефонній каналізації, а саме щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за поточним.
Перевіривши арифметичний розрахунок пені, 3% річних інфляційних нарахувань, правові підстави, періоди та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в частині стягнення пені, а саме у розмірі 170,49грн., та відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.
Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені обумовлено тим, що позивачем невірно були визначені початкові дати періодів їх нарахування відповідно до умов п. 3.2. договору.
Відмова у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань обумовлена тим, що позивачем невірно були визначені можливі періоди їх нарахування. Крім того, суд зазначає, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м.Дніпро до Публічного акціонерного товариства “Костянтинівський завод високовольтної апаратури”, м. Костятинівка, Донецька область про стягнення основного боргу в розмірі 9916,33грн., пені - 214,20грн., інфляційних втрат - 1825,65грн., 3% річних - 24,73 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Костянтинівський завод високовольтної апаратури” (85103, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Леніна, 3, ЄДРПОУ 00213405) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (01601, м. Київ, б. ОСОБА_2, 18, ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (49600, м. Дніпро, вул. Херсонська, 26, ЄДРПОУ 25543196) заборгованість у розмірі 9916,33грн., пеню у розмірі - 170,49грн., витрати з оплати судового збору в розмірі 1347,06грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 43,71грн., інфляційних втрат - 1825,65грн., 3% річних - 24,73 грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 08.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 10.11.2017р.
Суддя Я.О. Левшина