33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
07 листопада 2017 р. Справа № 918/561/17
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
до відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропринт"
до відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фавор Альянс"
про стягнення в сумі 36 920 грн. 00 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: представник не з"явився
від відповідача 1: Скарбарчук І.А.
від відповідача 2: не з"вився
Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі Позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" (надалі Відповідач 1, ТзОВ "Пропринт") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор Альянс" (надалі Відповідач 2, ТзОВ "Фавор Альянс") в якому просить стягнути з ТзОВ "Пропринт" 31515, 00 грн. та з ТзОВ "Фавор Альянс" 5405, 00 грн..
Свої вимоги Позивач мотивує тим, що він надав Відповідачам послуги по перевезенню вантажу за маршрутом 63594 Хассельрот (Німеччина) - м.Рівне вул.Фабрична, 6 (Україна), що підтверджується СМR №544107 від 06.03.2017р., однак останніми не оплачена їх вартість.
До розгляду справи по суті та до винесення рішення зі спору Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" 40 455,42 грн.. При цьому Позивач посилається на те, що правовідносини по перевезенню за СМR №544107 від 06.03.2017р. виникли саме між ним і ТзОВ "Пропринт" і ринкова та розумна вартість перевезення складає 1300 євро, що за курсом НБУ станом на 07.11.2017р. (100 євро = 3111,9553 грн.) становить 40 455,42 грн..
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропринт" надало суду відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечило пославшись на наступне.
27 січня 2017 року між ТОВ «ПРОПРИНТ» та ТОВ «ФАВОР-АЛЬЯНС» було укладено Договір транспортної експедиції № 1-50. Відповідно до п. 1.1 Договору Експедитор взяв на себе зобов'язання на виконання перевезень вантажів у міжнародному та міжміському сполученні, надати Замовнику транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів Замовника автомобільним транспортом на території України та за її межами, згідно заявок Замовника , а Замовник, в свою чергу, зобов'язався оплатити надані послуги. Відповідно до Акту надання послуг № 32/1 від 10.03.2017 року вартість послуг становить суму 31 515, 00 грн. На виконання умов даного договору ТОВ «ПРОПРИНТ» було сплачено кошти за міжнародні транспортні послуги та транспортно-експедиційні послуги в сумі 30 000, 00 грн..
Відповідач стверджує, що між Позивачем і ТОВ «ПРОПРИНТ» не було укладено договору на перевезення, а відповідно не виникло будь-яких зобов'язань. Просить відмовити в задоволенні позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фавор Альянс" відзиву на позов суду не надало, явку представника в судові засідання не забезпечило.
До господарського суду повернулися ухвали суду, які направлялись на адресу відповідача 2, вказану в позовній заяві- м.Київ, Святошинський район, вул. Героїв Космосу, б.4, ЄДРПОУ 40676783), з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого на запит судді, місцезнаходженням Відповідача 2 є: м.Київ, Святошинський район, вул. Героїв Космосу, б.4, ЄДРПОУ 40676783).
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Крім того частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Таким чином суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.
Представник Позивача в судове засідання не з"явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 08880859 0.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
На підставі СМR №544107 від 06.03.2017р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, як перевізник, здійснив перевезення у міжнародному сполученні. Відправником за даним перевезенням є фірма Siegfried Kraus GmbH&Co KG/ Richard J. Ruff Strabe 4, 63594 Hasselroth, одержувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропринт" м.Рівне, вул. Фабрична, 6. Вантаж за вказаною СМR доставлено Позивачем до місця призначення та видано вантажоодержувачу- ТзОВ "Пропринт" без зауважень та претензій про що свідчить підпис та печатка останнього в графі 24 СМR.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що Позивач здійснював перевезення вантажу за заявкою №308 від 03.03.2017 року, направленою йому Товариством з обмеженою відповідальністю "Фавор Альянс", як експедитором.
Відповідно до заявки №308 від 03.03.2017 року вартість перевезення складає 1300 Євро (НБУ на день вигрузки) по безготівковому розрахунку. Оплата здійснюється після вивантаження по оригіналах документів протягом 10 б.д..
В той же час судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фавор Альянс", як Виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропринт", як Замовником було укладено договір транспортної експедиції №1-50 від 27.01.2017 року відповідно до умов якого (п.1.1) цей договір регулює взаємини Сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговувані під час організації та виконання перевезень вантажів у міжнародному та міжміському сполученні та розрахунки за ці перевезення. Виконавець, який діє від свого імені та за рахунок Замовника, зобов'язується надати Замовнику транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів Замовника автомобільним транспортом на території України та за її межами, згідно заявок Замовника (надалі "Заявка"). Замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити надані послуги.
Відтак з огляду на зазначене суд констатує, що направляючи Позивачу заявку №308 від 03.03.2017 року на здійснення перевезення за маршрутом 63594 Хассельрот (Німеччина) - м.Рівне вул.Фабрична, 6 (Україна) ТзОВ "Фавор Альянс" діяв від імені та за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт". А відтак саме ТзОВ "Пропринт" є замовником вищезазначеного автомобільного перевезення і саме між останнім та ФОП ОСОБА_1 укладено договір перевезення вантажу, що підтверджується складенням транспортної накладної.
Посилання ТзОВ "Пропринт" на те, що договір по перевезенню за маршрутом 63594 Хассельрот (Німеччина) - м.Рівне вул.Фабрична, 6 (Україна) укладався між ним та ТзОВ "Фавор Альянс" є безпідставними, так як такий договір не підтверджено складанням вантажної накладної. Договір транспортної експедиції №1-50 від 27.01.2017 року, укладений між вказаними сторонами, є по своїй суті договором транспортного експедирування, предметом якого є транспортно-експедиційні послуги саме з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. За зазначеним договором у замовника - ТзОВ "Пропринт" виникає зобов"язання тільки по оплаті послуг експедитора, так як останній тільки організовував а не здійснював перевезення вантажу.
Правовідносини перевезення вантажів та їх експедирування врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главами 51, 65 Цивільного кодексу України, Законом України "Про транспорт", Статутом автомобільного транспорту УРСР, затвердженим Радою Міністрів УРСР від 27.06.1969 №401, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956.
Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 307 цього ж Кодексу встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Такі ж норми встановлені і статтями 908, 909 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Однак відповідно до статті 10 ЦКУ чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
01.08.2006 Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу" від 19.05.1956, якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.
З урахуванням ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 4 Господарського процесуального кодексу України положення зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.
Відповідності до п. 5 ст. 1 вказаної Конвенції Договірні Сторони погодилися не змінювати будь-які з положень цієї Конвенції шляхом спеціальних угод між двома чи декількома Договірними Сторонами, за винятком скасування її застосування до їхніх прикордонних перевезень або дозволу використовувати вантажні накладні, що встановлюють право власності на вантаж при перевезеннях, які виконуються цілком в межах їхніх територій.
Відповідно до п.1 ст.1 ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Відтак, на підставі ст.10 ЦКУ, враховуючи те, що автомобільне перевезення за СМR №544107 від 06.03.2017р. здійснювалось між двома різними країнами, то, відповідно до даних правовідносин застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року.
Статтею 4 Конвенції встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.
Складанням СМR №544107 від 06.03.2017р. сторони підтвердили укладення договору перевезення.
Відповідно до ст.9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.
Статтею 13 Конвенції закріплено, що після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку. Якщо встановлена втрата вантажу чи якщо вантаж не прибув після закінчення терміну, передбаченого в статті 19, одержувач може від свого імені пред'явити перевізнику вимоги, основані на праві, що витікає з договору перевезення. Одержувач, який користується правами, наданими йому відповідно до пункту 1 цієї статті, здійснює платежі, зазначені як такі, що підлягають сплаті, у вантажній накладній. У випадку виникнення спору з цього приводу, перевізник не зобов'язаний доставляти вантаж до надання одержувачем гарантій платежу.
В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того відповідно до статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Таким чином замовивши перевезення вантажу за маршрутом 63594 Хассельрот (Німеччина) - м.Рівне вул.Фабрична, 6 (Україна), отримавши зазначений вантаж від перевізника без зауважень та претензій, про що свідчить підпис та печатка в графі 24 СМR, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропринт" зобов"язане оплатити Позивачу, як перевізнику, вартість такого перевезення.
Відповідно до заявки №308 від 03.03.2017 року вартість перевезення складає 1300 Євро (НБУ на день вигрузки) по безготівковому розрахунку. Оплата здійснюється після вивантаження по оригіналах документів протягом 10 б.д..
Однак ТзОВ "Пропринт" вартість перевезення Позивачу не оплатило.
Приймаючи до уваги те, що вантаж прийнято ТзОВ "Пропринт" 10 березня 2017 року, то, відповідно, останнє зобов"язане оплатити Позивачу вартість перевезення в розмірі 1300 Євро, що по курсу НБУ на зазначену дату складає 36907, 00 грн. (100 Євро = 2839,1298).
Що стосується вимог Позивача про стягнення 5405, 00 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор Альянс", то останні не підлягають задоволенню з огляду на те, що між останнім та ФОП ОСОБА_1 ні договір перевезення вантажу, ні договір про надання експедиторських послуг не укладався, а відтак між останніми не виникло правовідносин, наслідком яких могло би бути зобов"язання ТзОВ "Фавор Альянс" сплатити певну грошову суму ФОП ОСОБА_1.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у с праві покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" (33016, м.Рівне, вул.Фабрична, буд.6, ЄДРПОУ 38822418) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ((АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) 36907, 00 грн. заборгованості та 1459, 52 грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити в задоволенні.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 10 листопада 2017 року.
Суддя Марач В.В.