про повернення апеляційної скарги
"10" листопада 2017 р.Справа № 916/2209/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бєляновського В.В.,
суддів: Величко Т.А., Жеков В.І.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “САГІТТА-Т”
на ухвалу господарського суду Одеської області від 01.11.2017р.
у справі № 916/2209/17
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський Торговий Дім "ОСОБА_1 Трейд”
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “САГІТТА-Т”
про стягнення 265188,75 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.11.2017 року зустрічну позовну заяву ТОВ “САГІТТА-Т” повернуто без розгляду на підставі п.п. 4,6 ч.1 ст. 63 ГПК України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ТОВ “САГІТТА-Т” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та повернути зустрічну позовну заяву на розгляд господарського суду Одеської області. Одночасно скаржник клопотав про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Ознайомившись з одержаними матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід повернути, виходячи з наступного.
Частиною 3 статті 94 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України „Про судовий збір”.
Відповідно до п. п. 7 п.2 ч.2 ст.4 вказаного Закону судовий збір справляється - за подання апеляційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір пожиточного мінімуму для працездатних осіб.
Отже, в даному випадку скаржник повинен був сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1600 грн.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
У п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати. Господарський суд вправі вчинити дії, про які йдеться у статті 8 Закону, і зі своєї ініціативи з наведенням в ухвалі відповідних мотивів.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 ГК України). Відповідно до ст.ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, а тому, користуючись правом самостійного залучення фінансових ресурсів, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій та самостійно нести комерційні ризики їх несприятливості, що можуть настати в результаті діяльності товариства. Юридична особа самостійно має розрахувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно прийняти рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. Отже, скаржник повинен був при здійсненні своєї господарської діяльності допускати можливість настання несприятливих фінансових наслідків такої діяльності, зокрема, звернення до суду за захистом своїх прав, та, відповідно, сплати судового збору при такому зверненні.
Однак, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, відповідач, заявивши клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, не подав жодних доказів (довідку про заборгованість підприємства, копія балансу, звіту про фінансовий стан товариства, копія звіту про фінансові результати, звіт про сукупний дохід за перше півріччя 2017 року, копії довідок банківських установ про залишок коштів на рахунках) на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.
За таких обставин, посилання скаржника щодо поважності причин для відстрочення йому сплати судового збору є безпідставними, оскільки положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право, а не обов'язок суду надати відстрочку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.
Отже, обґрунтування причин відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги є недостатніми та непереконливими, в зв'язку з чим в задоволенні клопотання про надання відстрочки сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід відмовити.
Частиною 3 статті 97 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що ТОВ “САГІТТА-Т” не додано до скарги документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі, а при заявлені клопотання про відстрочення сплати судового збору не подано жодних доказів на підтвердження того, що його майновий стан є тяжким та перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, колегія судів вважає за необхідне повернути скаржнику апеляційну скаргу без розгляду.
Частиною 4 ст. 97 ГПК України передбачено, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.
Керуючись ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 97, ст. 99 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд
Ухвалив:
1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “САГІТТА-Т” про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі - відмовити.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “САГІТТА-Т” з доданими до неї документами повернути скаржнику.
3. Справу № 916/2209/17 повернути до господарського суду Одеської області.
Головуючий суддя Бєляновський В.В.
Судді Величко Т.А.
ОСОБА_2