вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" листопада 2017 р. Справа № 911/2240/17
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр 1/11», м.Біла Церква Київської області
до 1) Білоцерківської міської ради Київської області;
2) ОСОБА_1 особа-підприємець ОСОБА_2, м.Біла Церква Київської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради, м.Біла Церква Київської області
про витребування майна з незаконного володіння
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_3П.(довіреність б/н від 23.05.2017);
від відповідача-1: ОСОБА_4 (довіреність №4168\1-7 від 03.11.2017);
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи: ОСОБА_4 (довірність б/н від 23.05.2017)
24.07.2017 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр 1/11» (далі - позивач, ОСББ «Центр 1/11») звернулось до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Білоцерківської міської ради Київської області (далі - відповідач-1, Білоцерківська міська рада) про витребування майна з незаконного володіння, а саме - кладові №XXXVII та №XXXIII, що розташовані за адресою Київська область, м. Біла Церква, Торгова площа, 1/11. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1 600,00грн та судові витрати по оплаті послуг з надання правової допомоги ОСББ «Центр 1/11».
Позовні вимоги обґрунтовує ст. 23, 147 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 382, 387, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 №2866-III та зазначає, що 27.04.2016 було створено ОСББ «Центр 1/11», яке з 01.07.2016 самостійно обслуговує багатоквартирний будинок, що розташований за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Торгова Площа, 1/11. Під час передачі багатоквартирного будинку з балансу Колективного підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора №6 (далі - ЖЕК №6), було виявлено, що підвальні приміщення №XXXVII площею 22,3 м2 та №XXXIII площею 34,7 м2 (загальна площа 57,0 м2) використовуються ОСОБА_1 особою-підприємцем ОСОБА_5 на підставі договору оренди від 24.12.2015, укладеного між останньою та Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради. У зазначених приміщеннях проходять комунікації, необхідні для обслуговування житлового будинку, та якими мають право користуватись усі власники квартир у житловому будинку. Вважає, що зазначені підвальні приміщення є допоміжними, а відтак є спільним майном багатоквартирного будинку. Стверджує, що користування відповідачем-1 та Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради вказаними підвальними приміщеннями є незаконним, а тому останні підлягають поверненню позивачу. На підставі зазначеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 24.07.2017 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК Україна) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору. На підставі ст. 27 ГПК України, вказаною ухвалою залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 особу-підприємця ОСОБА_2 та Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради про витребування (далі - третя особа, УКВК Білоцерківської міської ради).
Разом з цим, на підставі ст. 24 ГПК України, залучено до участі у справі іншого відповідача ОСОБА_1 особу-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач-2, ФОП ОСОБА_2М.), з одночасним виключенням її зі складу учасників судового процесу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та розгляд справи розпочато заново, про що винесено відповідну ухвалу від 02.10.2017.
На підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи неодноразово відкладався та у розгляді справи оголошувалась перерва. Черговий розгляд призначений на 06.11.2017.
ФОП ОСОБА_2 явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином та своєчасно (т. 1 а.с. 172-183, 248, т. 2 а.с. 1-2). Процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відповідач-2 не скористалась та відзиву на позов не надала. До того ж, явка обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача-2 на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.
Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях.
Представник відповідача-1 та третьої особи проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві (т. 1 а.с. 103-106) та письмових поясненнях (т. 1 а.с.119-122), зокрема, зазначив, що підвальні приміщення є нежитловими, та незважаючи на те, що вони належать до житлового комплексу, останні не відносяться до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Вказує, що у відповідному договорі оренди, технічному паспорті, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підвальні приміщення значаться як нежитлові. Стверджує, що підвальні приміщення є комунальною власністю, а тому позовні вимоги «Центр 1/11» про витребування підвальних приміщень з незаконного володіння Білоцерківською міською радою не підлягають задоволенню.
Під час судового засідання суд розглянув клопотання представника позивача від 18.10.2017 про зупинення провадження у справі (т. 1 а.с.229-233). Так, клопотання обґрунтоване тим, що позивачу стало відомо про державну реєстрацію підвальних приміщень на праві комунальної власності під час судового розгляду, у зв'язку з чим ОСББ «Центр 1/11» звернулось до суду із позовною заявою до Білоцерківської міської ради про скасування в Державному реєстрі речових прав реєстрацію права власності на підвальні приміщення. Ухвалою суду від 04.10.2017 порушено провадження у справі №911/2941/17 за вказаною позовною заявою. У зв'язку із зазначеним, позивач просить суд зупинити провадження у справі до розгляду пов'язаної із нею справою №911/2941/17.
Представник відповідча-1 та третьої особи проти зупинення провадження у даній заперечив.
Розглянувши заявлене клопотання та наявні матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Як зазначено у абз.2 п.3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» пов'язана зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.3 і 4 ст.35 ГПК України).
Проаналізувавши зазначені положення та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що обставини, які будуть встановлені під час розгляду справи №911/2941/17 не матимуть суттєвого значення для даної справи, а зупинення провадження у справі призведе лише до затягування судового процесу. Ураховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.
На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
11.11.2013 між УКВК Білоцерківської міської ради (далі - орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (далі - орендар) укладено договір оренди №938 нежитлового приміщення (далі - Договір, т. 1 а.с. 195-196), відповідно до п.1.1 якого, орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 57,0 м2, розташоване в підвалі чотирьохповерхового цегляного будинку за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Торгова площа, 1/11, яке перебуває на балансі ЖЕКа №6.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 Договору, передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому передачі. Нежитлове приміщення вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.
Власником орендованого приміщення залишається територіальна громада м.Білої Церкви, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 Договору.)
Цей договір діє з 11.11.2013 по 10.11.2014 (п.10.1 Договору). Крім того, між орендарем та орендодавцем було підписано аналогічні договори від 24.12.2015, який діяв до 30.11.2016 (а.с. 191-192) та від 13.01.2017, який діє до 31.10.2019 (а.с. 130-131).
Так, на виконання п.п. 2.1 та 2.3 Договорів, між орендодавцем та орендарем підписано без зауважень ряд актів про прийом-передачу нежитлового приміщення, площею 57,0 м2 за адресою: м. Біла Церква, Торгова площа, 1/11 від 11.11.2013, від 24.12.2015 та 13.01.2017 (а.с. 198, 194, 133).
Таким чином, судом встановлено, що на момент розгляду зазначеного спору ФОП ОСОБА_2 на підставі Договору та вищевказаних актів користується підвальними приміщеннями за адресою: м. Біла Церква, Торгова площа, 1/11.
Разом з цим, у житловому будинку, який розташований за адресою м. Біла Церква, Торгова площа, 1/11 (далі - житловий будинок) було створено ОСББ «Цетр 1/11», про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.04.2016 (т. 1 а.с. 21).
У зв'язку із зазначеним, 01.07.2016 вказаний житловий будинок передано із балансу ЖЕКа №6 на баланс ОСББ «Центр 1/11», що підтверджується актом приймання передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 01.07.2016 (т.1 а.с.33-34). Як вбачається із вказаного акту, ЖЕК №6 передав на баланс ОСББ №6 житловий будинок площею 1978 м2 разом із сходовими клітками у кількості 249, водопроводом довжиною 294м, каналізацією довжиною 270м, центральним опаленням довжиною внутрішньобудинкових мереж 1386 м, електроосвітленням довжиною 180м.
Так, відповідно до технічного паспорту, виготовленого станом на 26.12.2016, на нежитлове підвальне приміщення №35 (т. 1 а.с.113-116), у житловому будинку знаходяться підвальні приміщення загальною площею 60,4 м2. Крім того, зазначені підвальні приміщення знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Біла Церква, в особі Білоцерківської міської ради, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.117).
Проте, вважаючи, що вказані підвальні приміщення є допоміжними та є спільним майном ОСББ «Центр 1/11», а користування відповідачем-2 підвальними приміщеннями є незаконним, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Підсумовуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов).
Отже, у спорах про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів, в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.
Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором.
Так, до предмету доказування у даній справі входить наявність права власності позивача на спірне майно і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами, які повинні бути зареєстровані в установленому законом порядку, та факт володіння відповідачем зазначеним майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором на момент подання позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №902/770/16 від 03.10.2017).
Крім того, відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Аналізуючи зазначені приписи суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до суду повинно бути надано суду докази, які підтверджують його право власності на підвальні приміщення та докази на підтвердження того, що ФОП «ОСОБА_2 користується вказаним майном незаконно та без належних підстав.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано жодних правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявне у позивача право власності, зареєстроване у встановленому законом порядку, на спірні підвальні приміщення. Факт знаходження майна на балансі особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння. Разом з цим, позивач у своїй позовній заяві посилається на рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 щодо права користування співвласниками будинку допоміжними приміщеннями, яким на думку позивача є спірне майно. Проте, зазначене рішення суду не є тим правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності, а вказує лише на можливу підставу набуття цього права.
Крім того, як вбачається із наданого відповідачем витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, підвальні приміщення, які є предметом спору належать до комунальної власності територіальної громади м.Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради.
Разом з цим, як вже зазначалось вище між третьою особою та відповідачем-2 було укладено Договір оренди спірних підвальних приміщень.
За приписами ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування», правом комунальної власності є право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до п.п.1.1, 2.1, 3.1.4 Положення про управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради, затвердженого рішення Білоцерківської міської ради від 31.10.2013 №1071-47-VI (http://www.bc-ukv.org.ua/положення-про-управління/) управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради є самостійним структурним підрозділом Білоцерківської міської ради, утворюється радою, їй підзвітне та підконтрольне. Управління здійснює управління майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква в межах, визначених радою та цим Положенням, зокрема, здійснення повноважень орендодавця комунального майна.
Таким чином, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 користується спірними підвальними приміщенням на підставі Договору та Закону, а отже є користувачем. Інших доказів позивачем суду надано не було.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є недоведеними, не підтверджуються наявними матеріалами справи, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі ст. 49 ГПК України при відмові у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.С. Янюк
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.11.2017.