ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
06.11.2017 Справа № 910/18355/16
За заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" (ідентифікаційний код 05796251)
про банкрутство
За заявою ОСОБА_1
про поновлення на посаді та визнання наказів протиправними
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від заявника Мельник Л.І. - представник
Від боржника Попов А.С. - представник
Арб. керуючий Галічева В.О.
Від трудового колективу ДНВК Петренко Л.Л. - представник
Від Міністерства економічного розвитку та торгівлі України Харабара Т.І. - представник, Кропот О.О. - представник,
Від ПрАТ «АК «Київводоканал» Авраменко О.А. - представник
Від ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» Сичик М.В. - представник
Від ОСОБА_1 ОСОБА_10 - представник
Від Центрального об'єднаного УПФУ в м. Києві Жолак Л.О. - представник
Обставини справи:
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/18355/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про банкрутство Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.11.2016.
10.03.2017 до Господарського суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із заявою про поновлення на посаді та визнання наказів протиправними.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.03.2017 заяву ОСОБА_1 про поновлення на посаді та визнання наказів протиправними прийнято до розгляду в межах справи № 910/18355/16 про банкрутство Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" та призначено розгляд справи на 03.04.2017.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.04.2017 розгляд справи відкладено на 24.04.2017, у зв'язку з необхідністю витребуваня нових доказів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.04.2017 задоволено клопотання Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 07.06.2017.
07.06.2017 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.06.2017 задоволено клопотання ОСОБА_1 та Міністерства економічного розвитку та торгівлі України та відкладено розгляд справи на 03.07.2017.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.07.2017 задоволено клопотання ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи на 09.10.2017.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.10.2017 задоволено клопотання боржника та відкладено розгляд справи на 23.10.2017.
У судовому засіданні 23.10.2017 оголошено перерву до 06.11.2017.
У судовому засіданні 06.11.2017 розглядалась заява ОСОБА_1 про поновлення на посаді та визнання наказів протиправними.
Представник ОСОБА_1 надав пояснення по суті поданої заяви, з урахуванням клопотання про уточнення суми позовних вимог.
Представники боржника та Міністерства економічного розвитку та торгівлі України заперечили щодо задоволення поданої заяви.
Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Наведена норма кореспондується з положеннями п.7 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Звертаючись з заявою про поновлення на посаді та визнання наказів протиправними ОСОБА_1 посилався на наявність між ним та боржником трудових відносин. Зокрема зазначив, що наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 88-П від 22.07.2015 його було призначено на посаду генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики", у зв'язку з чим, відповідно до вимог чинного законодавства укладено контракт (трудовий договір).
В подальшому, наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 73-п від 22.07.2016 ОСОБА_1 було звільнено з посади генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору, та, в той же день, наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 74-п його було призначено виконуючим обов'язки генерального директора з 25 липня 2016 року до призначення керівника підприємства в установленому законом порядку.
Починаючи з 13.02.2017 ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю - перебуванням на лікарняному. При цьому, 14.02.2017 заявник дізнався, що наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 47-П від 14.02.2017 його було звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 48-П від 14.02.2017 виконуючим обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" призначено Давидовського Ю.Б.
Заявник зазначає, що в порушення приписів ст. 49 Кодексу законів про працю України, наказ про його звільнення був прийнятий без будь-якого попередження про обставини, які передували його винесенню. З даним наказом заявника не було ознайомлено, чим порушено ст. 47 Кодексу законів про працю України та прийнято даний наказ в період тимчасової непрацездатності, що суперечить положенням ст. 40 Кодексу законів про працю України.
Наведені дії Міністерства економічного розвитку та торгівлі України заявник просить визнати незаконними, накази Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 14.02.2017 № 47-П та № 48-П скасувати, поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" та стягнути з боржника на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.02.2017 по 06.11.2017 в розмірі 94 143 грн. 53 коп.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення на посаді та визнання наказів протиправними, судом встановлено наступне.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій, господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.
Державна науково-виробнича корпорація "Київський інститут автоматики" належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку та торгівлі України.
Відповідно до положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777 "Про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки" призначення на посаду генерального директора державного підприємства відбувається виключно на конкурсних засадах.
Згідно п.п. 2.3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" контракти з керівником підприємств, що є у державній власності, укладаються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства.
Іншої форми трудового договору, окрім контракту, з керівником підприємства, що є у державній власності не передбачено.
Наказом від 22.07.2015 № 88-П Міністерство економічного розвитку та торгівлі України призначило ОСОБА_1 генеральним директором Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики", як такого, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду, на термін та на умовах, визначених контрактом.
Відповідно до розділу 6 Контракту від 22.07.2015 № 7 укладеного між Міністерством економічного розвитку та торгівлі України та ОСОБА_1 строк його дії триває з 23.07.2015 по 22.07.2016.
Пунктом 2.8 контракту передбачено, що Міністерство економічного розвитку та торгівлі України має право звільняти генерального директора в разі закінчення строку дії контракту.
На виконання вищезазначених вимог контракту, Міністерство економічного розвитку та торгівлі України видано наказ від 22.07.2016 № 73-п на підставі якого ОСОБА_1 було звільнено з посади генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" з 22.07.2016 у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору передбаченого п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 25.07.2016 № 74-п ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку.
Тобто ОСОБА_1 було призначено на посаду виконуючим обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" не на невизначений строк, а до настання конкретної події.
Наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 14.02.2017 № 47-п ОСОБА_1 звільнено від виконання обов'язків генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" на підставі п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч.3 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" від 19.03.1993 № 203 контракт може бути укладений на термін від 1 до 5 років.
Відповідно до ст. 9 Кодексу законів про працю України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Постанови Кабінету Міністрів України входять до актів законодавства України про працю, що випливає з положень Кодексу законів про працю України та ст.ст. 2, 19 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Підставою припинення трудового договору (контракту) із ОСОБА_1 було саме закінчення строку його дії, оскільки останнього було призначено виконуючим обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку.
В свою чергу, наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 48-П від 14.02.2017 виконуючим обов'язки генерального директора Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" призначено Давидовського Ю.Б.
Верховний Суд України у постанові від 20.03.2012 у справі № 32/121 визначив повноваження певної службової посади і доручення тимчасово виконувати службові обов'язки. Зокрема, у постанові зазначено, що керівником може бути не тільки службова особа, обрана, відповідно до вимог чинного законодавства та вимог статуту підприємства, установи чи організації, незалежно від форм власності, на посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, а й особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов'язки за спеціальним розпорядженням. Зайняття певної службової посади або доручення тимчасово виконувати службові обов'язки має бути оформлено наказом.
Вказана правова позиція підтверджується і Рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2003 від 30.10.2003, в якому вказано, що службовими є особи, які займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням оганізаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями.
Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про хабарництво" від 26.04.2002 № 5 організаційно-розпорядчими вважаються обов'язки, зокрема із керівництва трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форми власності.
Під адміністративно-господарськими обов'язками маються на увазі обов'язки з управління або розпорядження державним майном. Такі функції, виконують серед інших і керівники державних підприємств.
З наведеного вбачається ідентичність посади керівника і виконуючого обов'язки керівника підприємства.
Таким чином, ОСОБА_1 був призначений виконуючим обов'язки керівника Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики", виконував дані обов'язки і був звільнений згідно вимог чинного законодавства.
Звільнення ОСОБА_1 відбувалося за приписами п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України (закінчення строку дії трудового договору), а не за приписами ст. 40 Кодексу законів про працю України (розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу). Таким чином, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України, якими встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Крім того, з цих же підстав до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, якими передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджують не пізніше ніж за два місяці.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь які фактичні обставини, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на встановлені обставини та наведені норми, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення на посаді та визнання наказів протиправними
Керуючись ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 32-34, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення на посаді та визнання наказів протиправними відмовити.
2. Копію ухвали направити ОСОБА_1, боржнику, розпоряднику майна боржника та Міністерству економічного розвитку та торгівлі України.
Суддя П.П. Чеберяк