вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" жовтня 2017 р. Справа № 911/2916/17
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна», м.Київ
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Бровари
про стягнення 60562,61 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
Представники:
Від позивача: Зайцева Ю.А.
Від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна» (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 60562,61 грн.
Провадження у справі №911/2916/17 порушено відповідно до ухвали суду від 02.10.2017 року та призначено справу до розгляду на 17.10.2017 року.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 17.10.2017 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.
Представник позивача у судовому засіданні 17.10.2017 року подав письмові пояснення та клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 40578,07 грн. у зв'язку із сплатою відповідачем. Розгляд справи відкладався до 31.10.2017 року.
В судовому засіданні 31.10.2017 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В судове засідання 31.10.2017 року відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.
Згідно з абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача на підставі матеріалів наявних у справі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна» (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) був укладений Договір поставки №59/07-П (далі - Договір).
За Договором позивач зобов'язувався передавати товар відповідачу у власність, а відповідач приймати і оплачувати.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач поставив відповідачу товари згідно видаткових накладних: №80384047, 80384048, 80384049, 80384050, 80384051 від 06.04.2017 року; №80386448, 80386449, 80386450, 80386451, 80386452 від 13.05.2017 року; №80387413, 80387414, 80387415, 80387416 від 27.05.2017 року; №80389271, 80389272, 80389273, 80389274, 80389275 від 27.06.2017 року.
Відповідно до п.9. Договору (в редакції додаткової угоди №3 від 01.04.2010 року) Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику протягом 45 календарних днів з дня поставки суму, що вказана в накладній, по якій поставляється Товар.
Однак, в порушення умов Договору відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий товар не оплатив, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 54 744,12 грн., про стягнення якої заявлено в позові.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати товару, позивач на підставі п. 16 Договору нарахував відповідачу 3 048,08 грн. пені, та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 2 723,48 грн. річних та 46,82 грн. інфляційних.
В ході розгляду спору позивач повідомив, що після порушення судом провадження у справі, відповідач сплатив позивачу 40 578,07 грн. в період 03-05.10.2017 року, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась до 14 166, 05 грн.
24.10.2017 року відповідач сплатив сплатив позивачу частину основного боргу в сумі 6 090,19 грн. Таким чином, станом на 31.10.2017 року прострочена заборгованість відповідача перед позивачем складає 8 075, 86 грн.
Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено факт прострочення сплати відповідачем основної заборгованості за Договором на суму 54 744,12 грн., яка погашена відповідачем після порушення провадження у справі на суму 46668,26 грн.
Як передбачено п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, в разі відсутності предмету спору.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем після порушення провадження у справі здійснено сплату основної заборгованості в сумі 46668,26 грн., на день розгляду справи відсутній предмет спору, тому відповідно до п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 46668,26 грн.
Вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню на суму решти заборгованості, що складає 8 075, 86 грн.
Однак, враховуючи, що сума основного боргу сплачена після порушення провадження у справі, відповідні обставини не спростовують факту прострочення зобов'язання і не впливають на розрахунок позову в частині вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних.
Пунктом 16 Договору передбачено, що за прострочення оплати поставлених Товарів (п. 9. Договору), Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення платежу.
Відповідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних. Тому за перших 6 днів порушення зобов'язання нараховуються річні в розмірі 3%.
Пунктом 16. Договору передбачено, що окрім пені Покупець на вимогу Постачальника, починаючи з 7 (сьомого) дня, що йде за останнім днем, в якому грошове зобов'язання повинно бути виконано (п.9. Договору), повинен сплатити Постачальнику за неправомірне користування чужими грошовими коштами 24% (двадцять чотири) відсотки річних від несплаченої в строк суми за весь час такого користування.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано обґрунтований розрахунок позову, згідно з яким нарахування проведені по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не спростовано, що відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства. Таким чином, вимоги про стягнення 3 048,08 грн. пені, 2 723,48 грн. річних та 46,82 грн. інфляційних обґрунтованими і правомірними.
Відповідно до ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення 8 075, 86 грн. основного боргу, 3 048,08 грн. пені, 2723,48 грн. річних та 46,82 грн. інфляційних. В решті провадження у праві підлягає припиненню.
Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який сплатив заборгованість після звернення позивача до суду, з огляду на ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача відшкодування витрат по сплаті судового збору в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна» (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 5, код 30384724) 8 075, 86 грн. основного боргу, 3 048,08 грн. пені, 2 723,48 грн. річних, 46,82 грн. інфляційних та 1 600 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В частині стягнення 46668,26 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя А.Ю. Кошик
дата підписання 10.11.2017 р.