36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.10.2017 Справа № 917/1826/16
Господарський суд Полтавської області
в складі головуючого судді Кульбако М.М.,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Тернопільський Молокозавод",
вул. Лозовецька, 28, м. Тернопіль, 46010
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт",
вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч Полтавська область, 37300
про стягнення коштів, -
Приватне акціонерне товариство "Тернопільський Молокозавод" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про стягнення 485 902,00 грн. заборгованості, з яких 388 348,62 грн. - основного боргу, 91 524,09 грн. - пені, 6028,00 грн. - 3 % річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання за укладеним між сторонами 12.03.2016р. договором поставки №2.
Ухвалою суду від 21.11.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.12.2016.
У позовній заяві (вих. №787/1 від 20.10.2016) позивачем заявлено клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в господарському суді Тернопільської області у зв'язку із значною віддаленістю місцезнаходження ПрАТ "Тернопільський Молокозавод" від господарського суду Полтавської області.
Вказане клопотання задоволено судом (ухвала від 08.12.2016).
27.12.2016 відповідачем подано клопотання №26/12-01 від 26.12.2016 про витребування доказів у Приватного акціонерного товариства "Тернопільський Молокозавод", в якому ТОВ "Білогір'я молокопродукт" просить витребувати оригінали документів, а саме: спеціалізовані товарні накладні за формою №1-ТН (МС); товарно-транспортні накладні за формою №1 - ТН; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; податкові накладні та відкласти розгляд справи.
Клопотання ТОВ "Білогір'я молокопродукт" про витребування доказів у ПрАТ "Тернопільський Молокозавод" задоволено.
Також, 27.12.2016 відповідачем подано клопотання №27-12-01 від 27.12.2016 про призначення по справі судової бухгалтерсько-економічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:
- Чи підтверджується документально зазначена в позовній заяві сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" за Товар, поставлений за період з 15.03.2016 по 15.04.2016 згідно з Договором поставки №2 від 12.03.2016?
- Чи відповідає матеріалам справи та правилам арифметичних дій сума пені, 3% річних за користування коштами, що нараховані позивачем? Якщо подані позивачем розрахунки пені, 3 % річних за користування коштами проведені невірно, з помилками, то навести правильний розрахунок.
06.02.2017 від позивача надійшла заява вих. №353 від 23.01.2017 про уточнення позовних вимог, яку суд розцінив як заяву про зменшення розміру позовних вимог.
В поданій заяві ПрАТ "Тернопільський Молокозавод" просить стягнути з відповідача 376 348,62 грн. - основного боргу, 90 808,9 грн. - пені, 6015,00 грн. - 3 % річних, враховуючи те, що відповідачем було направлено лист від 30.12.2016, який стосується розрахунків по предмету спору.
Судом розцінено подану заяву, як заяву про зменшення розміру позовних вимог та прийнято її до розгляду.
Ухвалою від 07.02.2016 по справі №917/1826/16 призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу, проведення якої доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_3 та зупинено провадження у справі до отримання висновку судом.
Супровідним листом від 09.02.2017 матеріали справи направлено до Полтавського відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_3.
05.04.2017 провадження по справі поновлялось, в зв'язку з надходженням клопотання експерта; витребувано у сторін документи необхідні для проведення експертизи та зупинено провадження у справі.
23.08.2017 до суду надійшов висновок судової економічної експертизи №195/196 від 23.08.2017, виконаної по матеріалам справи №917/1826/16.
Ухвалою суду від 29.08.2017 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.10.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.09.2017).
17.10.2017 від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення на 6 місяців (вх. 126 від 17.10.2017). Судом прийнято вказану заяву до розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві. Повідомив, що погоджується з висновками експерту.
Представник відповідача не заперечував щодо наявності заборгованості та просив суд задовольнити заяву про надання відстрочки рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що 12 березня 2016 року між ПрАТ «Тернопільський молокозавод» (позивач, Постачальник) та ТОВ «Білогір'я молокопродукт» (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 2 (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю молоко незбиране, надалі Товар, а Покупець прийняти та сплатити за поставлений товар.
Поставка Товару здійснюється почастково партіями на умовах ЕХУ- франко - склад Постачальника (Інкотермс-2000), що знаходиться за адресою: 46010, м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 28 (п. 4.1 Договору).
Покупець сплачує Постачальнику за Товар по ціні, передбаченій в протоколі погодження цін на продукцію, що є невід'ємною частиною Договору (п.5.1 Договору).
Згідно п. 5.2 Договору розрахунки за отриманий товар проводяться протягом 7 (семи) днів з моменту поставки товару.
Відповідно до пп. 7.1-7.2 Договору 7.1. за порушення даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, що у тому числі не отриманий прибуток в порядку передбаченим чинним законодавством. За несвоєчасне проведення розрахунків Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі чинної подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від суми заборгованості, за кожен день протермінування оплати.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов договору позивачем за період березень-квітень 2016 року було поставлено відповідачу товару на загальну суму 2597204,70 грн. Однак, відповідачем частково здійснено його оплату, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в сумі 376 348,62 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно висновку експерту зазначена в позовній заяві сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" за Товар, поставлений згідно з Договором поставки №2 від 12.03.2016, документально підтверджується в сумі 376348,62 грн.
Відповідачем вказана сума заборгованості не заперечується.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого Товару за договором поставки №2 від 12.03.2016, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 376 348,62 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 90 808,9 грн. пені та 6015,00 грн. 3 % річних.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі чинної подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від суми заборгованості, за кожен день протермінування оплати.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку експерту сума нарахованої пені за період з 16.03.2016 по 19.10.2016 (включно), станом на 20 жовтня 2016 року, становить 78583,34 грн. Різниця, яка виникла з проведеним ПрАТ "Тернопільський молокозавод" в додатку до Заяви про уточнення позовних вимог вих. №52 від 23.01.2017 розрахунком, склалась за рахунок не врахування Позивачем, що 2016 рік є високосним.
Сума 3 % річних за період з 16.03.2016 по 19.10.2017 включно, станом на 20 жовтня 2016 року, становить 6815,39 грн.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 7.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, враховуючи розрахунок здійснений експертом до стягнення підлягає 78583,34 грн. пені та 6015,00 грн. 3 % річних (3% річних в межах заявлених вимог позивача).
При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідачем подано заяву про відстрочення рішення суду на 6 місяців, яку уповноважений представник просить задовольнити.
В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує, що на сьогоднішній день ТОВ «Білогір'я молокопродукт» перебуває у дуже скрутному економічному та фінансовому становищі, що підтверджується Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) господарської діяльності ТОВ «Білогір'я молокопродукт» перше півріччя 2017 рік, Звітом про фінансовий стан на 30 червня 2017 року, Звітом з вересень 2017 року.
Стверджує, що фінансовий стан Товариства не стійкий та залежний від джерел зовнішнього фінансування (кредитів банку та короткострокової кредиторської заборгованості). ТОВ «Білогір'я молокопродукт», має низькі значення ліквідних активів, а одночасне виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ «Білогір'я молокопродукт» є неможливим в силу недостатності власних обігових коштів, що, в свою чергу, може призвести до повної неплатоспроможності Товариства і ризику банкрутства. Також, вказує на збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів ТОВ «Білогір'я молокопродукт» за взятими за себе господарськими зобов'язаннями.
ТОВ «Білогір'я молокопродукт» вживає всіх можливих заходів з метою збереження виробництва, отримання прибутку для подальшого функціонування підприємства, сплати податків, соціальних платежів, виплати заробітної плати працівникам та обов'язкових соціальних виплат особам, які проходять службу в зоні проведення антитерористичної операції на сході України та особам, які знаходяться в декретних відпусках. Зазначена категорія осіб є найменш захищена і за ними крім виплат зберігаються робочі місця, які Товариство може втрати у зв'язку з виконанням рішення судів одразу.
Відтак, сума позовних вимог за позовною заявою ПрАТ «Тернопільський молокозавод» є надто великою для нашого підприємства та її сплата протягом короткого строку об'єктивно неможлива.
Відповідно до п. 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
При розгляді заяви суд виходить з наступного.
Положеннями пунктів 7.1, 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Слід зазначити, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Поруч з цим, вирішуючи питання про надання відстрочки виконання рішення, суд враховує не тільки матеріальне становище боржника, але й матеріальні інтереси стягувача, оскільки невиконання протягом тривалого часу зобов'язання перед своїм контрагентом за договором та рішенням суду порушує і матеріальні інтереси стягувача та може призвести до негативних наслідків для нього.
В даному випадку суд вважає, що складне фінансове становище заявника за змістом статті 121 ГПК України не є обставинами, котрі ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у встановленим господарським судом способом, а відтак не виступають підставою для відстрочки виконання рішення суду.
При цьому суд звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Окрім того, за змістом ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Отже, наведені відповідачем аргументи не свідчать про неможливість виконання ним судового рішення, а вказані обставини не мають характер виняткових випадків, які можуть бути підставою для надання відстрочки виконання рішення суду, а є результатом неналежного ставлення до виконання своїх договірних обов'язків по поверненню коштів, а також недостатності заходів, що приймаються ним по погашенню дебіторської заборгованості та направленню одержаних коштів на оплату боргів. До того ж, при вирішенні питання щодо відстрочки виконання рішення суд враховує наявність вини відповідача у виникненні спору, невиконання ним зобов'язань за укладеним між сторонами договором від 12.03.2016, а також інтереси та фінансовий стан підприємства позивача.
В зв'язку з тим, що відстрочка виконання рішення суду на 6 місяців продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
З огляду на викладене та враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач, не є винятковими у розумінні частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, неможливість перекладати комерційні ризики відповідача та/або його недбалість у веденні власних справ на позивача, суд вважає, що заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", (вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 33707592) на користь Приватного акціонерного товариства "Тернопільський Молокозавод", вул. Лозовецька, 28, м. Тернопіль, 46010, код ЄДРПОУ 30356917) 376 348,72 грн. основного боргу, 78 583,34 грн. пені, 6015,00 грн. 3% річних та 6 914,19 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про відстрочку виконання рішення суду залишити без задоволення.
5. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.
Суддя Кульбако М.М.