08 листопада 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/681/17-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лелюка О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кіщук О.І.,
позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання протиправним розпорядження та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання протиправним розпорядження та зобов'язання вчинити дії.
Враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, позивач просить суд:
- визнати протиправним розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 19 травня 2017 року №53-ОС «Про призначення ОСОБА_1П.» в частині зазначення підстав для призначення його на посаду завідувача сектору з питань містобудування та архітектури шляхом звільнення з посади начальника відділу містобудування та архітектури районної адміністрації в порядку переведення, згідно пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України;
- зобов'язати Кіцманську районну державну адміністрацію Чернівецької області змінити текст розпорядження №53-ОС від 19 травня 2017 року та внести зміни в зазначене розпорядження, яким призначити 22 травня 2017 року ОСОБА_1, державного службовця 5 (п'ятого) рангу, на посаду завідувача сектору з питань містобудування та архітектури районної адміністрації в порядку переведення, згідно статті 41 Закону України "Про державну службу" та частини першої статті 32 Кодексу законів про працю України.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що із розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 19 травня 2017 року №53-ОС «Про призначення ОСОБА_1П.» не згідний, у зв'язку із тим, що оскільки відбулися зміни в штатному розкладі районних державних адміністрацій, то він повинен був бути призначений на посаду завідувача сектору з питань містобудування та архітектури районної державної адміністрації в порядку переведення з посади начальника відділу містобудування та архітектури районної державної адміністрації. Позивач вказував, що призначення його на посаду шляхом звільнення з попередньої роботи на підставі пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України порушує його трудові права. Згоду на припинення трудового договору на цій підставі він не давав, а відповідач в односторонньому порядку припинив трудові відносини з ним.
Відповідач щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність. Зокрема, вказував, що оскаржуване в частині розпорядження не порушує трудових прав позивача, а при його прийнятті Кіцманська районна державна адміністрація Чернівецької області діяла на підставі та у відповідності до норм трудового законодавства. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 01 серпня 2003 року ОСОБА_1 прийняв присягу державного службовця, а з 13 травня 2016 року розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області №73-ос ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури районної державної адміністрації ( а.с.9-16).
Розпорядженням від 30 січня 2017 року №10-ОС Кіцманська районна державна адміністрація Чернівецької області, керуючись статтею 41 Закону України «Про державну службу», призначила 30 січня 2017 року ОСОБА_1, державного службовця 5 (п'ятого) рангу, на посаду начальника відділу містобудування та архітектури районної державної адміністрації, звільнивши з посади начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури районної державної адміністрації в порядку переведення, згідно пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 73).
24 лютого 2017 року Кіцманською районною державною адміністрацією Чернівецької області прийнято розпорядження №69 Про внесення змін до структури районної державної адміністрації, затвердженої розпорядженням районної державної адміністрації від 08 червня 2016 року №190 «Про внесення змін та затвердження структури районної державної адміністрації» (а.с.31).
Даним розпорядженням ліквідовано відділ містобудування та архітектури з чисельністю 3 штатні одиниці, виведено зі штатного розпису посаду начальника відділу містобудування та архітектури - 1 штатна одиниця і посади головного спеціаліста відділу містобудування та архітектури - 2 штатні одиниці, введено до штатного розпису посаду завідувача сектору з питань містобудування та архітектури - 1 штатна одиниця та посаду головного спеціаліста сектору з питань містобудування та архітектури 1 штатна одиниця.
У зв'язку із змінами у структурі районної державної адміністрації, 28 лютого 2017 року Кіцманською районною державною адміністрацією Чернівецької області листом №01-26/12-122 персонально попереджено ОСОБА_1, що після закінчення 2-х місячного терміну з моменту ознайомлення із персональним попередженням, він підлягатиме звільненню з роботи відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Крім цього, відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України Кіцманською районною державною адміністрацією Чернівецької області одночасно із попередженням запропоновано йому вакантні посади: 1) завідувача сектору з питань містобудування та архітектури районної державної адміністрації; 2) головного спеціаліста сектору з питань містобудування та архітектури районної державної адміністрації; 3) головного спеціаліста архівного відділу районної державної адміністрації; 4) спеціаліста відділу ведення Державного реєстру виборців апарату районної державної адміністрації на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника (а.с. 33).
ОСОБА_1 ознайомлюватися під підпис із персональним попередженням про звільнення відмовився, про що відповідачем складено відповідний акт від 28 лютого 2017 року (а.с. 33 зворотній бік).
Заявою від 24 квітня 2017 року ОСОБА_1 надав згоду на призначення його на посаду завідувача сектором з питань містобудування та архітектури Кіцманської райдержадміністрації в зв'язку з реорганізацією відділу містобудування та архітектури Кіцманської райдержадміністрації в порядку переведення (а.с.34).
Листом від 24 квітня 2017 року №01-26/4-293 Кіцманська районна державна адміністрація Чернівецької області звернулась до Чернівецької обласної державної адміністрації, в якому відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пункту 5 статті 22 та статті 41 Закону України «Про державну службу» просила погодити призначення ОСОБА_1 на посаду завідувача сектору з питань містобудування та архітектури районної державної адміністрації, звільнивши його з посади начальника відділу містобудування та архітектури районної державної адміністрації в порядку переведення відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с.39).
Листом від 11 травня 2017 року №01.48/41-793 Чернівецькою обласною державною адміністрацією повідомлено Кіцманську районну державну адміністрацію Чернівецької області про погодження призначення ОСОБА_1 на посаду завідувача сектору з питань містобудування та архітектури Кіцманської районної державної адміністрації та його звільнення з посади начальника відділу містобудування та архітектури Кіцманської районної державної адміністрації відповідно до норм чинного законодавства (а.с.38).
12 травня 2017 року управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Чернівецької обласної державної адміністрації повідомило Кіцманську районну державну адміністрацію про погодження ОСОБА_1 на посаду завідувача сектору з питань містобудування та архітектури Кіцманської районної державної адміністрації в порядку переведення з посади начальника відділу містобудування та архітектури Кіцманської районної державної адміністрації (а.с.19).
Розпорядженням від 19 травня 2017 року №53-ОС Кіцманська районна державна адміністрація Чернівецької області, керуючись статтею 41 Закону України «Про державну службу», призначила 22 травня 2017 року ОСОБА_1, державного службовця 5 (п'ятого) рангу, на посаду завідувача сектору з питань містобудування та архітектури районної державної адміністрації, звільнивши з посади начальника відділу містобудування та архітектури районної державної адміністрації в порядку переведення, згідно пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 40, 51).
З указаним рішенням позивач ознайомився 22 травня 2017 року.
При цьому, як вбачається з розпорядження від 19 травня 2017 року №53-ОС, у ньому ОСОБА_1 висловив свою особливу думку й просив відкоригувати текст розпорядження відповідно до поданої ним заяви від 24 квітня 2017 року№12/1003, а саме: другий абзац розпорядження замінивши слово «звільнивши» на слово «перевевши» з посади начальника відділу містобудування та архітектури Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області у зв'язку із реорганізацією відділу містобудування та архітектури Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області в порядку переведення відповідно до статі 41 Закону України «Про державну службу».
17 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до голови Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області ОСОБА_4 із заявою, в якій просив надати відповідь чи були внесені корективи в розпорядження №53-ОС від 19 травня 2017 року «Про призначення ОСОБА_1П.» (а.с.41).
Листом від 17 серпня 2017 року №01-26/12-426 Кіцманська районна державна адміністрація Чернівецької області повідомила ОСОБА_1 про те, що розглянула його заяву від 17 липня 2017 року та вказала, що до розпорядження від 19 травня 2017 року №53-ОС "Про призначення ОСОБА_1П." не було внесено коректив. В листі зазначено, що на думку Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області підстав для внесення корективів до вищезгаданого розпорядження немає (а.с.42).
Після отримання вказаного листа ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
У зв'язку з цим, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
З аналізу наведених норм процесуального права вбачається, зокрема, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а позивачем в адміністративній справі може бути та особа, права, свободи або інтереси якої порушено суб'єктом владних повноважень й за захистом яких вона звернулася до адміністративного суду.
Тобто, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи або інтереси позивача.
Згідно пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Суд зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. При цьому, під рішенням розуміється владне волевиявлення суб'єкта владних повноважень, викладене за встановленою формою, спрямоване на врегулювання тих чи інших суспільних відносин, що має обов'язковий характер та породжує певні правові наслідки.
Нормативно-правові акти - це акти управління, які встановлюють, змінюють та припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані та тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях, і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застування.
Натомість, індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
Пунктом 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
За змістом пункту 15 частини першої статі 3 Кодексу адміністративного судочинства України одним із видів публічної служби є державна служба.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте при проходженні позивачем публічної служби. Водночас позивач не погоджується з таким рішенням лише в частині наведення відповідачем норм Кодексу законів про працю та у зв'язку з некоректним, на думку позивача, формулюванням змісту рішення про призначення його на нову посаду, а саме із зазначенням у рішенні «звільнивши» з попередньої займаної посади.
Однак, неправильне, на думку позивача, зазначення відповідачем у розпорядженні від 19 травня 2017 року №53-ОС про пункт 5 статті 36 Кодексу законів про працю України та «некоректне», знову ж таки на думку позивача, формулювання змісту розпорядження не свідчить про наявність порушених трудових прав ОСОБА_1 з огляду на те, що він продовжував перебувати у трудових відносинах з відповідачем, оскільки був переведений на посаду завідувача сектору з питань містобудування та архітектури Кіцманської районної державної адміністрації відповідно до статті 41 Закону України «Про державну службу», якою і врегульовано питання переведення державних службовців.
Судом встановлено, що на час звернення до суду з цим позовом та час розгляду справи позивач працював та працює на посаді завідувача сектору з питань містобудування та архітектури Кіцманської районної державної адміністрації, тобто відповідно до розпорядження від 19 травня 2017 року №53-ОС. Трудові відносини між позивачем та відповідачем при прийнятті розпорядження від 19 травня 2017 року №53-ОС не переривались й не розривались.
Враховуючи наведені норми процесуального права та встановлені обставини, зважаючи на зміст та суть заявлених вимог, суд приходить до висновку, що оскаржуваним в частині рішенням жодних трудових прав, свобод або інтересів позивача не було порушено, що свідчить про безпідставність заявленого ним позову, у зв'язку з чим суд відмовляє в його задоволенні повністю.
В ході судового розгляду справи позивач наголошував на тому, що оскаржуваним в частині розпорядженням можуть бути порушені його права в майбутньому. При цьому які саме права, свободи чи інтереси не вказав.
У зв'язку з цим варто зазначити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє не відповідає вимогам закону.
Відтак, заявлений ОСОБА_1 позов задоволенню не підлягає.
Крім цього, відмовляючи у задоволенні позову, суд також виходить з того, що такий зміст розпорядження, про який вказано у позовних вимогах, не узгоджуватиметься із вимогами, встановленими до такого роду рішень.
Так, зокрема, пунктами 96 - 99, 101 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242, передбачено, що зміст індивідуального наказу (розпорядження) з кадрових питань (особового складу) стисло викладається в заголовку, який починається з прийменника "Про" і складається за допомогою віддієслівного іменника, наприклад: "Про призначення... ", "Про прийняття... ". У зведених наказах (розпорядженнях) може застосовуватись узагальнений заголовок, наприклад: "Про кадрові питання", "Про особовий склад". У тексті наказів (розпоряджень) з кадрових питань (особового складу), як правило, констатуюча частина не зазначається, крім випадків призначення на посаду або звільнення з посади керівних працівників органом вищого рівня або за іншою процедурою. У такому разі в констатуючій частині наводиться посилання на відповідний правовий акт органу вищого рівня у такій послідовності: вид акта, його автор, дата, номер, повне найменування. Розпорядча частина наказу (розпорядження) починається, як правило, з дієслова у формі інфінітиву: "ПРИЙНЯТИ", "ПРИЗНАЧИТИ" "ПЕРЕВЕСТИ", "ЗВІЛЬНИТИ", "ВІДРЯДИТИ", "НАДАТИ", "ОГОЛОСИТИ" тощо. Далі зазначаються великими літерами прізвище працівника, на якого поширюється дія наказу (розпорядження), і малими - ім'я, по батькові працівника та текст наказу. У зведених наказах (розпорядженнях) прізвища осіб у межах пунктів розміщуються за алфавітом. У наказі (розпорядженні) про призначення або звільнення працівника зазначається повна дата (число, місяць, рік) фактичного виходу працівника на роботу (припинення трудових відносин), розміри його посадового окладу відповідно до штатного розпису, надбавок та доплат. У кожному пункті наказу (розпорядження) з кадрових питань зазначається підстава щодо його видання (заява працівника, контракт, доповідна записка, рішення атестаційної комісії тощо).
Судом встановлено, що зміст розпорядження від 19 травня 2017 року №53-ОС, по суті, відповідає наведеним положенням.
Згідно статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду справи позивачем не було доведено суду про наявність порушеного права оскаржуваним рішенням. Водночас відповідачем доведено безпідставність даного позову.
Керуючись статтями 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Лелюк
Постанова у повному обсязі складена 10 листопада 2017 року.