2 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 - ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12017100010002284 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року, яким
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Рахів Закарпатської обл., який не зареєстрований та не має постійного місця проживання раніше судимий:
- 18 листопада 2010 року Апеляційним судом міста Києва за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років, звільнений 7 березня 2017 року по відбуттю строку покарання,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
за участю сторін судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_5
Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим в тому, що 23 березня 2017 року, приблизно о 01 год., перебуваючи по вул. Саксаганського, 30 а, в м. Києві, побачив раніше йому невідомого ОСОБА_8 та почав відволікати його увагу, задаючи питання, після чого рукою різко дістав з правої кишені куртки останнього телефон «Престіжіо» чорного кольору IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_1 та почав тікати, після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_8 матеріального збитку на суму 4000 грн.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено без змін - у виді тримання під вартою.
Зараховано ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 23 березня 2017 року по 18 травня 2017 року відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.
Цим вироком вирішено питання цивільного позову, речових доказів та судових витрат.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_5 , не оспорюючи фактичні обставини та подію злочину, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити шляхом засудження його до позбавлення волі на строк менше 4 років.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції застосував жорстоке покарання та не врахував те, що у скоєному злочині зізнався, співпрацював зі слідством, відшкодував завдані збитки, на утриманні знаходиться мати, яка потребує постійного догляду.
Також, обвинувачений зазначає, що собі виправдання не знаходить, розуміє, що раніше судимий за особливо тяжкий злочин. За час перебування в СІЗО режим утримання довів про можливість виправлення без ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скарги в повному обсязі, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та розглянувши справу в її межах, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не оспорювалися і дослідження доказів щодо цих обставин судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначені обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, щодо фактичних обставин кримінального правопорушення перевірці апеляційним судом не підлягають.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 за визнаних судом першої інстанції встановленими фактичних обставин кримінального правопорушення правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), повторно.
Що стосується доводів обвинуваченого про суворість призначеного йому покарання та неврахування судом при призначенні покарання обвинуваченому інших даних, які характеризуються особу ОСОБА_5 , на думку колегії суддів, вони є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, щопом'якшують та обтяжують покарання. Особі , яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд першої інстанції дотримався вимог закону, враховував тяжкість вчиненого злочину, обставини справи, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше судимий, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченому, щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, врахувавши характер, тяжкість та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, характер дій обвинуваченого та спосіб вчинення злочину, його особу, та інші наявні у провадженні дані, які характеризують особу обвинуваченого, тобто, судом враховані й ті обставини, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі, та вмотивовано обрав ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, і з таким висновком місцевого суду погоджується і колегія суддів.
Що стосується доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції інших обставин, які характеризують особу обвинуваченого, та можуть вплинути на строк призначеного за вироком покарання, колегія суддів вважає їх безпідставними.
Так, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст..ст. 349, 363 КПК України, як і суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог 404, 405 КПК України, перевіряє докази, надані сторонами.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим стороною захисту, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не надані докази на підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, які стосуються обставин перебування на утриманні у обвинуваченого матері, та інш. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звільнений 7 березня 2017 року по відбуттю строку покарання за попереднім вироком, а 23 березня 2017 року, тобто, через 16 днів після звільнення, вчинив кримінальне правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_8 .
Також, на думку колегії суддів, є безпідставними доводи обвинуваченого про призначення йому покарання у виді позбавлення волі строком менше 4 років, оскільки підстав для застосування ст.. 69 КК України до обвинуваченого матеріали справи не містять, не наведені вони в апеляційній скарзі та вказані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Інших доводів, які б слугували підставою для зміни вироку та призначення ОСОБА_5 більш м'якого покарання, обвинуваченим та його захисником не наведено.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року щодо ОСОБА_5 - залишити без змін, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали, ОСОБА_5 - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Судді:
__________________________ ____________________________ _____________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3