25 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2
- ОСОБА_3
за участю судового засідання - ОСОБА_4
ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12016100080006468 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року яким,
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимий,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік,
за участю сторін судового провадження:
прокурора - ОСОБА_9
потерпілої - ОСОБА_10
представника потерпілої - ОСОБА_11
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим в тому, що 22 червня 2016 року приблизно об 11.37 год., керуючи належним йому технічно-справним автомобілем «JEEP CEROKEE» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю приблизно 10 км/год. по вул. Стеценка в м. Києві зі сторони вул. Туполєва в напрямку Кільцевої дороги, наближаючись до будинку № 3 по вул. Стеценка в м. Києві.
В цей час на зустріч ОСОБА_8 рухався автобус «АТAMAN» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_12 , в салоні якого сиділа громадянка ОСОБА_10 .
Водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «JEEP CEROKEE» державний номерний знак НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки, перед початком зміни напрямку руху не переконався що цей маневр буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасником руху, яким для нього був автобус «АТAMAN» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_12 , перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на зустрічну смугу руху, створив раптову перешкоду водію автобусу «АТAMAN» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_12 , який, в свою чергу, уникаючи зіткнення з автомобілем «JEEP CEROKEE» державний номерний знак НОМЕР_1 , застосував екстрене гальмування, тим самим виконавши вимоги п. 12.3 ПДР України, внаслідок чого відбулось падіння пасажира ОСОБА_10 , тим самим ОСОБА_8 порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме не виконав вимоги Правил дорожнього руху України:
- п. 1.5, згідно якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3 (б), який зобов'язує водія транспортного засобу для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розташування та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керуванням цим засобом у дорозі;
- п. 10.1, згідно якого водій транспортного засобу перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п. 11.4, згідно якого на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги;
- вимоги дорожньої розмітки 1.3 ПДР України.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 було заподіяно тілесне ушкодження у виді перелому правої лонної кістки без зміщення уламків, яке відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Цим же вироком цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_10 6434,78 грн. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної шкоди.
Вирішено питання судових витрат та речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді штрафу у межах мінімальної санкції статті у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами. Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_10 задовольнити частково, та стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 відшкодування моральної шкоди 5000 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити. В частині судових витрат та речових доказів вирок залишити без змін.
Вимоги апеляційної скарги захисник обґрунтовує тим, що, на його думку, суд при постановленні вироку допустив упередженість, однобічність та неповноту судового слідства, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях, що, у свою чергу, призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_8 .
Так апелянт зазначає, що при постановленні вироку суд формально зазначив, що враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, однак судом не було встановлено і інші пом'якшуючі обставини, що не зазначені в ч. 1 ст. 66 КК України, а саме: щире каяття та неабияке активне сприяння розкриттю злочину; визнання вини та відсутність тяжких наслідків від вчинення злочину; позитивні характеристики за місцем проживання; відсутність судимостей і притягнення до кримінальної відповідальності вперше.
Крім того, як зазначає апелянт, судом першої інстанції не взято до уваги те, що перетнути подвійну суцільну смугу ОСОБА_8 вирішив лише після того, як раптово виявив несправність автомобіля, а водій зустрічного транспортного засобу знаками вказав йому, що він безперешкодно може перетнути дві зустрічні смуги та виїхати на узбіччя дороги з лівої сторони відносно його руху. Також, одразу, коли трапилась ДТП, ОСОБА_8 вжив всіх необхідних заходів для надання першої допомоги потерпілій, а саме запропонував відвезти її до медичного закладу, але виключно відмова потерпілої не дозволила йому це зробити.
Також вважає, що ОСОБА_8 досить активно сприяв досудовому слідству у розкритті злочину, для чого сам надав відеозапис з відеореєстратора власного автомобіля з метою встановлення істини у справі. Також цікавився долею потерпілою після ДТП та лише після переконання, що потерпіла виписана з лікарні наступного дня, зрозумів, що подальшої медичної допомоги остання не потребує.
Одночасно захисник зауважує, що матеріали кримінального провадження містять окремі документи, які характеризують ОСОБА_8 , які є виключно позитивними. Крім того ОСОБА_8 має сім'ю, не перебуває на обліку у нарколога та психіатра. Під час ДТП вимушено через технічний стан автомобіля та з підказки іншого водія порушив правила дорожнього руху, будучи переконаним, що це не завдасть нікому жодної шкоди.
Щодо цивільного позову, то сторона захисту наголошує на тому, що суд першої інстанції залишив поза увагою приписи ст. 60 ЦПК України, які передбачають, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Крім того, як зазначає захисник, суд першої інстанції не залучив до участі у справі страхову організацію, з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 перед третіми особами була застрахована.
Так, як зазначає захисник в апеляційній скарзі, не зважаючи на висловлення сторони захисту цілого ряду сумнівів щодо допустимості доказів потерпілої на придбання ліків на лікування, суд першої інстанції без перевірки наявності оригіналів фіскальних чеків задовольнив вимоги позивачки про стягнення матеріальної шкоди. За відсутності належних і допустимих у справі доказів, які б підтверджували розмір моральної шкоди позивачки, законним і справедливим було б рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_10 в частині стягнення з ОСОБА_8 моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги, потерпілу та її представника, прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, дослідивши матеріали провадження та нові докази, надані потерпілою в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та провівши апеляційний розгляд в її межах, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясував усі обставини кримінального провадження, перевірив їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, які досліджені в судовому засіданні та оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, у зв'язку з чим дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку.
Дії ОСОБА_8 за визнаних судом першої інстанції встановленими фактичних обставин кримінального правопорушення правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_10 .
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при постановленні вироку формально зазначено, що суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, однак судом не було встановлено і інші пом'якшуючі обставини, що не зазначені в ч. 1 ст. 66 КК України, а саме: щире каяття та неабияке активне сприяння розкриттю злочину; визнання вини та відсутність тяжких наслідків від вчинення злочину; позитивні характеристики за місцем проживання; відсутність судимостей і притягнення до кримінальної відповідальності вперше, колегія суддів доходить висновку, що вони є необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції дотримався вищезазначених вимог.
Так, при призначенні обвинуваченому покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, обставини скоєння злочину, особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не судимий, тобто, судом враховані й ті обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі.
Разом з тим, судом першої інстанції, як і під час апеляційного розгляду, не встановлено обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого.
Доводи захисника про те, що судом не враховано щире каяття обвинуваченого та неабияке активне сприяння розкриттю злочину, визнання вини, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Згідно зі ст. 66 КК України щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину може бути визнано обставиною, що пом'якшує покарання винного, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася. Дані про таку оцінку ОСОБА_8 своїх дій в матеріалах провадження відсутні.
Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, визнав частково, що й знайшло своє відображення у вироку, і в цій частині вирок суду захисником не оскаржувався.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений не заперечував проти обставин вчиненого кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку. Проте, як обвинувачений, так і його захисник наголошували на тому, що ОСОБА_8 порушив вимоги Правил дорожнього руху вимушено, оскільки в автомобілі виникла несправність, а водій автомобіля, який рухався у лівій крайній смузі руху зустрічного напрямку, пропустив автомобіль під керуванням ОСОБА_8 .
Разом з тим, Правилами дорожнього руху (розділ 31) передбачені дії водія в разі виникнення несправності автомобіля під час руху, що не було виконано ОСОБА_8 , а тому зазначені обвинуваченим та його захисником обставини, внаслідок яких ОСОБА_8 порушені ПДР, не можуть бути взяті до уваги, як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому.
Крім того в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, й не надані вони стороною захисту під час апеляційного розгляду, які підтверджують активне сприяння обвинуваченого досудовому слідству у розкритті злочину, як і відсутнє таке посилання в обвинувальному акті, а тому в цій частині доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений цікавився долею потерпілою після ДТП та лише після переконання, що потерпіла виписана з лікарні наступного дня, зрозумів, що подальшої медичної допомоги остання не потребує, не можуть бути взяті до уваги.
Як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду встановлено, що у потерпілої внаслідок отриманої в ході ДТП травми, з огляду на її вік та наявні на той час захворювання, погіршився стан здоров'я, внаслідок чого, крім закритої травми таза, отриманої внаслідок ДТП, вона потребувала додаткового лікування у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
З наданого потерпілою під час апеляційного розгляду листа Київської міської клінічної лікарні № 17 на запит адвоката ОСОБА_11 вбачається, що ОСОБА_10 , 1946 р.н., знаходилась на лікуванні у відділенні політравми КМКЛ № 17 з 22 по 23 червня 2017 р. Пацієнтку було оглянуто лікарями, проведено рентгенологічне дослідження, комп'ютерна томографія. Під час надання медичної допомоги у пацієнтки виник приступ задухи, з приводу чого її було переведено до відділення реанімації та інтенсивної терапії. Стан її швидко покращився, і на ранок 23 червня 2016 року її було переведено до відділення політравми. Пацієнтка отримувала лікарські призначення: вентолін, флексатид, дексаметазон, еуфілін, клексан, фармапідін. Пацієнтку було виписано 23 червня 2016 у відносно задовільному стані. Скарги при виписці - біль у ділянках правого плечового та правого кульшового суглобів.
Також потерпілою надана виписка з медичної карти амбулаторного хворого, відповідно до якої ОСОБА_10 є інвалідом П групи, в якій зазначені захворювання останньої та призначене лікування.
Потерпілою ОСОБА_10 під час апеляційного розгляду було зазначено про те, що ОСОБА_8 жодного разу не поцікавився, що з нею, не пропонував будь-яку допомогу.
Сам ОСОБА_8 та його захисник також зазначали, що матеріальна допомога не надавалась, оскільки відповідальність ОСОБА_8 застрахована, а тому, як вважає сторона захисту, ці питання потрібно було вирішувати із страховою компанією, яку необхідно було залучити до участі у справі.
Така позиція обвинуваченого по відношенню до потерпілої, на думку колегії суддів, також спростовує і доводи захисту щодо визнання ОСОБА_8 своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася.
Крім того, відповідно до положень ст.. 33 ЦПК України, суд тільки за клопотанням позивача може замінити первісного відповідача або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Враховуючи викладене, доводи захисту про те, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі страхову організацію, з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 перед третіми особами була застрахована, не ґрунтуються на вимогах закону.
З урахуванням встановленого під час апеляційного розгляду, на думку колегії суддів, суд першої інстанції врахував всі обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, в т.ч. й обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, та призначив ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч. 1 ст.286 КК України у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Колегія суддів вважає, що розмір та вид призначеного покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, його наслідкам, характеристиці особи, з урахуванням інших обставин, встановлених у кримінальному провадженні, і такий вид та розмір покарання у даному випадку, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин, доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
_______________________ ____________________________ ____________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2