79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" листопада 2017 р. Справа № 914/2006/17
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Желік М.Б.
Марко Р.І.
при секретарі Кобзар О.
розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, м.Вашингтон округ Колумбія, Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м.Львів, Єврейської релігійної громади "Турей Загав" ("Золота Роза"), м.Львів, №01-05/5023/17 від 24.10.2017 року
на ухвалу господарського суду Львівської області від 05.10.2017 року
у справі № 914/2006/17
за позовом: Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, м.Вашингтон округ Колумбія
позивач-2: Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м.Львів
позивач-3: Єврейської релігійної громади "Турей Загав" ("Золота Роза"), м.Львів
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи", м.Київ
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції", м.Львів
відповідача-3: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, м.Львів
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Черник Наталія Степанівна, м.Львів
про скасування державних реєстрацій прав власності та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав власності
з участю представників:
від скаржників - Шейхет Мейлах (Гершович) - керівник представництва; Шумелда Р.Р. - представник на підставі довіреності від 24.11.2014р.; Могінська Т.А. - представник на підставі довіреності від 24.11.2014р.
від відповідача-1 - Коваленко Н.В. - представник на підставі довіреності від 11.10.2017р.
від відповідача-2 - не з»явився
від відповідача-3 - не з»явився
від третьої особи - не з»явився
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.10.2017р. у справі № 914/2006/17 (суддя Іванчук С.В.) відмовлено у прийнятті позовної заяви Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Єврейської релігійної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи", Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції", Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, за участю третьої особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Наталії Степанівни про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул.Федорова, 23, 28 у м.Львові, реєстраційний №190504346101 від 07.10.2013р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи", ЄДРПОУ - 33695378; скасування запису про проведену 07.10.2013р. державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул.Федорова, 23, 28 у м.Львові, реєстраційний №190504346101 від 07.10.2013р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи", ЄДРПОУ - 33695378; скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул.Федорова, 23, 28 у м.Львові, реєстраційний №190504346101 від 24.05.2017р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції", ЄДРПОУ - 41326759; скасування запису про проведену 24.05.2017р. державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул.Федорова, 23, 28 у м.Львові, реєстраційний №190504346101 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції", ЄДРПОУ - 41326759.
Не погоджуючись з даною ухвалою позивачі - Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, м.Вашингтон округ Колумбія, Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м.Львів, Єврейської релігійної громади "Турей Загав" ("Золота Роза"), м.Львів подали до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просять скасувати згадану ухвалу посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Підставами для скасування оскаржуваної ухвали скаржники вважають те, що спір у даній справі не відноситься до переліку справ, у спорах, визначених п.п. 15-17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» № 10 від 24.10.2011р. Водночас, відповідно до ч.2 п.17 даної Постанови, інші справи за участю господарюючих суб»єкті та суб»єктів владних повноважень не мають ознак справи адміністративної юрисдикції і повинні розглядатись господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства. На думку скаржників, посилання суду першої інстанції на постанову ВСУ від 25.04.2017р. у справі № 21-3197а16 є помилковим, оскільки предметом спору у цій справі є визнання протиправними дій та скасування рішення, а підставами є неправомірність дій і рішень державного адміністратора, тобто, правовідносини, що виникли у даній справі не є подібними до правовідносин у справі № 914/2006/17. Викладене, на думку скаржників, свідчить про неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо прийняття позовної заяви, а також невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду обставинам справи, що позбавляє позивачів у справі права на судовий захист.
Наводять скаржники і інші доводи, що є, на їх думку, підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2017р. справу № 914/2006/17 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Желіку М.Б. та Марку Р.І.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2017 р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 07.11.2017р.
В ході судового засідання представникам сторін права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені. Відводів складу суду в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.
В судове засідання 07.11.2017 року представники апелянта з'явились, вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, надали усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача-1 вимоги апеляційної скарги заперечив, з мотивів наведених у поданому письмовому відзиві на неї, (вх № 0204/7454/17 від 03.11.2017 року) та просив суд рішення залишити без змін.
Відповідач-2, відповідач-3 та третя особа явки повноважних представників в судовому засіданні 07.11.2017р. не забезпечили, причин неявки суду не довели, хоча були належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду спору.
Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'' у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, Єврейської релігійної громади "Турей Загав" ("Золота Роза") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи", Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції", Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, за участю третьої особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Наталії Степанівни про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул.Федорова, 23, 28 у м.Львові, реєстраційний №190504346101 від 07.10.2013р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи", ЄДРПОУ - 33695378; скасування запису про проведену 07.10.2013р. державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул.Федорова, 23, 28 у м.Львові, реєстраційний №190504346101 від 07.10.2013р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи", ЄДРПОУ - 33695378; скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул.Федорова, 23, 28 у м.Львові, реєстраційний №190504346101 від 24.05.2017р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції", ЄДРПОУ - 41326759; скасування запису про проведену 24.05.2017р. державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул.Федорова, 23, 28 у м.Львові, реєстраційний №190504346101 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівські традиції", ЄДРПОУ - 41326759.
Відповідно до ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 4 1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів. Тобто, вказаною нормою встановлено вичерпний перелік справ, які підвідомчі господарським судам України.
Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ГК України, не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема: майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України; адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно із ч. 2 ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
У пункті 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам", зазначено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до частини першої ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Частиною першою ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір мають цивільний або господарський характер.
Пунктом 16 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам" роз'яснено, що не підлягають розглядові в господарських судах справи у спорах, пов'язаних із здійсненням владних повноважень: - Фондом соціального захисту інвалідів та його відділенням у зв'язку із застосуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"; - Пенсійним фондом України та його органами у прийнятті рішень про стягнення простроченої заборгованості із страхових внесків до названого Фонду; - виконавчими дирекціями Фондів соціального страхування, їх робочими органами у відносинах, пов'язаних із здійсненням керівництва та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, проведенням збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, забезпеченням фінансування виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням та здійсненням інших функцій згідно з затвердженими статутами; - Державною інспекцією з контролю за цінами та її територіальними органами у прийнятті рішень про застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін. Водночас господарськими судами розглядаються на загальних підставах справи зі спорів за участю названих органів, якщо такі спори виникають з цивільних чи господарських правовідносин, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв'язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько- правових договорів, відшкодування матеріальної або моральної шкоди, із зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо).
Із змісту позовної заяви вбачається, що заявниками позову заявлено позовні вимоги про скасування державної реєстрації та скасування запису про проведену державну реєстрацію зокрема до відповідача 3, яким визначено - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради. При цьому у позовній заяві не вказано обставин, щодо наявності між позивачами та відповідачем -3 господарських, цивільних правовідносин, в позовній заяві відсутні посилання на будь-які докази, які би свідчили про наявність спору між позивачами та Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради щодо майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул.Федорова, 23, 28 у м.Львові реєстраційний №190504346101.
В п.17 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам" зазначено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність; (підпункт "а" пункту 17 із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 13) 9 б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання; (підпункт "б" пункту 17 із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 13) в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
У поданій позовній заяві, позовними вимогами визначено, скасування державних реєстрацій прав власності та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав власності на об'єкт незавершеного будівництва готельного комплексу, що на вул. Федорова, 23, 28 у м. Львові, оскаржуються дії, щодо державної реєстрації, регламентовані нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", без зазначення у позові, щодо наявності спору що випливає із господарських або цивільних правовідносин, та позовних вимог, що виникають з таких відносин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Відповідно до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 1 першого Протоколу) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Державна реєстрація прав на майно покликана забезпечити охорону та захист прав та законних інтересів власників, користувачів нерухомого майна шляхом створення для них додаткових гарантій.
Положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон) встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону, реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону, державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав.
За умовами п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно із п. 8 ст. 4 Положення про Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.09.2016 № 848, завданнями управління зокрема, є забезпечення виконання покладених на органи місцевого самоврядування повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; а також реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; забезпечення реалізації юридичними та фізичними особами своїх прав у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; забезпечення державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до пунктів 1, 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Таким чином, виходячи з наведеного вище, даний спір непідвідомчий господарським судам України, а дана позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України, та належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства України.
Викладена позиція суду узгоджується із позицією викладеною у Постанові Верховного суду України від 25.04.2017р. у справі №21-3197а16 .
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Скаржники не надали належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в ухвалі господарського суду Львівської області від 05.10.2017р. у даній справі.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 05.10.2017 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржників не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Судовий збір за перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 05.10.2017 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржників в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.1,21,22,33,34,43,49,91,99,101-106 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, м.Вашингтон округ Колумбія, Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м.Львів, Єврейської релігійної громади "Турей Загав" ("Золота Роза"), м.Львів - залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 05.10.2017р. у справі № 914/2006/17 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали в апеляційному порядку покласти на скаржників.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.
Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.105 ГПК України 09 листопада 2017р.
Головуючий суддя Костів Т.С.
суддя Желік М.Б.
суддя Марко Р.І.