ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.11.2017Справа №910/16872/17
За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кіровоградської філії
До Казенного підприємства «Укрспецзв'язок»
Про стягнення 126 467,67 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Гретченко Л.Л.
Від відповідача: Лисюк Л.Г.
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Кіровоградської філії (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» (далі - відповідач) про стягнення 126 467,67 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.17. порушено провадження у справі № 910/16872/17 та призначено її до розгляду на 24.10.17.
19.10.17. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги визнає частково на суму 32 586,36 грн., а в іншій частині просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
24.10.17. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні 24.10.17. було оголошено перерву до 07.11.17.
В судовому засіданні 07.11.17. позивачем було подано письмові пояснення по справі, відповідачем було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Позивачем в судовому засіданні 07.11.17. підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні 07.11.17. позов визнав частково на суму 32 586,36 грн., в іншій частині проти позову заперечував.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/16872/17.
В судовому засіданні 07.11.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
15.06.16. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір № 487-33/35Е000.-368/16 оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування об'єкт нерухомого майна, розташований в м. Новомиргород, на третьому поверсі триповерхового будинку № 110 по вул. Леніна загальною площею 44,7 кв.м технологічних приміщень (далі - Майно) для розміщення обладнання РПЦ ЦЕЗ № 72 ЦТЕ № 7.
Відповідно до п. 2.1 Договору передача Орендареві Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна.
На виконання на умов Договору між сторонами 01.04.16. було підписано акт приймання-передачі Майна за Договором в оренду.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.
За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю сторін в розмірі 5 431,06 грн. за місяць та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії Договору.
Орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше третього числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.5 Договору).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендної плати за грудень 2016 року (останній місяць дії Договору) в розмірі 5431,06 грн., виникла заборгованість по сплаті орендних платежів за фактичне користування орендованим Майном період з 01.01.17. по 11.08.17. (дата фактичного повернення майна з оренди) в розмірі 39 944,57 грн. Крім вказаного, позивачем нараховано відповідачу неустойку за несвоєчасне повернення майна в розмірі 79 889,14 грн., 720,32 грн. пені, 108,92 грн. 3% річних та 373,66 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті орендної плати за грудень 2016 року в межах Договору, в терміни, визначені Договором, не виконав, що відповідачем не заперечується, внаслідок чого, позовні вимоги в частині стягнення орендного платежу за грудень 2016 року в розмірі 5431,06 грн. підлягають задоволенню повністю.
Далі, позивач вказує на те, що Майно з оренди фактично було повернуто 11.08.17., з огляду на що нараховує орендну плату за фактичне користування приміщенням за період з 01.01.17. по 11.08.17. в розмірі 39 944,57 грн.
Натомість, відповідач проти вказаного заперечує, та наголошує на тому, що Майно з оренди було повернуто 26.05.17., оскільки саме вказаною датою було здійснено демонтаж обладнання, яке знаходилось в орендованому Майні.
Щодо вказаного суд встановив наступне.
Строк дії Договору сторонами погоджено п. 12.1 з моменту його підписання до 31.12.16. включно. Сторони домовились, що згідно ст. 631 ЦК України умови Договору застосовуються до відносин, які виникли з 01.04.16.
Договір припиняється після спливу строку його дії (ст. 763 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Сторонами не заперечується, що Договір припинився 31.12.16., адже сторони не дійшли згоди щодо продовження строку дії Договору на тих самих умовах і на той самий строк, так і не уклали додаткової угоди до Договору чи нового договору оренди від 01.01.17.
Про вказане також свідчить наявне в матеріалах справи листування між сторонами, зокрема, лист № 15/753 від 18.05.17., лист № 35Е000-788 від 10.04.17., № 15/1014 від 05.07.17., № 35Е000-833 від 10.06.17., № 26/10-734 від 16.01.17., № 23/263 від 09.02.17., № 35Е000-806 від 04.05.17., № 35Е000-866 від 05.07.17.
За приписами пункту 6.11 Договору у разі припинення дії Договору Орендар зобов'язаний в останній день строку його дії повернути Орендодавцеві орендоване Майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, відшкодувати Орендодавцеві збитки за погіршення стану або втрати (повної або часткової) Майна з вини Орендаря, а також провести демонтаж свого обладнання. У разі невиконання зобов'язань, визначених цим пунктом Договору, Орендодавець в праві вимагати від Орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю Майно, разом з отриманим устаткуванням, інвентарем, а також усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від Майна, в належному стані, з урахуванням природного зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору. При цьому сторони підписують акт приймання-передачі Майна (п. 2.3 Договору).
На противагу твердженням відповідача, наявний в матеріалах справи наданий відповідачем лист № 37/1 від 26.05.17. свідчить про те, що в м. Новомиргород було проведено демонтаж обладнання НДРЦ ЦЕЗ №72, однак, не свідчить про те, що орендоване Майно (а саме сам об'єкт нерухомого майна, розташований в м. Новомиргород, на третьому поверсі триповерхового будинку № 110 по вул. Леніна загальною площею 44,7 кв.м технологічних приміщень) було повернуто Орендарем Орендодавцю в порядку пунктів 2.3, 6.11 Договору.
Однак, матеріали справи містять Акт приймання-передачі від 11.08.17., у відповідності до якого 11.08.17. Орендар передав, а Орендодавець прийняв відповідно до умов Договору № 487-33/35Е000.-368/16 від 15.06.16. об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Новомиргород, третій поверх триповерхового будинку № 110 по вул. Соборності.
Інших доказів повернення Орендованого Майна з оренди за Договором у відповідності до приписів пунктів 2.3, 6.11 матеріали справи не містять.
При цьому судом враховано, що від імені Орендодавця вказаний акт підписано в.о. начальника відділу управління нерухомістю Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком», начальником СЛД № 1 м. Новомиргород, начальником КЦТ № 512 Кіровоградської філії ПАТ «Укртелеком» та містить печатку позивача, від імені Орендаря вказаний акт підписано електротехніком електрозв'язку та начальником ЦЕЗ № 72. Про вказане також свідчать пояснювальні вказаних посадових осіб.
Отже, суд приймає вказаний Акт від 11.08.17. як належний доказ повернення Майна за Договором з оренди в порядку пунктів 2.3, 6.11 Договору.
З огляду на вказане з відповідача на користь позивача підлягає стягненню орендна плата за фактичне користування Майном за період з 01.01.17. по 11.08.17. в розмірі 39 944,57 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Як встановлено судом, відповідачем порушено обов'язок щодо повернення позивачу Майна після закінчення строку дії Договору (після 31.12.16.) та повернуто його 11.08.17.
Як відзначалось судом, за приписами пункту 6.11 Договору у разі припинення дії Договору Орендар зобов'язаний в останній день строку його дії повернути Орендодавцеві орендоване Майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, відшкодувати Орендодавцеві збитки за погіршення стану або втрати (повної або часткової) Майна з вини Орендаря, а також провести демонтаж свого обладнання. У разі невиконання зобов'язань, визначених цим пунктом Договору, Орендодавець в праві вимагати від Орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.04.11. у справі № 30/191 та п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").
Позивач нарахував неустойку в розмірі 79889,14 грн. за період з 01.01.17. по 11.08.17.
Оскільки, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній своєчасно не повернув надане йому за Договором в оренду Майно, то позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 79889,14 грн. за пред'явлений до стягнення період є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 720,32 грн. пені суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за Договором, Орендар, на вимогу Орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.
Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач нараховує пеню на орендну плату за грудень 2016 року за період з 21.01.17. по 21.07.17.
Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені. За перерахунком суду розмір пені становить 716,60 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Пеню в розмірі 3,72 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.
Позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 108,92 грн. 3% річних та 373,66 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Отже, судом здійснено перерахунок та встановлено, що розмір 3% річних становить 108,92 грн., розмір інфляційних втрат становить 373,66 грн., внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідачем розрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат не оспорено, свого контррозрахунку не подано.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, б. 16/18; ідентифікаційний код 39908375) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Кіровоградської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (25006, м. Кропивницький, вул. Гоголя, б. 72; ідентифікаційний код 22211233) заборгованість по сплаті орендної плати за грудень 2016 року в розмірі 5 431 (п'ять тисяч чотириста тридцять одна) грн. 06 коп., заборгованість по сплаті орендної плати за фактичне користування орендованим майном в розмірі 39 944 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 57 коп., неустойку за несвоєчасне повернення майна в розмірі 79 889 (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 14 коп., 716 (сімсот шістнадцять) грн. 60 коп. пені, 108 (сто вісім) грн. 92 коп. 3% річних та 373 (триста сімдесят три) грн. 66 коп. інфляційних втрат, 1 896 (одну тисячу вісімсот дев'яносто шість) грн. 96 коп. судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.11.17.
Суддя Т.М. Ващенко