ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.10.2017№ 910/15711/15
За скаргою Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого
органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації
«Київводфонд»
на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ
Головного територіального управління юстиції у місті Києві
За позовом Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого
органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації
«Київводфонд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУТ СЕРВІС»
про стягнення 75 494, 34 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники учасників судового процесу:
від скаржника: Штефан А.Ю. за довіреністю № 2401/ від 24.01.2017;
від боржника: не з'явився;
від ВДВС: не з'явився.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2015 у справі № 910/15711/15 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУТ СЕРВІС" на користь Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" кошти у розмірі 75 494,34 грн. та 1827,00 грн. судового збору.
14.08.2015 року господарським судом міста Києва в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України видано наказ про примусове виконання вищевказаного судового рішення.
13.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" (далі - скаржник, стягувач) надійшла скарга на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2017 року розгляд скарги призначено на 04.10.2017 року.
03.10.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від скаржника надійшли письмові пояснення та додаткові документи по скарзі.
В судове засідання 04.10.2017 представники боржника та ВДВС не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги відкладено на 30.10.2017 року.
В судовому засіданні 30.10.2017 року представник стягувача підтримав викладені у скарзі вимоги.
Представники боржника та ВДВС в судове засідання 30.10.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв, клопотань суду не подали.
Розглянувши в судовому засіданні 30.10.2017 року скаргу Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації «Київводфонд» на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, суд вирішив задовольнити її, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Названий Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Згідно зі ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.
В даному випадку на розгляд суду передано вимоги про:
- визнання неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо повернення стягувачу наказу господарського суду міста Києва від 14.08.2015 у справі № 910/15711/15;
- визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 № 54115645.
- зобов'язання державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відновити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 14.08.2015 у справі № 910/15711/15.
Розглядаючи зазначені вимоги, суд бере до уваги наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2017 року ВДВС було відкрито виконавче провадження ВП № 54115645 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 14.08.2015 у справі № 910/15711/15.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Проте, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували вчинення державним виконавцем заходів, спрямованих на виконання наказу господарського суду міста Києва від 14.08.2015 у справі № 910/15711/15.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем, в порушення встановлених законом вимог, станом на дату вчинення оскаржених дій, не встановлено документально підтвердженої відсутності у боржника майна, на які можливо було б звернути стягнення, не проведено інших виконавчих дій стосовно боржника, у зв'язку з чим дії ВДВС щодо повернення наказу господарського суду міста Києва від 14.08.2015 у справі № 910/15711/15 вчинені без достатньої правової підстави, відтак є неправомірними та такими, що порушують законні права та інтереси стягувача.
Одночасно, суд зазначає, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (див. рішення Суду у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009).
Право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необгрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (див. рішення Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012).
Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).
Враховуючи недоведення ВДВС вчинення ним всіх передбачених Законом дій для примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 14.08.2015 у справі № 910/15711/15 у межах виконавчого провадження № 54115645, суд погоджується з доводами скаржника що дії ВДВС по винесенню постанови від 29.06.2017 про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 54115645 є неправомірними та незаконними.
Згідно з п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги стягувача, викладені у скарзі такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-
1. Скаргу Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд» на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити.
2. Визнати незаконними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо повернення Спеціалізованому водогосподарському комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд» наказу господарського суду міста Києва від 14.08.2015 у справі № 910/15711/15.
3. Визнати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного управління юстиції у місті Києві про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 ВП № 54115645 недійсною.
4. Зобов'язати державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного управління юстиції у місті Києві відновити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 14.18.2015 у справі № 910/15711/15.
5. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя М.Є. Літвінова
на 04.10.17 о 11:50 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, зал № .
Суддя