ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.11.2017Справа №910/16929/17
За позовом Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» в особі Уповноваженої особи Фону гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПуАТ «ФІДОБАНК» Коваленко Олександра Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоград»
про визнання недійсними нікчемних правочинів
Суддя Лиськов М.О.
Представники сторін:
від позивача: Мілімко А.А. (дов. б/н від 28.08.2017)
від відповідача: Іванченко А.П. (дов. б/н від 11.10.2017)
Павленко О.В. (дов. 2/н від 11.10.2017)
Іванченко О.П. (д-р про надання прав. доп. №11/10/17 від11.10.2017)
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
29.09.2017 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «ФІДОБАНК» Коваленка Олександра Володимировича (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоград» (надалі - відповідач) визнання недійсними нікчемних правочинів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/16929/17, розгляд справи призначено на 18.10.2017.
13.10.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів.
18.10.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача надав письмові пояснення по справі.
В судове засідання призначене 18.10.2017 з'явились представники сторін.
В судовому засіданні 18.10.2017 представником відповідача заявлено клопотання про витребування доказів, яке було задоволено судом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 розгляд справи було відкладено до 01.11.2017.
27.10.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав письмові пояснення по справі.
30.10.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав документи на вимогу ухвали суду від 18.10.2017 та додаткові пояснення по справі.
У судове засідання 01.11.2017 представник позивача з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав повністю.
У судове засідання 01.11.2017 представник відповідача з'явився, надав пояснення по справі, проти позовних вимог заперечив у повному обсязі.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
06.06.2012 між Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ФІДОКОМБАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» (далі - позивач, банк, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоград» (далі -відповідач, позичальник-1) було укладено Генеральну кредитну угоду №010/6.2.1.4.0/12223 (далі - Генеральна кредитна угода), відповідно до п.1.1. якої, на умовах цієї Генеральної кредитної угоди та укладених в її рамках кредитних договорів Кредитор може надавати Позичальнику кредити, а Позичальник зобов'язується повернути отримані кредити та платити Кредитору винагороду (проценти, комісії) за надання ним банківських послуг за кредитними договорами в рамках цієї Генеральної кредитної угоди, сплатити неустойку (пеню, штрафи) та інші передбачені цією Генеральною кредитною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами платежі.
Відповідно до п.1.2. Генеральної кредитної угоди ліміт активних операцій в рамках цієї угоди не може перевищувати 16 032 000,00 грн.
Згідно п.1.3. Генеральної кредитної угоди, в рамках цієї угоди кредити надаються на строки, встановлені окремими кредитними договорами, однак в будь-якому випадку кінцевий термін повернення кредитних коштів не може перевищувати 05.06.2019 року. Кінцевим терміном повернення кредитних коштів вважатиметься також 30й день з дня направлення Кредитором Позичальнику листа-повідомлення (вимоги) відповідно до п.5.1.5. цієї угоди.
03.04.2013 між Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ФІДОКОМБАНК», правонаступником якого, в свою чергу, є Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК», Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоград» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОПАССАЖ» (далі - Позичальник-2) було укладено Додаткову угоду №1 до Генеральної кредитної угоди, згідно з умовами якої сторони домовилися, що із підписанням цієї додаткової угоди Позичальник-2 входить стороною в угоду.
У зв язку з цим, сторони домовились внести зміни та доповнення до умов Генеральної кредитної угоди, зокрема, визначили, що ліміт активних операцій в рамках цієї угоди не може перевищувати 23 332 000,00 грн, з них:
- для Позичальника-1 субліміт активних операцій не може перевищувати 16 032 000,00 грн;
- для Позичальника-2 субліміт активних операцій не може перевищувати 7 300 000,00 грн.
Додатковою угодою від 03.07.2013 №2 до Генеральної кредитної угоди, укладеною між тими ж сторонами, сторони домовилися внести зміни та доповнення до умов Генеральної кредитної угоди, зокрема, встановили, що ліміт активних операцій в рамках цієї угоди не може перевищувати 23 332 000,00 (двадцять три мільйони триста тридцять дві тисячі) гривень, з них:
- для Позичальника-1 субліміт активних операцій не може перевищувати 14 528 800,00 грн;
- для Позичальника-2 субліміт активних операцій не може перевищувати 8 700 000,00 грн.
31.03.2014 року між Банком та Позичальником-1 та Позичальником-2 було укладено Додатковий договір №3 до Генеральної кредитної угоди, згідно з умовами якого сторони домовилися внеси зміни та доповнення до умов Генеральної кредитної угоди.
В рамках Генеральної кредитної угоди, 06.06.2012 року між Банком та Позичальником-1 було укладено Кредитний договір №012/6.2.1.4.0/12224 (невідновлювальна кредитна лінія) (далі - Кредитний договір).
Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, Кредитор, на положеннях та умовах цього договору, в рамках Генеральної кредитної угоди, відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 15 032 000,00 грн (ліміт кредитування), зі строком користування кредитними коштами (кредитною лінією) до 05.06.2019 року (включно) із сплатою 18,2% річних.
Як встановлено судом, 07.06.2012 року, на виконання умов Кредитного договору, Банком Позичальнику було надано кредит в розмірі 15 032 000,00 грн.
У подальшому, сторонами було укладено 9 додаткових угод до Кредитного договору, якими було внесено низку змін та доповнень.
Всього в межах Генеральної кредитної угоди та Кредитного договору (разом з усіма додатковими угодами до нього) Банком було надано Позичальнику кредит у розмірі 15 032 000,00 грн. Зазначений факт підтверджується та не спростовується сторонами по справі.
Матеріалами справи встановлено, що 03.02.2016 між Банком та Позичальником було укладено Договір про прощення боргу за Кредитним договором №012/6.2.1.4.0/12224 від 06.06.2012 року (далі - Договір про прощення боргу).
Умовами Договору про прощення боргу сторони погодили, що клієнт, який являється Позичальником за договором кредиту підтверджує наявність заборгованості перед Банком, що виникла за договором кредиту, яка станом на 03.02.2016, тобто на момент укладення цього Договору прощення боргу, складає загальну суму 11 753 392,63 грн, яка складається з:
- строкові проценти за користування кредитом - 311 492,63 грн;
сума основного боргу за кредитом - 11 441 900,00 грн.
Відповідно до п.2 Договору про прощення боргу з підписанням цього Договору прощення боргу сторони домовились про наступне:
Клієнт зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за договором кредиту в розмірі 8 753 392,63 грн, а саме:
- строкові проценти за користування кредитом - 311 492,63 грн;
- сума основного боргу за кредитом - 8 441 900,00 грн. (п.2.1. Договору про прощення боргу).
Після виконання клієнтом свого зобов'язання, визначеного пунктом 2.1. цього Договору прощення боргу Банк прощає залишок боргу клієнта за договором кредиту у сумі 3 000 000,00 грн, а саме (п.2.2. Договору про прощення боргу):
- сума основного боргу за кредитом - 3 000 000,00 грн. (п.2.2.1. Договору про прощення боргу).
Зобов'язання сторін за договором припиняється прощенням боргу відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України (п.2.2.2. Договору про прощення боргу).
Також 05.02.2016 року між Банком, Відповідачем та Позичальником-2 було укладено Договір про припинення до Генеральної кредитної угоди, відповідно до якого сторони дійшли згоди про припинення Генеральної кредитної угоди з 05.02.2016 року. У зв'язку з припиненням Генеральної кредитної угоди, сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками за вказаною угодою. Сторони не мають одна до одної претензій будь-якого характеру, в тому числі матеріальних.
Як встановлено судом, відповідно до п.2 ч.5 ст.12, ст.ст. 34-37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на підставі рішення Правління Національного банку України від 20.05.2016 №8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.05.2016 №783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Вказаним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 20.05.2016 по 19.06.2016 (включно), призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження адміністратора ПУАТ «ФІДОБАНК», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, ст.ст. 37-39 Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу з 20.05.2016 по 19.06.2016.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.06.2016 №959 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПУАТ «ФІДОБАНК» продовжено строк тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку ПУАТ «ФІДОБАНК» з 20.06.2016 по 19.07.2016 (включно) та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних на здійснення тимчасової адміністрації у ПУАТ «ФІДОБАНК», що передбачені ст.ст. 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Коваленку Олександру Володимировичу з 20.06.2016 по 19.07.2016 (включно).
На підставі рішення Правління Національного банку України від 18.07.2016 №142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.07.2016 року №1265 «Про початок процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» з 20.07.2016 до 19.07.2018 включно, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ «ФІДОБАНК», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52і, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу з 20.07.2016 до 19.07.2018 включно.
Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з тих підстав, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.
На підставі наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПУАТ «ФІДОБАНК» від 25.05.2016 №32 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів», було здійснено перевірку договорів (інших правочинів), укладених ПУАТ «ФІДОБАНК» за період з 20.05.2015 до 20.05.2016, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Матеріалами справи встановлено, що 18.07.2016 комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеною наказом від 25.05.2016 №32, було складено протокол, яким комісією вирішено визнати Договір про прощення боргу за кредитним договором №021/6.2.1.4.0/12224 від 03.02.2016 та Договір від 05.02.2016 року про припинення Генеральної кредитної угоди №010/6.2.1.4.0/12223 від 06.06.2012 укладені між ПУАТ «ФІДОБАНК» та ТОВ «Автоград» нікчемними за ознаками, визначеними п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Позивач стверджує, що вказаний висновок було здійснено комісією з тих підстав, що укладення між ПУАТ «ФІДОБАНК» та ТОВ «Автоград» вищевказаної угоди призвело до безоплатної відмови Банку від своїх вимог. Як наслідок були припинені договори забезпечення по вищевказаним кредитним договорам, вартість яких перевищує прощену суму заборгованості та погашеного боргу та могла би бути стягнута з Позичальника, а тому Позивач, просить суд визнати недійсними зазначені вище правочини.
26.07.2016 Позивачем на адресу Відповідача було направлено повідомлення про нікчемність договору за вих. №2-1-0-3-1/106-ЛК від 26.07.2016, яким повідомлено Відповідача про нікчемність на підставі п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме, на думку Позивача, на підставі того, що ПУАТ «ФІДОБАНК» безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог:
- Договору про прощення боргу за кредитним договором №021/6.2.1.4.0/12224, укладеного 03.02.2016 року між ПУАТ «ФІДОБАНК» та ТОВ «АВТОГРАД»;
- Договору про припинення до Генеральної кредитної угоди №010/6.2.1.4.0/12223 від 06.06.2012, укладеної між ПУАТ «ФІДОБАНК» та ТОВ «АВТОГРАД».
Не погоджуючись з висновками Позивача, Відповідач 08.08.2016 направив на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПуАТ «ФІДОБАНК» лист-відповідь щодо хибності, на думку Відповідача, висновків стосовно нікчемності правочинів.
Як встановлено судом, 03.03.2017 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПуАТ «ФІДОБАНК» на адресу Відповідача було направлено вимогу №1-4-1-6/415-ЛК про виконання порушеного зобов'язання за Генеральною кредитною угодою та Кредитним договором, відповідно до якого Позивач вимагав виконати порушені, на думку останнього, зобов'язання та сплатити грошові кошти у розмірі 4 058 591,27 грн.
На зазначений лист Відповідачем було надано відповідь щодо безпідставності вимог Позивача.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про визнання недійсними Договору про прощення боргу за Кредитним договором від 06.06.2012 №012/6.2.1.4.0/12224 та Договору про припинення від 05.02.2016 до Генеральної кредитної угоди від 06.06.2012 №010/6.2.1.4.0/12223 , який, на його думку, є нікчемним на підставі п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Частиною 1 ст.216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Підпунктом 2.5.2 п.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 №11 визначено, що за змістом частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.
Враховуючи положення ст.ст. 207, 215 Цивільного кодексу України, господарський суд зазначає, що нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.
За приписами ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. (п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 №11).
Обґрунтовуючи підстави визнання Договору про прощення боргу та Договору про припинення до Генеральної кредитної угоди недійсними, Позивач посилається на пункт 1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за яким правочин неплатоспроможного банку є нікчемним, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.
Проте, як встановлено судом, та сторонами не заперечувалось, умовами Договору про прощення боргу було передбачено, що Відповідач зобов'язаний здійснити дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 8 753 392,63 грн, а Позивач, у свою чергу, прощає залишок боргу Відповідачу у сумі 3 000 000,00 грн.
Відтак, підставою для зменшення кредитного зобов'язання Відповідача була саме умова дострокового погашення останнім суми кредиту та процентів за користування кредитом.
Як встановлено судом, на виконання взятих на себе зобов'язань в межах Договору про прощення боргу Відповідачем 03.02.2016 було достроково погашено тіло кредиту та проценти за користування кредитом у розмірі 8 753 392,63 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 03.02.2016, яка міститься в матеріалах справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторонами, під час укладання Договору про прощення боргу, було досягнуто взаємної згоди про прощення частини боргу на умовах саме дострокового погашення заборгованості за Кредитним договором, адже за умовами Кредитного договору строк користування коштами був встановлений до 05.06.2019.
Відповідно до ст.605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Відтак, укладання Договору про прощення боргу та Договору про припинення Генеральної кредитної угоди відбулося на засадах свободи сторін.
Суд зазначає, що у відповідності до п.3.6. Інструкції про порядок регулювання діяльності банків України, затвердженої постановою НБУ від 28.08.2001 №368, рішення кредитного комітету банку про можливість здійснення з контрагентом/позичальником активних операцій у розмірі 10% і більше регулятивного капіталу банку має бути затверджене правлінням та/або радою банку.
Рішення про дострокове погашення частини заборгованості за Кредитним договором та прощення залишку боргу було прийнято на засіданні Кредитного комітету Банку, яке підтверджується копією протоколу від 02.02.2016 №10 та копією витягу з протоколу від 02.02.2016 №10, які містяться в матеріалах справи.
Отже, Позивачем не доведено визначену п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підставу нікчемності правочину як те, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 №6-301цс15).
Таким чином, з урахуванням ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони були вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи викладене, доводи Позивача щодо нікчемності Договору про прощення боргу у зв'язку з наявністю підстав, визначених п.1 ч. 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Отже, оскільки жодна з підстав нікчемності правочину, передбачена ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за Договором про прощення боргу не настала, а також враховуючи неподання позивачем, належних та достатніх доказів в аспекті ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання Договору про прощення боргу недійсним.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним Договору про прощення боргу відмовлено, зобов'язання Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором, у зв'язку з їх виконанням, припинилися, то відповідно вимога про визнання недійсним Договір про припинення до Генеральної угоди, як похідна, також задоволенню не підлягає.
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» в особі Уповноваженої особи Фону гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПуАТ «ФІДОБАНК» Коваленко Олександра Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоград» про визнання недійсними нікчемних правочинів відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.11.2017.
Суддя М.О. Лиськов