ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.11.2017Справа №910/14802/17
За позовом Державного підприємства «Баранівське лісогосподарське підприємство»
до Міністерства оборони України
про стягнення 30 372,00 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Семенька В.М. за довіреністю б/н від 16.01.2017
від відповідача: Лисак Я.А. за довіреністю № 220/15/д від 06.01.2017
01.09.2017 Державне підприємство «Баранівське лісогосподарське підприємство» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (відповідач) про стягнення 30 372,00 грн. заборгованості за поставлений товар згідно Договору № 343/3/76 від 19.12.2014 про закупівлю товарів за державні кошти.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання стосовно здійснення оплати поставленого товару в повному обсязі та у строк, передбачений договором, не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 порушено провадження у справі № 910/14802/17 та призначено розгляд справи на 25.09.2017 о 10:40 год.
В судове засідання, призначене на 25.09.2017, представники позивача та відповідача не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 05.09.2017 про порушення провадження у справі № 910/14802/17 не виконали, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Враховуючи неявку представників позивача та відповідача в судове засідання, невиконання сторонами вимог ухвали суду від 05.09.2017 про порушення провадження у справі № 910/14802/17 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 25.09.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 відкладено розгляд справи на 06.11.2017 о 14:20 год.
В судове засідання, призначене на 06.11.2017, представники позивача та відповідача з'явилися.
Представник відповідача в судовому засіданні 06.11.2017 подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що відповідач з доводами позивача, викладеними в обґрунтування позовних вимог, не погоджується. Відповідач вказав, що у нього станом на 06.11.2017 відсутні правові підстави для здійснення оплати в 2017 році за поставлений в 2014 році товар згідно Договору № 343/3/76 від 19.12.2014 про закупівлю товарів за державні кошти, оскільки кошти на закупівлю зазначеного товару було виділено з резервного фонду Державного бюджету України на 2014 рік, які на 2017 рік вже не заплановано. Крім того, відповідно до Бюджетного кодексу України, невикористані до кінця 2014 року кошти повернуто до Державного бюджету.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 06.11.2017, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
В судовому засіданні 06.11.2017 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 06.11.2017 в судовому засіданні.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.11.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
19.12.2014 між Державним підприємством «Баранівське лісогосподарське підприємство» (постачальник, позивач) та Міністерством оборони України (замовник, відповідач) був укладений Договір № 343/3/76 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався до 20 грудня 2014 року поставити замовнику деревину необроблену (02.20.1) 15 лотів, а саме: лот 1 - лісоматіали круглі типу «Стойка» - 50,62 куб. м в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в Специфікації постачання товарів (далі - Специфікація), що додається до Договору (Додаток 1 до Договору), а замовник зобов'язався прийняти і оплатити товар.
Згідно п. 1.2 Договору визначено, що ціна за одиницю товару визначається, відповідно до Специфікації до даного Договору. Вартість товару становить: 30 372,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 5 062,00 грн. Оплата товару здійснюється за рахунок коштів, виділених з КПКВ 2101710, КЕКВ 2210, стаття 1127.
Відповідно п. 4.1 Договору, розрахунки за поставлені та належним чином прийняті товари належної якості та кількості проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунку-фактури (2 примірники) (далі - рахунок) протягом 20 банківських днів з дати постачання, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків. Дозволяється оплата за поставлені партії товарів. Замовник бере на себе фінансові зобов'язання щодо оплати товарів лише за умови наявності відповідних видатків державного бюджету.
Пунктом 6.1.1 Договору замовник взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари, відповідно до умов Договору.
Згідно п. 10.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31.12.2014, а з питань розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань по даному Договору.
Позивач зазначив, що на виконання умов Договору на підставі Специфікації ним 19.12.2014 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 30 372,00 грн. (в т.ч. ПДВ) та, відповідно до п. 4.1 Договору, пред'явлено відповідачу рахунок-фактуру № RAD-ЖД307 від 19.12.2014. Поставлений товар був прийнятий відповідачем без зауважень щодо належної якості та кількості вказаного товару, що підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним відповідачем Актом приймання-передавання товару № 19 від 19.12.2014.
Втім, як стверджує позивач, відповідач порушив зобов'язання щодо оплати поставленого товару протягом 20 банківських днів з дати постачання, як це передбачено п. 4.3 Договору.
13.05.2016 позивач звернувся до відповідача з листом № 347, яким просив з метою врегулювання спору, який виник внаслідок неналежного виконання умов Договору № 343/3/76 від 19.12.2014, вирішити питання щодо перерахування заборгованості в розмірі 30 372,00 грн. на поточний рахунок Державного підприємства «Баранівське лісогосподарське підприємство». Зокрема, позивач просив відповідача, у разі неможливості задоволення законних вимог, повідомити про такі причини для подальшого досудового врегулювання спору. Вказаним листом позивач, також направив на адресу відповідача Акт звірки станом на 01.05.2016.
Однак, як стверджує позивач, станом на 01.09.2017 відповідач заборгованість за Договором № 343/3/76 від 19.12.2014 в сумі 30 372,00 грн. не сплатив, відповіді на претензію позивача № 347 від 13.05.2016 не надав, про причини неможливості сплати боргу не повідомив та жодних дій, спрямованих на досудове врегулювання спору не здійснив.
За наведених обставин, заборгованість відповідача за поставлений позивачем на підставі Договору № 343/3/76 від 19.12.2014 товар становить 30 372,00 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача вказаної суми боргу.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 343/3/76 від 19.12.2014 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до Специфікації позивач 19.12.2014 здійснив поставку товару відповідачу на суму 30 372,00 грн. (в т.ч. ПДВ) та виставив відповідачу рахунок-фактуру № RAD-ЖД307 від 19.12.2014.
Поставка товару підтверджується позивачем Актом приймання-передавання товару № 19 від 19.12.2014. Наведений акт приймання-передавання на суму 30 372,00 грн., який містить підпис уповноваженої особи відповідача та скріплений печаткою відповідача, приймається судом у якості належного доказу по справі, що підтверджуює факт поставки позивачем товару на суму 30 372,00 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4.1 Договору встановлено обов'язок відповідача здійснити 100% оплату замовленого товару протягом 20 банківських днів з дати постачання, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків.
Отже, враховуючи дату отримання товару за Актом приймання-передавання товару № 19 від 19.12.2014, відповідач з урахуванням п. 4.1 Договору повинен був оплатити вартість товару за Специфікацією - до 08.02.2015 включно.
Докази здійснення відповідачем повної оплати спірного товару в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не залучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи наведені правові норми та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в порушення умов Договору, відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений на підставі Специфікації та рахунку-фактурі № RAD-ЖД307 від 19.12.2014 товар в сумі 30 372,00 грн.
Матеріали справи містять відзив відповідача, зі змісту якого вбачається, що відповідач з доводами позивача, викладеними в обґрунтування позовних вимог, не погоджується. В основу заперечень відповідача покладене твердження про те, що з урахуванням положень статей 7 та Закону України «Про здійснення державних закупівель», звіт про закінчення переговорної процедури закупівлі комітетом з конкурсних торгів Міністерства оборони України було затверджено 30.12.2014, а отримано Головним управлінням оперативного забезпечення Збройних Сил України лише 06.01.2015. З огляду на зазначене, зареєструвати відповідні фінансові зобов'язання в органах казначейської служби було не можливо. Враховуючи, що кошти на закупівлю товару згідно Договору № 343/3/76 від 19.12.2014 були виділені з резервного фонду Державного бюджету України на 2014 рік, які на 2017 рік вже не заплановано, оскільки, відповідно до Бюджетного кодексу України, невикористані до кінця 2014 року кошти повернуто до Державного бюджету. А отже, як стверджує відповідач, у Міністерства оборони України станом на 06.11.2017 відсутні правові підстави для здійснення оплати в 2017 році за поставлений в 2014 році товар згідно Договору № 343/3/76 від 19.12.2014 про закупівлю товарів за державні кошти.
Проте, суд зауважує, що твердження відповідача є хибними та такими, що не можуть бути прийняті судом, з огляду на наступне.
Матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували вищенаведені твердження відповідача, а тому такі твердження не приймаються судом до уваги.
Разом з тим, судом враховано, що за умовами п. 4.1 Договору відповідач здійснює розрахунки за поставлені та належним чином прийняті товари належної якості та кількості шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунку-фактури протягом 20 банківських днів з дати постачання, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків. Дозволяється оплата за поставлені партії товарів. В цьому ж пункті Договору зазначено про те, що замовник бере на себе фінансові зобов'язання щодо оплати товарів лише за умови наявності відповідних видатків державного бюджету.
Однак, як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів відсутності бюджетного фінансування для здійснення оплати відповідачем за фактично отримані товари за Договором на суму 30 372,00 грн.
Водночас суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідна правова позиція з приводу того, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, викладена у постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012.
Судом також враховано, що, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Крім того, між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, щодо відповідальності за порушення зобов'язань.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором № 343/3/76 від 19.12.2014 в розмірі 30 372,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 30 372,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України та повне задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір в сумі 1 600,00 грн.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Державного підприємства «Баранівське лісогосподарське підприємство» (12732, Житомирська обл., Баранівський р-н, с. Зеремля, вул. Лісництво, буд. 6; ідентифікаційний код 13554881) 30 372,00 грн. (тридцять тисяч триста сімдесят дві гривні 00 коп.) заборгованості за Договором № 343/3/76 від 19.12.2014 та 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.11.2017.
Суддя Гумега О.В.