ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.11.2017Справа №910/14811/17
За позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"
до Торгово-промислової палати України
про захист порушеного охоронюваного законом інтересу
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: не з'явився
від відповідача: Суткович М.А. за довіреністю б/н від 29.05.2017
Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Торгово-промислової палати України (далі - відповідач, ТПП України) про захист порушеного охоронюваного законом інтересу КП "Компанія "Вода Донбасу" на отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання/фізичних осіб за податковими зобов'язаннями для списання безнадійного податкового боргу зі сплати податку на додану вартість за червень 2014 на суму 3 418 290 грн. у порядку ст. 101 Податкового кодексу України шляхом визнання незаконними дій Торгово-промислової палати України у відмові задоволення заяви від 28.11.2016 № 03/01/1547.
Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача, яка була викладена у листі від 31.07.2017 № 2424/05-5, у задоволенні заяви позивача від 28.11.2016 № 03/01/1547 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання за податковим зобов'язанням для списання безнадійного податкового боргу зі сплати податку на додану вартість за червень 2014 на суму 3 418 290 грн. (далі - заява). Вказані дії відповідача позивач вважає незаконними та такими, які порушують охоронюваний законом інтерес позивача на отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), оскільки наведена відмова, на думку позивача, обгрунтована формальними підставами та не встановлює відсутність форс-мажорних обставин і умов для їх засвідчення, виходячи з п.п. 6.9, 6.14 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі - Регламент). Оскільки позивач вважає, що відмова відповідача видати сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин порушує його охоронюваний законом інтерес про засвідчення обставини непереборної сили, задоволення якого породжує суб'єктивне право позивача, надане п.п. 101.2.4 ст.101 Податкового кодексу України, на списання безнадійного податкового боргу платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) згідно з цим пунктом, то позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 порушено провадження у справі № 910/14811/17, призначено розгляд справи на 25.09.2017.
19.09.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 06.09.2017 надійшло повідомлення про відсутність у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між позивачем та відповідачем, про той же предмет і з тих же підстав та відсутність рішення цих органів з такого спору.
25.09.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, вказавши при цьому на те, що позивач обґрунтував свої позовні вимоги нормами Регламенту у редакції, яка діє на даний час, а не на час його звернення до ТПП України 30.11.2016 із заявою від 28.11.2016 № 03/01/1547, разом з тим, з Регламенту зрозуміло, що "залишення без розгляду" означає необхідність нового звернення з позовною заявою з усіма необхідними додатками. Проте, як зазначив відповідач, 14.07.2017 позивач подав до ТПП України лише відомості з інформаційної системи ДФС, про які позивачу було вказано при розгляді його заяви від 28.11.2016 № 03/01/1547, тоді як заяву про засвідчення форс-мажорних обставин із усіма додатками, що посвідчують вказані обставини позивачем подано не було. Також відповідач зазначив, що посилання позивача на сертифікати про наявність форс-мажорних обставин у 2014 році не можуть підтвердити їх наявність зараз і не мають правового значення для даного спору. Крім того, відповідач вказав, що суд не вправі підмінити ТПП України і розглянути заяву про видачу сертифікату, та звернув увагу, що у прохальній частині позову позивач просить визнати незаконними дії Донецької ТПП, а не ТПП України.
В судове засідання, призначене на 25.09.2017, представники сторін з'явились.
В судовому засіданні 25.09.2017 представник позивача подав заяву про виправлення описки в резолютивній частині позовної заяви № 03/01/980 від 21.08.2017 щодо правильної назви відповідача - Торгово-промислової палати України, замість зазначеної в позовній заяві Донецької ТПП. Заява судом задоволена.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.09.2017 подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Представник позивача в судовому засіданні 25.09.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.09.2017 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, поданому 25.09.2017 через відділ діловодства суду.
В судовому засіданні 25.09.2017 суд оголосив перерву до 06.11.2017 о 14:30 год.
25.09.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду від 06.09.2017 надійшло повідомлення про відсутність у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між цими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та відсутність рішення цих органів з такого спору.
23.10.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заперечення на відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до яких позивач вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву безпідставними, з огляду на таке:
- при поданні заяви позивач використав форму заяви, яка знаходилась на сайті ТПП України, заповнив її відповідно до встановлених вимог, додав в якості додатків до заяви всі документи, які доказували настання обставин непереборної сили для позивача, які на момент подання заяви у нього знаходилися, тобто, виконав всі вимоги, передбачені Регламентом;
- залишивши заяву позивача без розгляду, відповідач не повернув її разом з додатками, у тому числі з платіжним дорученням про сплату послуг з засвідчення форс-мажорних обставин, тоді як після отримання повернутих документів позивач міг би скористатись правом на повторне звернення до ТПП України;
- відповідач порушив положення п. 6.8 Регламенту, повинен був надати вимогу щодо необхідності надання додаткових матеріалів, а тільки після невиконання цієї вимоги заявником (позивачем), повинен був залишити заяву без розгляду, при цьому позивач звернув увагу суду, що листом від 14.07.2017 № 03/825 ним було надано ТПП України додаткову інформацію для повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви;
- позивач не просить суд підмінити ТПП України та вважає, що право на судовий захист є гарантованим відповідно до Конституції України.
В судове засідання 06.11.2017 представник відповідача з'явився.
Представник позивача в судове засідання 06.11.2017 не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Як зазначено у п.п. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
Отже, з огляду на присутність представників позивача в судовому засідання 25.09.2017, в якому судом оголошено перерву до 06.11.2017 о 14:30 год., позивач вважається належним чином повідомленим про час і місце судового засідання, призначеного на 06.11.2017 о 14:30 год. Крім того, в матеріалах справи наявна розписка сторін про те, що вони повідомлені про оголошення перерви в судовому засіданні 25.09.2017 до 06.11.2017 о 14:30 год.
При цьому судом встановлено, що станом на час судового засідання 06.11.2017 позивач не подавав та не надсилав до суду клопотань (заяв) про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує позовні вимоги в редакції позовної заяви № 03/01/980 від 21.08.2017.
Відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.2 п. 3.9 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у справі № 910/14811/17 в даному судовому засіданні судом встановлено не було.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.11.2017 без участі представника позивача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.
Оскільки в судовому засіданні 06.11.2017 судом не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у справі № 910/14811/17 в даному судовому засіданні, суд відхилив клопотання представника відповідача, подане в судовому засіданні 25.09.2017, про продовження строку вирішення спору, розгляд справи здійснювався по суті.
Представник відповідача в судовому засіданні 06.11.2017 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, поданому 25.09.2017 через відділ діловодства суду.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.11.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" (Підприємство) направило до Торгово-промислової палати України (ТПП України) заяву від 28.11.2016 № 03/01/1547 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання/фізичних осіб за податковими зобов'язаннями для списання безнадійного податкового боргу зі сплати податку на додану вартість за червень 2014 на суму 3 418 290,00 грн. (далі - заява або заява про засвідчення форс-мажорних обставин від 28.11.2016 № 03/01/1547).
Посилаючись на факт проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України, Підприємство у заяві зазначило, що внаслідок проведення бойових дій, починаючи з 14 квітня 2014: неодноразово зупинялись в результаті пошкоджень основних гідротехнічних і водопровідних споруд канал "Сіверський Донець-Донбас" (далі - СДД), Південно-Донбаський водопровід (далі - ПДВ), Другий Донецький водопровід, а також водопроводів з водозаборами з каналу СДД, ПДВ і регулюючих водосховищ), періодично припинялась робота фільтрувальних станцій (перелік наведено у заяві), в результаті зупинок фільтрувальних станцій була повністю або частково припинена подача питної води населеним пунктам (перелік наведено у заяві), понад 30 сіл та селищ, також, в результаті зупинок каналу СДД і ПДВ була повністю або частково припинена подача технічної води на промислові підприємства; внаслідок форс-мажорних обставин з 15.04.2014 ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" неодноразово припиняло енергопостачання на об'єкти Підприємства, що спричинило зупинку СДД та припинення водопостачання у містах Донецької області; тривалі відключення систем водопостачання обумовили відсутність питного водопостачання, а також часткові водопостачання, кваліфіковані Державною службою України з надзвичайних ситуацій як надзвичайна ситуація техногенного характеру державного рівня згідно експертного висновку № 8-2014; орієнтовні збитки Підприємства станом на 15.12.2016 становлять 349 429 000 грн.; працівники Підприємства повністю або частково знаходились у простої; активі бойові дії призвели до загибелі працівників безпосередньо на робочому місці; всі населені пункти, на території яких здійснюють свою виробничу діяльність 30 відокремлених підрозділів Підприємства, включені до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого Розпорядженнями КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, від 02.12.2015 № 1275-р, тощо. Згідно поданої заяви Підприємство вважає, що починаючи з 14 квітня 2014 для нього виникла підстава для звільнення від відповідальності за невиконання обов'язків, передбачених податковим законодавством.
Датою настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Підприємство визначило 10.06.2014, та вказало, що такі обставини тривали і на момент подання заяви (п.п. 8, 9 заяви).
До заяви позивач додав документи, які визначені в додатках до цієї заяви (п. 14 заяви), в тому числі платіжне доручення з відміткою банку про оплату послуг за засвідчення форс-мажорних обставин за встановленим тарифом.
ТПП України листом від 16.12.2016 № 1204/05.0-5.4 залишила заяву Підприємства від 28.11.2016 № 03/01/1547 без розгляду, у зв'язку з неналежним оформленням документів та недостатнім наданням доказів, а саме на підставі того, що визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню контролюючим органом, здійснюється на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (розділ ІІІ Наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 "Про затвердження порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків"). В листі ТПП України також було зазначено, що після усунення недоліків, Підприємство вправі повторно звернутися до ТПП України за засвідченням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
В подальшому, додатково до заяви про засвідчення форс-мажорних обставин від 28.11.2016 № 03/01/1547 Підприємство листом від 14.07.2017 № 03/825 надало ТПП України відомості з інформаційної системи ДФС України щодо сум податкового боргу Підприємства по податку на додану вартість та просило повторно розглянути вказану заяву про засвідчення форс-мажорних обставин від 28.11.2016 № 03/01/1547 з урахуванням додатково наданих відомостей та видати сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для КП "Компанія "Вода Донбасу" за податковим зобов'язанням для списання безнадійного податкового боргу зі сплати податку на додану вартість за червень 2014 на суму 3 418 290 грн.
ТПП України листом від 31.07.2017 № 2424/05-5 відмовила Підприємству у засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зазначивши, що на сьогоднішній час Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не передбачено процедури повторного розгляду раніше наданих документів. ТПП України також було зазначено, що за результатом звернення Підприємства вона не має можливості встановити, відповідно до вимог Регламенту, причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань, у зв'язку з неналежним оформленням документів, а саме: заявником не надана заява, оформлена за встановленою формою та документи, що підтверджують неможливість виконання зобов'язання. Крім того, пославшись на п. 6.15 Регламенту, ТПП України зазначила, що у разі отримання відмови в засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), заявник вправі повторно звернутися до ТПП України після виправлення недоліків.
Вищенаведені дії ТПП України з відмови у задоволенні заяви про засвідчення форс-мажорних обставин від 28.11.2016 № 03/01/1547 Підприємство вважає незаконними та такими, які порушують його охоронюваний законом інтерес на отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), у зв'язку з чим Підприємство (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТПП України (відповідача) про захист порушеного охоронюваного законом інтересу Підприємства на отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання/фізичних осіб за податковими зобов'язаннями для списання безнадійного податкового боргу зі сплати податку на додану вартість за червень 2014 на суму 3 418 290 грн. у порядку ст. 101 Податкового кодексу України шляхом визнання незаконними дій Торгово-промислової палати України у відмові задоволення заяви від 28.11.2016 № 03/01/1547.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За змістом ч. 4 ст. 13 Конституції України, держава прийняла на себе зобов'язання, через свої органи, забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа № 1-10/200), поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Дослідивши предмет та підстави даного позову суд погоджується з тим, що суд не може підмінити орган, створений та уповноважений спеціальним законом засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виходячи з приписів Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
За таких обставин, заявник даного позову позбавлений можливості чітко в порядку ст. 16 ЦК України визначити спосіб відновлення порушеного права, а тому обмежився проханням захистити порушений охоронюваний законом інтерес на отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) шляхом визнання незаконними дій Торгово-промислової палати України у відмові задоволення заяви від 28.11.2016 № 03/01/1547
При цьому судом враховано, що ані Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні", ані Регламент, які регулюють діяльність Торгово-промислової палати України та регіональних торгово-промислових палат, і безпосередньо порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), не визначають чіткого способу оскарження дій відповідача щодо прийнятого ним рішення.
Таким чином, заявляючи даний позов, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" фактично просить визнати незаконними дії Торгово-промислової палати України у відмові задоволення заяви від 28.11.2016 № 03/01/1547. Отже, охоронюваний законом інтерес позивача про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підлягає судовому захисту у визначений позивачем спосіб захисту. При цьому суд відзначає, що вимога про видачу сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) позивачем не заявлялась.
Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Згідно положень статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
Згідно ч. 1 ст. 14-1 наведеного Закону, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили) в системі ТПП України встановлено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі - Регламент).
Відповідно до п. 4.1 Регламенту, Торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.
Пунктом 6.3 Регламенту (тут і далі - в редакції із змінами та доповненнями, внесеними Рішеннями Президії ТПП України від 26 квітня 2016 року № 11(6), від 28 вересня 2016 року № 15(13), що діяла на момент розгляду ТПП України заяви позивача про засвідчення форс-мажорних обставин від 28.11.2016 № 03/01/1547) визначено, що заява за встановленою ТПП України формою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (додатки 1, 2, 3, 4 до Регламенту) подається за підписом керівника підприємства, організації та з відбитком печатки підприємства, або за його дорученням - довіреною особою. У заяві, зокрема, вказуються, які саме зобов'язання за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом не можуть бути виконані у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з посиланням і наданням доказів таких обставин, початок їх виникнення і термін дії, які на думку заявника унеможливили виконання цих зобов'язань у встановлений договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом термін, та інші відповідні відомості. У заяві зазначаються також телефонні номери для зв'язку, електронна адреса, спосіб отримання сертифіката (особисто, через уповноважену особу, кур'єрською чи звичайною поштою тощо).
Відповідно до п. 6.5 Регламенту тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника. Заявник несе відповідальність за повне та належне оформлення встановленої форми заяви для відповідної категорії заявників, достовірність викладених фактів, наданих документів, доказів, даних, вірність завірених ним копій згідно з чинним законодавством України. Неналежне та неповне оформлення встановленої форми заяви для відповідної категорії заявників таабо ненадання документів, передбачених у цій заяві, є підставою для залишення заяви без розгляду з повідомленням про це заявника письмово.
Згідно з п. 6.6 Регламенту Уповноважена особа приймає до розгляду заяви з доданим до неї повним відповідним комплектом документів, що пройшли вхідну реєстрацію з присвоєнням реєстраційного номера в ТПП України / регіональній ТПП України.
Пунктом 6.9 Регламенту визначено, що надані заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про:
- надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін);
- непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настання зобов'язання або до настання відповідного обов'язку);
- невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків);
- причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).
Як зазначалось, ТПП України листом від 16.12.2016 № 1204/05.0-5.4 залишила заяву позивача про засвідчення форс-мажорних обставин від 28.11.2016 № 03/01/1547 без розгляду, у зв'язку з неналежним оформленням документів та недостатнім наданням доказів, а саме на підставі того, що визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню контролюючим органом, здійснюється на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично не заперечував факт ненадання ним до вищенаведеної заяви від 28.11.2016 № 03/01/1547 відомостей з інформаційної системи ДФС України щодо сум податкового боргу Підприємства по податку на додану вартість, оскільки в подальшому такі відомості подав до ТПП України.
Залишаючи заяву позивача від 28.11.2016 № 03/01/1547 без розгляду, відповідач зазначив, що після усунення недоліків, Підприємство вправі повторно звернутися до ТПП України за засвідченням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Судом встановлено, що при повторному зверненні до ТПП України за засвідченням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), яке фактично було вчинено позивачем шляхом направлення ним до ТПП України листа від 14.07.2017 № 03/825, позивачем не було надано заяву, оформлену за встановленою формою та документи, що підтверджують неможливість виконання зобов'язання. Так, безпосередньо з наведеного листа позивача вбачається, що ним додатково до заяви про засвідчення форс-мажорних обставин від 28.11.2016 № 03/01/1547 надано відомості з інформаційної системи ДФС України щодо сум податкового боргу Підприємства по податку на додану вартість, а в "додатку" до наведеного листа вказано виключно відомості з інформаційної системи ДФС України.
Таким чином, в порушення положень п.п. 6.5, 6.6, 6.9 Регламенту, позивачем при повторному зверненні до ТПП України не було подано заяви з доданим до неї повним відповідним комплектом документів.
При цьому судом враховано, що процедура повторного розгляду раніше поданих документів не передбачена Регламентом, про що позивача було безпосередньо повідомлено у листі від 31.07.2017 № 2424/05-5, яким ТПП України (відповідач) відмовила позивачу в засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до п. 6.14 Регламенту (в редакції із змінами та доповненнями, внесеними Рішеннями Президії ТПП України від 26 квітня 2016 року № 11(6), від 28 вересня 2016 року № 15(13), від 23 лютого 2017 № 20(1), від 24 травня 2017 № 23(5), що діяла на момент розгляду ТПП України листа Підприємства від 14.07.2017 № 03/825 та чинна на даний час) передбачено, що у разі, якщо за результатом розгляду заяви і наданих документів вбачається, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) недостатньо обґрунтовані або відсутні підстави/умови для засвідчення (передбачені пп. 6.5, 6.9 Регламенту) і т.п., ТПП України/ регіональна ТПП надсилає заявникові відповідь про відкладення розгляду заяви для можливості надання додаткових пояснень, документів, доказів тощо або про відмову в засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за встановленою формою (Додаток № 9 до Регаламенту).
Отже, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Регламенту, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу в засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (листом від 31.07.2017 № 2424/05-5), відповідач діяв в порядку, передбаченому п. 6.14 Регламенту, а рівно, у суду відсутні підстави для визнання таких дій позивача незаконними.
При цьому суд відхиляє як безпідставні доводи позивача, який посилаючись на пункт 6.8 Регламенту, згідно якого Уповноважена особа ТПП України має право вимагати від заявника подання оригіналів документів для огляду, додаткових даних, документів, пояснень, доказів настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та ін. та залишити без розгляду заяву, у разі невиконання вимог про надання додаткових пояснень, документів, доказів у встановлений термін, з повідомленням про це заявника письмово, стверджував про те, що відповідач повинен був надати вимогу щодо необхідності надання додаткових матеріалів, а тільки після невиконання цієї вимоги заявником (позивачем), повинен був залишити заяву без розгляду. Відхиляючи наведені доводи позивача суд виходив з того, що вказаним пунктом 6.8 Регламенту визначено відповідне право, а не обов'язок Уповноваженої особи ТПП України.
Наразі пунктом 6.5 Регламенту (в редакції із змінами та доповненнями, внесеними Рішеннями Президії ТПП України від 26 квітня 2016 року № 11(6), від 28 вересня 2016 року № 15(13)) було чітко визначено, що неналежне та неповне оформлення встановленої форми заяви для відповідної категорії заявників таабо ненадання документів, передбачених у цій заяві, є підставою для залишення заяви без розгляду з повідомленням про це заявника письмово.
Крім того, не заслуговують на увагу суду доводи позивача про те, що залишивши заяву позивача без розгляду, відповідач не повернув її разом з додатками, у тому числі з платіжним дорученням про сплату послуг з засвідчення форс-мажорних обставин, тоді як після отримання повернутих документів позивач міг би скористатись правом на повторне звернення до ТПП України. При цьому суд виходив з того, що приписами Регламенту не встановлено обов'язок ТПП України повернути заявнику заяву про засвідчення форс-мажорних обставин разом з доданими до неї документами, у разі залишення такої заяви без розгляду. Більш того, заявник (позивач) не був позбавлений права звернутись до ТПП України із клопотанням про повернення йому заяви про засвідчення форс-мажорних обставин від 28.11.2016 № 03/01/1547 разом з доданими до неї документами.
Таким чином, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на відмову в позові, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.11.2017
Суддя Гумега О. В.