ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.11.2017Справа №910/16809/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт"
Про визнання недійсним договору поставки
Суддя Лиськов М.О.
Представники :
від позивача: не з'явився
від відповідача: Ручко О.М. (дов.18.08.2017)
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приватне акціонерне товариство "УКРАГРО НПК" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору поставки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 порушено провадження у справі № 910/16809/17, розгляд справи призначено на 18.10.2017 року.
17.10.2017 представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмового відзиву та документів та заяву про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.
18.10.2017 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про витребування документів та призначення експертизи.
В судове засідання призначене 18.10.2017 з'явились представники сторін, надали пояснення по справі.
Представник позивача заявив клопотання про витребування документів, яке було задоволено судом та клопотання про призначення експертизи, розгляд якого суд відклав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 було витребувано у відповідача додаткові документи по справі та оголошено перерву до 25.10.2017.
23.10.2017 через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання призначене 25.10.2017 з'явився представник відповідача, надав пояснення по справі та заперечення проти клопотання про проведення судової експертизи.
Відповідно до частини 1, 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Відповідно до ст. 77 ГПК України Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; невиконання сторонами вимог ухвали суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2017 розгляд справи № 910/16809/17 було відкладено на 01.11.2017.
У судове засідання 01.11.2017 представник позивача не з'явився.
Представник відповідача у судове засідання 01.11.2017 з'явився, надав свої пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, заслухавши пояснення представника відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
13.12.2016 між Приватним акціонерним товариством «Украгро НПК» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № ТЕ 9/13.12.16 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлені Договором строки покупцеві (одержувачу) товар, визначений в п. п. 1.2. цього Договору (далі - товар), а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар. Товар, що підлягає поставці, згідно умов цього Договору: аміачна селітра (фас. 1000 кг), кількість: 4 624,000 тонн, ціна за одну тонну без ПДВ - 5 808,33 грн, ціна за одну тонну з ПДВ - 6 970,00 грн, загальна вартість без ПДВ - 26 857 733,33 грн, сума ПДВ - 5 371 546,67 грн, загальна вартість з ПДВ - 32 229 280,00 грн.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах попередньої оплати. Товар, що підлягає поставці повинен бути повністю оплачений в строк до 14.12.2016 включно. Постачальник протягом 15 календарних днів з дня надходження попередньої оплати на свій поточний рахунок надає покупцю податкову накладну, складену відповідно до діючого податкового законодавства України з дотриманням умови щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач зазначає суду про те, що згідно з умовами Договору поставки №ТЕ 9/13.12.16 відповідач зобов'язувався здійснити попередню оплату в розмірі 32 229 280,00 грн, а позивач - поставити аміачну селітру (фас. 1000кг) в кількості 4 624 тони. При цьому, у відповідності до нової редакції Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ», затверджений загальними зборами учасників ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» (протокол №2-08/10 від 16.08.2010) та зареєстрований 19 серпня 2010, про що Державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації вчинено запис №10741050005033286, статтею 9.12 Розділу IX «Органи управління та контролю товариства» генеральний директор ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» наділений повноваженнями та має право, крім іншого, укладати від імені Товариства договори, угоди та інші правочини, видавати довіреності в порядку, визначеному законодавством та цим Статутом, за винятком обмежень, встановлених чинним законодавством України та цим Статутом, зокрема пунктами «л» та «м» статті 9.7. Статуту. Абзацом другим статті 9.7. Статуту «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» наголошено та визначено, що до виключної компетенції загальних зборів відносяться повноваження передбачені пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «и», «і», «к», «л», «м», «н», «о» абзацу першого статті 9.7. Статуту. У відповідності до пункту «м» абзацу першого статті 9.7. Статуту Відповідача, до виключної компетенції Загальних зборів ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» відноситься затвердження договорів, контрактів, угод на суму в гривнях України, яка перевищує еквівалент 5 000,00 (п'ять тисяч) доларів США.
Відтак, позивач звертає увагу суду, що у відповідності до статті 9.12. Статуту відповідача, з урахуванням положень пункту «м» абзацу першого статті 9.7. Статуту, генеральний директор відповідача має право та повноваження укладати від імені Товариства договори, угоди та інші правочини, видавати довіреності в порядку, визначеному законодавством та Статутом, за винятком договорів, контрактів та угод, сума в гривнях України яких перевищує еквівалент 5 000,00 доларів США.
Позивач зазначає, що враховуючи викладені обмеження повноважень генерального директора відповідача, про які було відомо як позивачу, так і відповідачу, при укладанні Договору поставки №ТЕ 9/13.12.16 від 13.12.2016, сторонами було прописано та закріплено в пункті 7.9. обов'язок відповідача в строк до 30 грудня 2016 року надати позивачу належні та допустимі докази наданих загальними зборами відповідача у встановленому Статутом порядку повноважень генерального директора ОСОБА_2 на укладання договору поставки №ТЕ 9/13.12.16 сума в гривнях якого (поставка аміачної селітри на суму 32 229 280,00 грн.) перевищує еквівалент 5 000,00 доларів США. Проте, єдиним документом наданим відповідачем позивачу є протокол №13/12-2016 від 13.12.2016, у відповідності до пункту 2 порядку денного якого, генеральному директору ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» - ОСОБА_2, були надані повноваження щодо укладання з ПРАТ «УКРАГРО НПК» договорів поставки карбаміду на загальну суму 73 463 800,00 грн, проте жодних підтверджень щодо надання повноважень генеральному директору на укладання будь-яких правочинів з ПРАТ «УКРАГРО НПК» з поставки аміачної селітри відповідачем у встановлений договором строк або в інший розумний строк надано не було.
За таких обставин, позивач зазначає про те, що на момент укладання Договору поставки №ТЕ 9/13.12.16 від 13.12.2016, і в майбутньому, представник відповідача, повноваження якого обмежені Статутом ТОВ «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» на укладання правочинів сума яких становить більше 5 000,00 доларів США, не отримав у встановленому Законом та Статутом відповідача повноважень на вчинення правочину з поставки аміачної селітри, загальна вартість якої становить 32 229 280,00 грн, що є, на його думку, підставою для визнання Договору недійсним.
Відповідач у своєму письмовому відзиві зазначає суду про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку із вчиненням позивачем дій, направлених на визнання спірного правочину.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З аналізу умов Договору вбачається, що за своєю юридичною природою він є договором поставки.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року N 11 (далі - Постанова) правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства.
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Крім того, необхідно звернути увагу на те, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. (п. 3.4 Постанови)
З матеріалів справи вбачається, а сторонами підтверджується, що ними усвідомлювався факт відсутності у уповноваженої особи відповідача обсягу повноважень на укладення Договору, проте, відповідачем надано суду документи, які підтверджують факт здійснення позивачем поставки частини товару, що підтверджується залізничними накладними та видатковими накладними. Крім того, матеріалами справи підтверджується факт ініціації позивачем укладення додаткових угод до Договору.
Вказане вище свідчить про вчинення сторонами, в тому числі і позивачем, обопільних дій, спрямованих на виконання Договору, що безпосередньо означає, що як позивачем, так і відповідачем було визнано Договір, а тому Договір не може бути визнаний судом недійсним з підстав, визначених чинним законодавством України.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про Договір поставки № ТЕ 9/13.12.16 від 13.12.2016 задоволенню не підлягають.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон-Експорт" про визнання недійсним договору поставки відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.11.2017.
Суддя М.О. Лиськов