ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.11.2017Справа №910/14873/17
За позовом Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ
КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА»
до Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»
про стягнення 21 658.38 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: не з'явився
від відповідача: Гарбузова Т.О. за довіреністю б/н від 01.11.2017
Приватне акціонерне товариство «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення 21 658,38 грн. збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 порушено провадження у справі № 910/14873/17 та призначено розгляд справи на 25.09.2017 об 11:20 год.
20.09.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
В судове засідання, призначене на 25.09.2017, представник відповідача з'явився.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 25.09.2017 не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 20.09.2017 через відділ діловодства суду заяву про розгляд справи без його участі, відповідно до якої просив суд провести розгляд справи за відсутності представника позивача через наявність перешкод для явки останнього в судове засідання. Водночас, у наведеній заяві позивач надав підтвердження відсутності у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також відсутності рішення цих органів з такого спору.
В судовому засіданні 25.09.2017 судом розглянуто та задоволено клопотання позивача про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні, призначеному на 25.09.2017, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 05.09.2017 про порушення провадження у справі № 910/14873/17 та встановлено, що відповідач вимоги зазначеної ухвали не виконав.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.09.2017 подав клопотання про продовження строку вирішення спору.
Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Враховуючи клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору, невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 05.09.2017 та положення п. 2 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 25.09.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 06.11.2017 о 14:10 год.
26.09.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.
В судове засідання, призначене на 06.11.2017, представник відповідача з'явився.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 06.11.2017 не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 20.09.2017 через відділ діловодства суду заяву про розгляд справи без його участі, яке судом було розглянуте та задоволене в судовому засіданні 25.09.2017.
Судом також було враховано, що окрім поданої через відділ діловодства суду вищевказаної заяви про розгляд справи без участі представника, позивач не подавав та не надсилав до суду інших заяв чи клопотань, в тому числі про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує позовні вимоги в редакції позовної заяви № 09/481 від 28.08.2017, за результатами розгляду якої порушено провадження у даній справі.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Наразі, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Водночас, судом також враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 06.11.2017.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.11.2017 без участі представника позивача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 06.11.2017 представник відповідача надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.11.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
25.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (виконавець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (вантажовласник, позивач) був укладений Договір № 1970/ДФ/10017 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги (далі - Договір перевезення).
Відповідно до п. 1.1 Договору перевезення предметом цього договору є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з п. 7.1 Договору перевезення, за цим договором виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Разом з тим, між Приватним акціонерним товариством «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (покупець) та Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (постачальник) був укладений Договір № 245/108/16Сб від 01.02.2016, предметом якого сторони визначили передачу постачальником та прийняття і оплату покупцем коксової продукції на умовах, передбачених цим договором (далі - Договір поставки).
На виконання Договору поставки, по залізничній накладній № 51126068 від 22.07.2017 у вагонах № 67672246 та № 67868836 Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (відправник) здійснив поставку вантажу (коксу доменного) на адресу Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (одержувач), перевізник - Публічне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ».
Позивач зазначив, що 24.07.2017 на станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці було складено комерційний акт № 485604/801 про недостачу вантажу у вагоні № 67672246 в кількості 2 200 кг та комерційний акт № 485604/802 про недостачу вантажу в вагоні № 67868836 в кількості 2 250 кг, про що в основній залізничній накладній № 51126068 від 22.07.2017 було зроблено відповідну відмітку.
У комерційному акті № 485604/801 було зазначено, зокрема, що навантаження вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкообразна»; вантаж маркований однією повздовжньою смугою вздовж вагона вапном; над 1-2 і 7 люками по руху поїзда присутня виїмка розміром 1500-1700 мм х 600-800 мм; маркування порушено; вагон у технічному стані справний.
У комерційному акті № 485604/802 було зазначено, зокрема, що навантаження вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкообразна»; вантаж маркований однією повздовжньою смугою вздовж вагона вапном; над 6-7 люками по руху поїзда присутня виїмка розміром 2000-3000 мм х 1500-2800 мм х 600-800 мм; маркування порушено; вагон у технічному стані справний.
На твердження позивача, обставини недостачі вантажу, які зафіксовані комерційними актами № 485604/801 та № 485604/802 від 24.07.2017, свідчать про незабезпечення Публічним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (відповідачем) збереження вантажу під час перевезення, тоді як статтею 113 Статуту залізниць України передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Позивач, врахувавши приписи ст. 114 Статуту залізниць України, згідно яких недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, а також п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, здійснив розрахунок вартості недостачі вантажу (з урахуванням ПДВ) у вагонах № 67672246 та № 67868836, яка в сукупності склала 21 658,38 грн. (у вагоні № 67672246 - 10 386,69 грн., а у вагоні № 67868836 - 11 2714,69 грн.). При здійсненні вказаного розрахунку позивач врахував дані сертифікату якості на партію № 19026 від 21.07.2017 та рахунку-фактури № 91596729 від 22.07.2017.
З огляду на невиконання відповідачем покладених на нього законом та Договором перевезення зобов'язань щодо збереження спірного вантажу під час перевезення, позивач вказав, що такими діями відповідач заподіяв йому збитків у розмірі вартості втраченого вантажу та відповідно до статті 22 ЦК України позивач вважає, що має право на їх відшкодування.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.
Відповідно до п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно із ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 22 Статуту залізниць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
В матеріалах справи наявна залізнична накладна № 51126068 від 22.07.2017, згідно якої завантаження вантажу (кокс доменний, вологий) у вагон № 66031485 було здійснено вантажовідправником - Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод», вантажоодержувачем вказано Приватне акціонерне товариство «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА», а станціями та залізницями відправлення та призначення вказано відповідно Авдіївку Донецької залізниці та Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці. Вказана накладна також містить зазначення, що вантаж було марковано поздовжньою смугою вздовж вагона, поверхня вантажу вище бортів, «шапка», що маса вантажу була визначена на 150 тонних вагонних вагах та у вагонах № 67868836, № 65884330, № 67672246 та № 65699662 становила 166660 кг (у вагонах № 67672246 та № 67868836 маса вантажу становила 87 900 кг).
Стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Як вбачається з матеріалів справи, перевізник не скористався своїм правом перевірити правильність відомостей, зазначених у залізничній накладній № 51126068.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, Правила перевезення вантажів - нормативний акт, що конкретизує передбачені Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів.
Згідно із п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001, № 542) встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Крім того, відповідно до п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, які перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Таким чином, суд дійшов висновку, про те, ще вантажовідправником (Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод») були вчинені всі заходи по збереженню вантажу, оскільки, як підтверджується залізничною накладною № 51126068, вантаж було марковано поздовжньою смугою вздовж вагона.
Як вбачається з матеріалів справи, на станції Волноваха Донецької залізниці було здійснене комісійне переважування вагонів № 67672246 та № 67868836 на 150 т електронних вагах залізниці, яким встановлено, що маса нетто вантажу становить 83 450 кг, що менше маси, зазначеної в залізничній накладній № 5116068, на 4450 кг, про що було зроблено відповідну відмітку в наведеній залізничній накладній, складено комерційні акти № 485604/801 та № 485604/802 від 24.07.2017.
Відповідно ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (п. «а» ч. 2 ст. 129 Статуту).
Згідно із п. 2 Правил складання актів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002, № 334), комерційні акти складаються для засвідчення певних обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу. Дані в комерційних актах зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083 (далі - Правила видачі вантажів).
Нормами пп. 6, 9 Правил складання актів передбачено, що в акті повинно бути зазначено номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Відповідно до п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.
Судом встановлено, що комерційні акти № 485604/801 та № 485604/802 від 24.07.2017 були складені та оформлені з дотриманням вимог Правил складання актів. Наведеним актом підтверджується, що «на підставі акту загальної форми № 12116 від 23.07.2017 на станції Волноваха Донецької залізниці здійснювалась комісійне переважування вагонів № 67672246 та № 67868836. По документу значиться: вантаж кокс доменний (вологий), навалом.
Вага у вагоні № 676772246 визначена відправником на вагонних вагах (150 т): брутто не вказано, тара - 22200 кг, нетто - 42750 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - не вказано, тара с бруса - 23 300 кг, нетто - 45 450 кг. При перевантаженні виявилось: брутто - 66 550 кг, тара с бруса - 23 300 кг, нетто - 43 250 кг, що менше, ніж зазначено в документах, на 2 200 кг.
Вага у вагоні № 67868836 визначена відправником на вагонних вагах (150 т): брутто не вказано, тара - 22200 кг, нетто - 42750 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - не вказано, тара с бруса - 21 800 кг, нетто - 42 450 кг. При перевантаженні виявилось: брутто - 62 000 кг, тара с бруса - 21 800 кг, нетто - 40200 кг, що менше, ніж зазначено в документах, на 2 250 кг.
Навантаження у вагоні № 67672246 вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкообразна». Вантаж маркований однією повздовжньою смугою вздовж вагона вапном. Зліва над 1-2 і 7 люками по руху поїзда присутня виїмка розміром 1500-1700 мм х 600-800 мм. Маркування порушено. Течі вантажу на ст. Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон прибув в справному технічному стані. … Переважування вантажу здійснювалось … на 150 т електронних вагах ст. Сартана2 к-та ім. Ілліча з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні вагона недостача вантажу підтвердилась».
Навантаження у вагоні № 68868836 вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкообразна». Вантаж маркований однією повздовжньою смугою вздовж вагона вапном. Зліва над 1-2 і 7 люками по руху поїзда присутня виїмка розміром 2000-3000 мм х 1500-1800 мм х 600-800 мм. Маркування порушено. Течі вантажу на ст. Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон прибув в справному технічному стані. … Переважування вантажу здійснювалось … на 150 т електронних вагах ст. Сартана2 к-та ім. Ілліча з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні вагона недостача вантажу підтвердилась».
Отже, як вбачається із комерційних актів № 485604/801 та № 485604/802 від 24.07.2017, спірний вантаж кокс доменний (вологий), навантажений навалом вище рівня бортів, «шапка», вантаж марковано вапном поздовжньою смугою вздовж вагона, течі вантажу немає, технічний стан вагону справний.
Таким чином, вищевикладеними обставинами встановлюється та підтверджується, що виїмка та нестача вантажу відбулась саме під час перевезення та з вини перевізника (відповідача).
Статтею 110 Статуту залізниць України визначено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажу іншому підприємству.
Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо, зокрема, вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі і завантаженому засобами відправника, та якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Всупереч наведеним приписам ст. 113 Статуту залізниць України відповідач не довів жодними належними та допустимими доказами того, що нестача прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 51126068 у вагонах № 67672246 та № 67868836 виникла не з його вини.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України).
Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Там же зазначено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Таким чином, здійснивши перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку вартості нестачі вантажу, суд дійшов висновку, що позивачем вірно застосовано вартість коксу доменного, зазначену в документах відправника, а саме в рахунку-фактурі № 91596729 від 22.07.2017 року, який був виставлений позивачу на підставі Договору № 245/108/16Сб від 01.02.2016.
Так, згідно рахунку-фактурі № 91596729 від 22.07.2017 ціна однієї тони коксу доменного з ПДВ становить 8 045,46 грн. та розраховується наступним чином: 1 117 380,75 грн. (без ПДВ) х 1,2 : 166,660 т = 8 045,46 грн., де 1 117 380,75 грн. - сума без ПДВ коксу доменного вагою 129,01 т.
Зазначена фактична вага коксу доменного з урахуванням вологості (4 858,510 т) визначена у рахунку-фактурі № 91261920 від 02.11.2016 та сертифікаті якості на партію № 19026 від 21.07.2017 (на партію вантажу, який перевозився у вагонах згідно залізничної накладної № 51126068 від 22.07.2017, в т.ч. у спірних вагонах № 67672246 та № 67868836).
Як вище встановлено, вага вантажу у вагоні № 67672246 становила 45 450 кг, тоді як фактично виявилось - 43 250 кг, а отже, недостача становить 2 200 кг (45 450 кг - 443 250 кг = 2 200 кг). У вагоні № 67868836 вага вантажу становила 42 450 кг, тоді як фактично виявилось - 40 200 кг, а отже, недостача становить 2 250 кг (42 450 кг - 40 200 кг = 2 250 кг).
Сума норми природної втрати вантажу відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів склала 909 кг у вагоні № 67672246 (2% від 45 450 кг) та 849 кг у вагоні № 67868836 (2% від 40 200 кг), з урахуванням якої недостача вантажу в обох вагонах складає 2 692 кг (4 450 кг - 1 758 кг = 2 692 кг (2,692 т)).
Таким чином, загальна сума недостачі вантажу з урахуванням суми норми природної втрати становить 21 658,38 грн. (2,692 т, недостача вантажу з урахуванням суми норми природної втрати х 8 045,46 грн., вартість однієї тонни коксу доменного з ПДВ = 21 658,38 грн.).
Згідно приписів статей 110, 113 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від неї причин.
Оскільки відповідачем не доведено, що нестача прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 51126068 у вагонах № 67672246 та № 67868836 виникла не з його вини, то саме на відповідача покладається відповідальність за нестачу спірного вантажу.
Порушення відповідачем свого зобов'язання стосовно забезпечення збереження вантажу під час його перевезення спричинило заподіяння позивачеві збитків у розмірі вартості втраченого вантажу і знаходиться з ними в причинно-наслідковому зв'язку.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, правовими наслідками порушення зобов'язання є, зокрема, відшкодування збитків.
Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Також, частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність лише за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є: наявність протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов'язання.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення причиною.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Також, для того, щоб мати право на стягнення завданих збитків, потерпіла особа повинна довести їх наявність та розмір.
Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 614 ЦК України).
Як зазначено у Висновках Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за І півріччя 2016 року, за відсутності хоча б одного із наведених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Згідно висновків Верховного Суду України, для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки) (постанови Верховного Суду України від 18 травня 2016 у справах № 3-194гс16, № 3-271гс16).
З огляду на наведені норми права та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірному випадку, який стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 21 658,38 грн., у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків.
Відхиляючи усні заперечення відповідача, суд відзначає, що предметом розгляду даної справи є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у зв'язку із незбереженням останнім вантажу при перевезенні, тоді як здійснення позивачем оплати за поставку спірного вантажу на підставі Договору поставки не входить до предмету доказування у даній справі.
Крім того, як вище зазначалось з посиланням на приписи ч. 1 ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Більш того, у п. 2.7 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», на які відповідач посилався у запереченнях на позовну заяву, також зазначено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Також, у наведеному п. 2.7 вказаних роз'яснень вказано, що Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Враховуючи наведене, позов Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» 21 658,38 грн. збитків, у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 1600,00 грн. повністю покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код 00191129) 21 658,38 грн. (двадцять одну тисячу шістсот п'ятдесят вісім гривень 38 коп.) збитків, у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.11.2017.
Суддя Гумега О.В.