номер провадження справи 20/76/16-34/107/16-4/73/17
06.11.2017 Справа № 908/2110/16
за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “ДТЕК Дніпроенерго” (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20)
про стягнення 86 189 671, 72 грн.
Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя - Зінченко Н.Г., судді Смірнов О.Г., Боєва О.С.
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_2, дов. № 14-66 від 14.04.2017р.;
відповідача - ОСОБА_3, дов. № 300 від 26.12.2016р.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 р. скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.12.2016 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2017 р. по справі № 908/2110/16, справу передано на новий розгляд господарському суду Запорізької області.
Відповідно до ст. 2-1 ГПК України справу передано на розгляд судді Зінченко Н.Г. Суддя вважає за необхідне прийняти дану справу до провадження.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2017р. прийнято справу № 908/2110/16 до розгляду, справі присвоєно номер провадження 20/76/16-34/107/16-4/73/17 судове засідання призначено на 29.05.2017р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.
Ухвалою від 29.05.2017р. згідно ст. 69, 77 ГПК України, строк розгляду справи за клопотанням позивача продовжено на п'ятнадцять днів - до 13.07.2017р., судове засідання призначено на 12.07.2017р.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.07.2017р., на підставі ст. 4-6 ГПК України, враховуючи категорію та складність справи, справу № 908/2110/16 передано на колегіальний розгляд суддів у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Зінченко Н.Г., судді -Смірнов О.Г., Носівець В.В.
Ухвалою від 13.07.2017р., прийнято справу до колегіального розгляду та на підставі ст.77 ГПК України, судове засідання було відкладено на 06.09.2017р.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 05.09.2017р., на підставі ст. 4-6 ГПК України, враховуючи перебування станом на 06.09.2017 р. судді господарського суду Запорізької області Носівець В.В. у щорічній відпустці, на підставі п.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Запорізької області, призначено справу №908/2110/16 до колегіального розгляду у новому складі суддів: головуючий суддя - Зінченко Н.Г., судді: Смірнов О.Г., Боєва О.С.
Ухвалою суду від 05.09.2017р. прийнято справу № 908/2110/16 до розгляду, судове засідання призначено на 06.09.2017р. В судовому засіданні 06.09.2017р. оголошувалася перерва до 23.10.2017р., потім до 06.11.2017р.
В судовому засіданні 06.11.2017р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням представника позивача та відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, в обґрунтування вимог вказав, що 23.12.2014 року між ПАТ НАК “Нафтогаз України” та ПАТ “ДТЕК Дніпроенерго” укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3-1-2014/059-ПР. Відповідно до п. 6.1. договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки. На момент звернення ПАТ “НАК “Нафтогаз України” до суду позивачем свої зобов'язання були виконані в повному обсязі та поставлено в 2015 році природного газу в розмірі 22 622,94 тис.куб.м. на загальну суму 184 976 068,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Через невиконання належним чином відповідачем грошового зобов'язання та прострочення оплати за поставлений в 2015 році природний газ, в порядку ст. 611, 625, ЦК України та умов договору, позивачем нараховано: 42 875 060,68 грн. пені, 11 883 728,03 грн. 7% штрафу, 2 466 195,15 грн. 3% річних, 28 964 687,86 грн. інфляційних втрат, що загалом становить 86 189 671,72 грн. В поясненнях, наданих 12.07.2017рю, позивач зазначив, що виходячи з аналізу положень ст.1-3 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, учасниками процедури врегулюванні заборгованості (що включає у себе у тому числі і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Також, в судових засіданнях, представник позивача наголошував, що п. 1.2 Договору встановлено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Тобто відповідач використав природний газ не для виробництва електричної та теплової енергії, а на власті потреби, що унеможливлює застосування ч. 3 ст. 7 Закону Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії”. Позивач просив стягнути з відповідача 42 875 060,68 грн. пені, 11 883 728,03 грн. 7% штрафу, 2 466 195,15 грн. 3% річних, 28 964 687,86 грн. інфляційних втрат.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, про що зазначив у відзиві на позов. В обґрунтування заперечень зазначав, що згідно ст.1 Закону, до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості включаються особи, що є учасниками процедури врегулювання заборгованості. В свою чергу, заборгованістю є: кредиторська заборгованість за спожитий природний газ, за електричну енергію; заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію. Таким чином, Закон відносить до заборгованості лише основну заборгованість за природний газ, електричну або теплову енергію, різниці в тарифах) та не відносить складу заборгованості неустойку (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних. У зв'язку з тим, що у Відповідача відсутня заборгованість перед Позивачем в розумінні Закону, то підстав для його включення до Реєстр немає. Також зазначає, що у зв'язку з тим, що штрафні санкції, інфляційні нарахування, проценти річних, що нараховані Позивачем, не відображені в бухгалтерському обліку, такі нарахування не можуть бути списані, а тому жодна із процедур погашення заборгованості, що передбачена Законом, не може бути застосована до спірних взаємовідносин. В свою чергу, ненарахувания штрафних санкцій, передбачене, зокрема ч. 3 ст. 7 Закону, не є процедурою врегулювання заборгованості, а тому не потребує для її застосування включення до Реєстру та отримання статусу учасника процедури врегулювання заборгованості. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2014р. ОСОБА_1 акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець, позивач у справі) та ОСОБА_1 акціонерним товариством “ДТЕК Дніпроенерго” (покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3-1-2014/059-ПР, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору (п. 1.1. Договору).
Згідно п. 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.
Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 64868,000 тисяч куб.м. в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3 договору).
Згідно розділу 11 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки природного газу з 01.01.2015р. до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.
Додатковими угодами до спірного договору (№ 1 від 05.02.2015, № 2 від 18.03.2015, №4 від 05.05.2015), пункт 5.2 статті 5 “Ціна газу” договору викладався у новій редакції.
Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору позивачем у період січень 2015 року - березень 2015 року поставлено відповідачу природний газ в обсязі 22 622,94 тис.куб.м. на загальну суму 184 976 068 грн. 70 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015 на суму 29 996 163,39 грн., від 31.01.2015 на суму 43 268 192,51 грн., від 28.02.2015 на суму 26 133 510,16 грн., від 28.02.2015 на суму 42 624 364,39 грн., від 31.03.2015 на суму 36 091 296,56 грн., від 31.03.2015 на суму 6 862 541,69 грн. Вказані акти підписані сторонами без зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу та скріплені печатками.
Пунктом 6.1 договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: - оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; - оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як вбачається з Копії виписки за операціями по Договору № 3-1-2014/059-ПР оплата за вказаним договором здійснена на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, який визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, та відповідних реєстрів перерахування коштів.
Відповідно до п. 17 “Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу” кошти, які уповноважений банк за реєстром нормативів перераховує на спеціальні рахунки гарантованого постачальника за природний газ та теплогенеруючих організацій за теплову енергію, ураховуються сторонами як оплата за природний газ і теплову енергію, які споживалися, по-перше, - у місяці, в якому вперше встановлено нормативи, по-друге, - у місяці, наступному за місяцем, в якому вперше встановлено нормативи, і далі - в такому ж порядку залежно від наявності заборгованості за відповідні місяці.
У разі коли сума коштів, що надійшла за реєстром нормативів на спеціальні рахунки гарантованого постачальника або теплогенеруючої організації наростаючим підсумком з місяця, в якому вперше встановлено нормативи, перевищує вартість спожитого природного газу або спожитої теплової енергії наростаючим підсумком із зазначеного місяця, сума такого перевищення враховується сторонами як оплата за природний газ і теплову енергію, які споживалися до місяця, в якому вперше встановлено нормативи.
Таким чином, передбачається можливість врахування перерахованих коштів як оплата за природний газ за теплову енергію залежно від наявності заборгованості за відповідні місяці.
Зокрема, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.12.2014 № 1054, від 29.01.2015 № 72, від 26.02.2015 № 222, від 31.03.2015 № 968, від 30.04.2015 № 1331, від 29.05.2015 № 1665, від 30.06.2015 № 1960, від 30.07.2015 № 2099, від 31.08.2015 № 2235, від 02.10.2015 № 2536, від 29.10.2015 № 2661, від 26.11.2015 № 2846, від 25.12.2015 № 3115, від 29.01.2016 № 125 затверджені реєстри нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних і теплогенеруючих організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, на січень - грудень 2015 року та на січень 2016р.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджено, що суму заборгованості за природний газ відповідачем остаточно погашено 29.12.2015, до подання даного позову до суду. Оскільки відповідач оплату за поставлений газ здійснив з порушенням строків оплати, встановлених договором, позивачем нараховано пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 42 875 060,68 грн., 11 883 728,03 грн. 7% штрафу, 2 466 195,15 - 3% річних та 28 964 687,86 грн. інфляційних витрат.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги ПАТ “НАК “Нафтогаз України” до ОСОБА_1 акціонерного товариства “ДТЕК Дніпроенерго” про стягнення 42 875 060,68 грн. пені за договором № 3-1-2014/059-ПР від 23.12.2014, 11 883 728,03 грн. 7% штрафу, 2 466 195,15 грн. 3% річних, 28 964 687,86 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 3-1-2014/059-ПР від 23.12.2014, а саме проведення оплати вартості товару із порушенням строків, встановлених цим договором.
Як встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 3-1-2014/059-ПР від 23.12.2014.
Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Дніпроенерго” здійснює діяльність з виробництва теплової енергії. ПАТ “НАК “Нафтогаз України” є постачальником природного газу.
З 30.11.2016 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії” (далі закон № 1730-VIII).
В преамбулі Закону № 1730-VIII зазначено, що цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст.2 Закону № 1730-VIII).
Відповідно до ст. 1 цього Закону процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Згідно з ч.3 ст. 7 Закону № 1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.
При цьому, ч.3 ст. 7 Закону № 1730-VIII не ставиться право ненарахування (списання) неустойки, інфляційних втрат та відсотків річних у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом і виконання цієї норми не потребує включення підприємства до Реєстру.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 25.07.2017р. Вищого господарського суду України у справі №904/10728/16.
На момент набрання чинності вказаним Законом заборгованість ОСОБА_1 акціонерного товариства “ДТЕК Дніпроенерго” за спожиті енергоносії була відсутня.
Необхідність здійснення списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та три відсотки річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його погашено до набрання цим Законом чинності, передбачена ст. 7 Закону.
Як вбачається, ПАТ “НАК “Нафтогаз України” подав позов до набрання чинності вказаним Законом № 1730-VIII, проте після набрання чинності цього Закону спірні суми не списав, проте, ці обставини не надають позивачу права стягувати спірні суми з відповідача в судовому порядку, оскільки вони суперечать вимогам Закону.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.12.2016 у даній справі та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2017, справу № 908/2110/16 передано на новий розгляд. В постанові ВГСУ зазначено, що суди попередніх інстанцій посилаючись на Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дійшли до помилкового висновку щодо задоволення клопотання відповідача та припинення провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи.
Таким чином, судом встановлено, що заборгованість зі сплати вартості отриманого за договором № 3-1-2014/059-ПР від 23.12.2014 природного газу погашена відповідачем у повному обсязі до набрання чинності Законом, а відтак наявні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів Закону, в силу яких позовні вимоги про стягнення з відповідача суми неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, задоволенню не підлягають.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що газ, який за умовами п.1.2 договору №№ 3-1-2014/059-ПР від 23.12.2014р. переданий відповідачу для використання виключно для власних потреб, не є тим газом, щодо якого можуть бути застосовані норми ч. 3 ст.7 Закону N 1730-VIII, з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з п.2.2 статуту ПАТ “ДТЕК Дніпроенерго” основними видами діяльності товариства є виробництво, постачанн, передача, купівля та продаж електричної та теплової енергії.
Відповідно до п.1.1. Інструкції щодо заповнення форми звітності № 1-НКРЕ (місячна) «Звіт про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії», затвердженої Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері, енергетики 04.10.2012 № 1257 (надалі - Інструкція), вона поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію на право здійснення господарської діяльності з виробництва електричної енергії; комбінованого виробництва теплової та електричної енергії; виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.
Оскільки відповідач є ліцензіатом відповідно до Інструкції (отримало ліцензії на виробництво теплової та електричної енергії), та згідно установчих документів його основною діяльністю є виробництво електричної та теплової енергії, він щомісячно подає до НКРЕ звітність за формою 1 -НКРЕ, які підтверджують використання газу у вказаному виробництві.
Так, згідно звітів 1-НКРЕ, “ДТЕК Дніпроенерго” на виробництво тепла та електроенергії у січні 2015 р. було витрачено 12,01 млн. куб.м. газу, у лютому - 10,98 млн.куб.м., у березні - 3,79 млн. куб.м. (копії зазначених документів долучені до матеріалів справи). Таким чином, весь об'єм газу, що постачався Позивачем на теплові електростанції ПАТ “ДТЕК Дніпроенерго”, був витрачений Відповідачем виключно на виробництво тепла та електричної енергії.
Будь яких доказів, що поставлений позивачем газ був використаний для інших потреб в матеріалах справи відсутні.
Зауваження позивача, щодо виявлених розбіжностей в актах приймання-передачі природного газу та звітності колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в актах вимірювання газу зазначено в - тис. куб.м., а в звітах - млн. куб.м., та зазначені похибки не спростовують вищевикладених обставин справи.
Доводи позивача, про те, що учасниками процедури врегулювання заборгованості (що включає у себе у тому числі і списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру спростовуються вищевикладеним.
Згідно з ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, позивач не довів суду обставин, на яких ґрунтуються заявлені ним позовні вимоги.
Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати залишаються за позивачем та до відшкодування не присуджуються.
Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
В задоволенні позову ОСОБА_1 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до ОСОБА_1 акціонерного товариства “ДТЕК Дніпроенерго”, м. Запоріжжя відмовити повністю.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “09” листопада 2017 р.
Головуючий Н.Г.Зінченко
Судді О.Г. Смірнов
ОСОБА_4