01 листопада 2017 року Справа № 910/22866/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
Погребняка В.Я.,
розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Ізмаїльський морський торгівельний порт", м. Ізмаїл
на постановувід 05.07.2017 Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 910/22866/16 господарського суду м. Києва
за позовомдержавного підприємства "Ізмаїльський морський торгівельний порт"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг", м. Київ
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Одеська митниця ДФС; 2. товариство з обмеженою відповідальністю "Зорі Про"
простягнення 24 992,57грн.
в судовому засіданні взяв участь представник
відповідачаЛобуренко С.В., довір.
Державне підприємство "Ізмаїльський морський торгівельний порт" (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" (далі - відповідач) про стягнення 24 992,57 грн. заборгованості за договором про надання послуг зі зберігання вантажу від 05.08.2016 № 08-П.
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.03.2017 у справі № 910/22866/16 (суддя Пінчук В.І.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 21 621,60 грн. основного боргу, 1 339,18 грн. пені, 136,64 грн. 3% річних, 709,74 грн. інфляційних втрат, 1 185,18 грн. штрафу та судовий збір. Рішення обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати послуг зі зберігання вантажу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 (судді: Коротун О.М. - головуючий, Сулім В.В., Майданевич А.Г.) вказане рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Суд апеляційної інстанції виходив з обставин, встановлених в інших судових рішеннях, у яких брали участь позивач та ТОВ "Зорі Про", Одеська митниця ДФС та ТОВ "Зорі Про". Обставини, встановлені в цих рішеннях свідчать про те, що товар, за зберігання якого вимагає плату позивач, фактично перебуває у третьої особи - ТОВ "Зорі Про", а не у відповідача.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначає про те, що укладений між сторонами договір є чинним, а отже обов'язковим до виконання його сторонами. Стосовно судових рішень, на які послався суд апеляційної інстанції, то жодних обставин, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від виконання своїх зобов'язань ними не встановлено.
Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 05.08.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір № 08-П про надання послуг зі зберігання вантажу (далі - договір), за умовами якого позивач на своїх складських площах забезпечує зберігання вантажу - вугілля марки "Д","ДО","ДНК" у кількості 450 тон, переданого відповідачу Одеською митницею ДФС на відповідальне зберігання згідно протоколу від 11.05.2016 №7 "Про проведення випадкової вибірки (лототрону) місця зберігання товарів", а відповідач оплачує надані послуги відповідно до виставлених рахунків позивача щомісячно протягом 5 робочих днів від дати виставлення рахунку, оформленого на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг (п.п. 4.2 договору).
Підпунктом 4.3 договору передбачено, що оплата відповідачем послуг зі зберігання вантажу за період з травня по липень 2016 року здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту підписання цього договору на підставі виставленого позивачем рахунку, згідно з підписаним сторонами актом наданих послуг.
Звертаючись з позовом, ДП "Ізмаїльський морський торгівельний порт" посилалось на неоплату відповідачем послуг зі зберігання вантажу за період з 11.05.2016 по 31.07.2016 згідно з виставленими актами наданих послуг, які безпідставно не підписані відповідачем.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, керувався обставинами, встановленими у двох рішеннях господарського суду Одеської області, а саме: від 20.04.2017 у справі № 916/3029/16 за позовом ДП "Ізмаїльський морський торгівельний порт" до ТОВ "Зорі Про", третя особа - Одеська митниця ДФС про стягнення 31 779,68 грн.; від 16.11.2016 у справі № 916/2681/16 за позовом Одеської митниці ДФС до ТОВ "Зорі Про" про усунення перешкод у користуванні майном. Вказані судові рішення були надані третьою особою - Одеською митницею ДФС, яка була залучена до участі у справі судом апеляційної інстанції на стадії апеляційного провадження.
З посиланням на ст. 35 ГПК України та зміст вказаних судових рішень, суд апеляційної інстанції зазначив про існування іншого аналогічного договору зберігання цього ж самого вантажу - вугілля марки "Д","ДО","ДНК" у кількості 450 тон між позивачем та ТОВ "Зорі Про", за яким позивач також вимагав оплати своїх послуг в судовому порядку. При цьому фактична передача вантажу від ТОВ "Зорі Про" до відповідача Одеською митницею ДФС не здійснена, про що свідчить рішення господарського суду Одеської області від 16.11.2016 у справі № 916/2681/16. Керуючись такими обставинами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав вимагати у відповідача оплати послуг зберігання, які фактично йому не надавались у зв'язку з відсутністю відповідного вантажу.
Частиною 3 ст. 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже преюдиціальне значення процесуальним законом надається виключно обставинам, які встановлені в іншому судовому рішенні або між тими ж сторонами спору, або стосовно особи, щодо якої встановлено ці обставини.
Відтак, встановлені обставини та факти у справі № 916/2681/16 можуть стосуватися виключно учасників, які в ній приймали участь - ТОВ "Зорі Про" та Одеської митниці ДФС. Вказане виключає можливість застосування судом таких фактів та обставин, як преюдиційних, під час вирішення даного спору між ДП "Ізмаїльський морський торгівельний порт" та ТОВ "Толк Консалтинг".
Більше того, рішення від 20.04.2017 у справі № 916/3029/16 було прийнято вже після прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі (09.03.2017), а отже взагалі не існувало на момент вирішення спору в суді першої інстанції.
Вищезазначене свідчить про порушення судом апеляційної інстанції приписів ст. 35 ГПК України та вирішення спору по суті на підставі обставин, які не є преюдиційними щодо сторін цього спору.
У свою чергу суд першої інстанції, задовольняючи позов, у порушення норм ст.ст. 47, 43 ГПК України, обмежився виключно констатацією факту наявності спірного договору зберігання між ДП "Ізмаїльський морський торгівельний порт" та ТОВ "Толк Консалтинг" та взагалі не досліджував як обставин передачі вантажу, який був предметом спірного договору, так і наявності інших чинних правовідносин щодо цього вантажу між позивачем та третіми особами.
З огляду на вищенаведене відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблені такі, що відповідають вимогам чинного законодавства висновки щодо прав та обов'язків сторін.
У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України) суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті вимог.
За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, з'ясувати правову природу і зміст спірних правовідносин та розглянути справу згідно з вимогами чинного законодавства.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 47, 35, 43, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу державного підприємства "Ізмаїльський морський торгівельний порт" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 та рішення господарського суду м. Києва від 09.03.2017 у справі № 910/22866/16 скасувати.
3. Справу № 910/22866/16 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді О.Є. Короткевич
В.Я. Погребняк