Справа № 640/17205/17
н/п 1-кс/640/8916/17
"08" листопада 2017 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
слідчого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12017220000001322 від 18.10.2017р. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова; українець; громадянин України; освіта вища; працює: приватний підприємець зареєстрований в Східній об'єднаній ДПІ м. Харкова; розлучений; раніш не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, -
встановив:
Як вбачається з клопотання, 18.10.2017р. приблизно о 2043 ОСОБА_7 керував технічно справним автомобілем «Volkswagen Touareg», р.н. НОМЕР_1 , на якому рухався по пл. Конституції з боку вул. Римарської у напрямку перехрестя вул. Сумської та пров. Мечникова у м. Харкові, зупинився перед зазначеним перехрестям за світлофором на забороняючий рух червоний сигнал світлофора. Після чого, діючи необережно, відновив рух автомобілю на забороняючий рух жовтий та червоний сигнал світлофора і почав перетин перехрестя вул. Сумської та пров. Мечникова. Перед початком руху ОСОБА_7 не переконався у безпеці своїх дій, проявив неуважність, своєчасно не виявив небезпеку у вигляді автомобілю «Lexus RX 350», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , яка рухалась по пл. Конституції з боку вул. Короленко у напрямку вул. Сумської, тобто справа наліво по ходу руху автомобіля «Volkswagen Touareg», не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого сталося зіткнення автомобілів «Volkswagen Touareg», р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 , та «Lexus RX 350», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , з подальшим виїздом останнього за межі проїжджої частини та наїзду на пішоходів.
Своїми діями ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п.п. 8.7.3 (ґ) та (е), 8.10, 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:п. 8.7.3 «Сигнали світлофора мають такі значення: ґ) жовтий забороняє рух та попереджає про майбутню зміну сигналу, е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»; п. 8.10 «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів»; п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
Внаслідок дорожньо-транспортної події на місці загинуло п'ятеро пішоходів: ОСОБА_9 1990 р.н.; ОСОБА_10 1989 р.н.; ОСОБА_11 1971 р.н.; ОСОБА_12 1997 р.н.; ОСОБА_13 1971 р.н.; а ОСОБА_14 1993 р.н. померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в лікарні від отриманих травм.
Також, під час дорожньо-транспортної події травмовані п'ятеро пішоходів: ОСОБА_15 1993 р.н.; ОСОБА_16 1990 р.н.; ОСОБА_17 1992 р.н.; ОСОБА_18 1981 р.н.; ОСОБА_19 1987 р.н.
Згідно висновку комплексної судово-автотехнічної експертизи, фототехнічної експертизи та експертизи матеріалів та засобів відео, звукозапису № 20033/20034/20035 від 01.11.2017р. дії водія автомобіля «Volkswagen Touareg» ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.п. 8.7.3 (ґ), (е), 8.10, 10.1 Правил дорожнього руху України, та знаходились, з технічної точки зору у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події.
06.11.2017р. ОСОБА_7 повідомлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий та прокурор посилались на тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 ,наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали, просили його задовольнити. Додатково зазначили безпідставність перебування ОСОБА_7 у лікарні з 27.10.2017р., підтверджену експертним висновком № 6930-ая від 08.11.2017р. (а.с.136-137), обрахування строку досудового розслідування з 19.10.2017р. (а.с.140-142).
Підозрюваний у судовому засіданні в порядку ст.206 КПК України пояснив, що насильство на досудовому слідстві до нього не застосовувалось, вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав. Пояснив, що при перетині перехрестя сконцентрував увагу на пішохідному переході, автомобілю «Lexus RX 350», р.н. НОМЕР_2 не бачив, наміру ухилення від слідства та суду не має. Захисник проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на недоведеність підозри за невірної трактовки слідчим меж перехрестя (а.с.95-96); відсутність у ОСОБА_7 можливості побачити автомобіль «Lexus RX 350», р.н. НОМЕР_2 (а.с.92,93); перетин водієм ОСОБА_7 , перехрестя на зелений сигнал дублюючого світлофору (а.с.97-110); міцність соціальних зв'язків підозрюваного, а саме: наявність на утриманні матері-пенсіонерки, постійного місця роботи (а.с.113-121); відсутність, станом на час ДТП у режимі роботи світлофору жовтого сигналу (а.с.127,128); суперечливість свідчень ОСОБА_20 в частині дислокації його автомобілю на проїжджій частині; зміст телевізійної програми «Говорить Україна» від 30.10.2017р., в ході якої міркування з приводу ДПТ надані подругами потерпілої ОСОБА_21 , - ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , відсутніми при ДТП; проведення слідчого експерименту за відсутності ОСОБА_7 та призначення експертизи за невірними вихідними даними, що призвело до її неправильності та неповноти; постанову ВССУ від 20.11.2014р. (а.с.124-125). Також вважали недоведеними ризики за відсутності у ОСОБА_7 під час його перебування у процесуальному статусі свідка обов'язку повідомлення органу досудового розслідування про своє місцезнаходження та ненадання доказів його нез'явлення за викликом органу досудового розслідування; належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 протягом двох днів з моменту вручення підозри до самостійної явки до суду для участі у розгляді клопотання по обрання запобіжного заходу; вилучення водійського посвідчення за наявності у органу досудового розслідування не реалізованого права звернення із клопотанням про обмеження спеціального права; об'єктивність медичного висновку Приватного підприємства «Лорітом» щодо стану здоров'я ОСОБА_7 (а.с.122,126)
Вислухавши міркування сторін кримінального провадження, дослідивши надані докази, слідчий суддя встановив, що СУ ГУНП України в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінальному провадженні №12017220000001322 від 18.10.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.
06.11.2017р. водію автомобілю «Volkswagen Touareg», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 повідомлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, підтверджується: протоколом огляду місця ДТП та схемою до нього від 18.10.2017р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_20 від 19.10.2017р., протоколом огляду відеозапису від 18.10.2017р.; відеозаписом камер спостереження кампанії «Тріолан»; протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_20 від 21.10.2017р.; висновком комплексної судово-автотехнічної експертизи, фототехнічної експертизи та експертизи матеріалів та засобів відео-, звукозапису № 20033/20034/20035 від 01.11.2017р.
Щодо доводів захисника про необґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого правопорушення, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. Матеріали кримінального провадження, на які посилався слідчий у клопотанні, та наведені в клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПП: так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
З урахуванням неумисного характеру інкримінованого злочину, того, що він не пов'язаний зі способом життя або згубними звичками підозрюваного, фактичне вилучення посвідчення водія на і'мя ОСОБА_7 18.10.2017р. під час огляду місця події та передбачену ст. 148 КПК України можливість обмеження спеціального права керування транспортними засобами, слідчий суддя вважає ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України недоведеним.
Втім, слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.1, п.3, п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Щодо доводів захисника про відсутність ризиків, передбачених п.1, п.3, п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, який, за матеріалами досудового розслідування, розлучений, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків; а також враховуючи процесуальну позицію ОСОБА_7 , який вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України не визнав, з огляду на вірогідність незаконного впливу на свідків кримінального правопорушення, можливість повідомлення про перебіг досудового розслідування інших осіб, його тривале безпідставне перебування у приватному лікарняному закладі, спростовує доводи захисника про відсутність ризиків, та можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Також Європейський суд з прав людини у справі О'Галлоран та Фанціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007р. зазначив, що будь-яка особа, яка керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та керування автомобілем потенційно може завдати серйозної шкоди і ті, хто реалізували таке право, тим самим погодились нести відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності у вчиненні кримінального правопорушення, а також питання належності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
З урахуванням викладеного, при вирішенні питання обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених п.1, п.3, п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, дані про особу підозрюваного, вважає, що застосування відносно ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п.1, п.3, п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.
Відповідно до положень п.2 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя не визначає розміру застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 211, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив:
Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12017220000001322 від 18.10.2017р. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в слідчому ізоляторі управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області, адреса: м. Харків, вул. Полтавський шлях 99 на 42 дні до 19 грудня 2017р. включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_7 - в той же строк з моменту вручення ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити про тримання особи під вартою її близьких родичів, членів сім'ї або інших осіб за вибором цієї особи в порядку, передбаченому ст.ст. 111, 112 КПК України.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Копію ухвали отримав «____»_________2017р. _____________________
ОСОБА_7