Сторожинецький районний суд Чернівецької області
Справа № 723/3021/16-к
Провадження № 1-кп/723/3118/17
06 листопада 2017 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд
Чернівецької області в складі колегії суддів
головуючого суддi ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю:
секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника потерпілих ОСОБА_6
обвинувачених: ОСОБА_7
ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
розглянувши у вiдкритому підготовчому судовому засiданнi в м.Сторожинець клопотання прокурора прокуратури Чернівецької області щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, заяву про обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, щодо
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлодар, Казахської РСР, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , обвинуваченого за ст.187 ч.4, ст.257 КК України.
встановив:
В провадженні Сторожинецького районного суду, Чернівецької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100090007159 від 24.07.2016 року щодо обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.187 ч.4, ст. 257 КК України.
Під час здійснення підготовчого судового розгляду, від прокурора отримано клопотання про продовження дії попередньо обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 з огляду на обґрунтованість обвинувачення, незмінність ризиків та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_9 , звернувся до суду з письмовим клопотанням про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт (або інший не пов'язаний з триманням під вартою) посилаючись на правові позиції Європейського суду з прав людини щодо врахування тяжкості обвинувачення, принципу «розумної підозри», презумпції невинуватості, наявності ризиків. Крім цього заявник вказав на незастосування при попередніх продовженнях запобіжного заходу, положень ст.178 КПК України та просив врахувати характеризуючі дані обвинуваченого і наявність заяви депутата місцевої ради по місцю проживання ОСОБА_8 , про намір взяття останнього на поруки.
Депутат місцевої ради смт. Борова, Фастівського району, Київської області ОСОБА_10 , звернувся до суду із заявою в якій зазначив, що він готовий взяти ОСОБА_8 на поруки та просив обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді його особистої поруки.
В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання посилаючись на обставини зазначені в ньому та заперечив проти клопотання захисника оскільки з таким клопотанням прокурор не знайомий. Заперечив також і проти клопотання особи, яка не є учасником кримінального провадження але бажає бути поручителем, посилаючись на відсутність інших поручителів і не підтвердження інших обставин які в даному випадку мають бути враховані.
Представник потерпілої особи ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора заперечивши всі інші клопотання з посиланням на їх незаконність.
Обвинувачений ОСОБА_8 , його захисник, адвокат ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м'який та про запобіжний захід у вигляді поруки і заперечили продовження строку тримання під вартою посилаючись на обставини викладені у відповідному клопотанні захисника, а також на відсутність доказів винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень обвинуваченим, оскільки ОСОБА_8 не відкривалися матеріали досудового розслідування та на недоказаність ризиків.
Розглянувши всі заявлені клопотання, в частині що стосується запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 , суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч.2 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Частиною 3 статті 331 КПК України визначено, що суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування запобіжного заходу і може продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд виходить із положень ст.199 КПК України, щодо обставин, які свідчать про не зменшення ризику чи появу нових ризиків, а також обставини, внаслідок дії яких неможливо завершити судовий розгляд до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.08.2016 року відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою.
Ухвалами Глибоцького районного суду Чернівецької області, Шевченківського та Першотравневого районних судів м. Чернівці, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 неодноразово продовжувався. Останній раз ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08.09.2017 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 12,00 години 07.11.2017 року.
Таким чином, в суді правомірно виникло питання щодо обраної ОСОБА_8 міри запобіжного заходу, так як строк дії такого заходу закінчується 07.11.2017 року, а розгляд кримінального провадження, в тому числі під час підготовчого судового засідання, дійсною колегією суддів неможливо завершити внаслідок поважних, об'єктивних причин, які не залежать від суду.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.187 ч. 4 та ст.257 КК України, санкціями яких передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна та від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити зазначені вище дії
Враховуючи вказане в сукупності з обставинами встановленими в ст.178 КПК України суд вважає, що тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 під час провадження справи в суді є оправданим і таким, що ґрунтується на вимогах кримінально-процесуального законодавства України та не порушує норми, правила і вимоги Конвенції з прав людини від 1950 року та практику Європейського суду з прав людини в т.ч. і ту на яку посилається сторона захисту.
Із процесуальних документів про попереднє обрання і продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вбачається, що суди посилалися на наявність всіх ризиків передбачених статтею 177 КПК України.
Подібне посилання на наявність всіх ризиків міститься і в розглядуваному клопотанні прокурора.
Дослідивши вказане питання, суд знаходить не доказаними стороною обвинувачення існування ризиків передбачених п.1, 2, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України оскільки доказів того що обвинувачений ОСОБА_8 переховувався від органів досудового розслідування та/або суду не надано, а посилання на неявку обвинуваченого із зізнанням та втечею з місця злочину не може підтверджувати існування зазначеного ризику.
З огляду на те, що в даний час суд здійснює розгляд обвинувального акту щодо обвинувачення ОСОБА_8 , не може існувати і ризик знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки всі зазначені докази перебувають у сторони обвинувачення і обвинувачений ОСОБА_8 не може їх ні знищити, ні спотворити, ані вчинити дії по їх переховуванню так як доказів того, що він їх ховав суду не надано..
Відсутні також і докази наявності у обвинуваченого можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_8 , з його слів, а також виходячи із тверджень клопотання, раніше не судимий, а конституційно-встановлений принцип презумпції невинуватості, не дозволяє суду, безпідставно вважати, що особа буде вчиняти кримінальні правопорушення.
Перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, як ризик, судом до уваги не приймається, також внаслідок недоказаності.
Зазначений прокурором ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого, свідків чи іншого підозрюваного, який перебуває в розшуку, на думку суду має враховуватись виключно як ризик незаконного впливу тільки на свідків і вказаного підозрюваного за виключенням потерпілих, оскільки таких доказів суду не надано, а підозрюваний матеріали щодо якого виділені в окреме провадження дійсно скривається від слідства і суду, а тому можливість впливу ОСОБА_8 на вказаного підозрюваного чи навпаки є очевидною.
Таким чином в суді прокурором доведено що ризик передбачений п. 3 ч.1 ст.177 КПК України не відпав, а продовжує існувати. Всі ж інші ризики втратили свою актуальність
Суд також знаходить, що доказами які підтверджують обґрунтованість обвинувачення щодо ОСОБА_8 є обвинувальний акт та посилання на докази які містяться в ньому, які будуть оцінюватись судом за правилами КПК України, в ході судового розгляду провадження, що свідчить про неможливість в даний час оцінити переконання і докази сторони захисту щодо не відкриття обвинуваченому матеріалів кримінального провадження. Твердження захисника ОСОБА_9 того, що такі матеріали не відкривались тому, що до слідчого ізолятора не заносилася комп'ютерна техніка, без дослідження цього питання в судовому засіданні, на думку суду є передчасними і в даний час до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років, а ОСОБА_8 , обвинувачується у вчиненні двох умисних, особливо тяжких злочинів передбачених ч.4 ст.187 та статтею 257 КК України, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна..
Суд вважає, що обґрунтованість обвинувачення, наявність одного ризику і обставини вчинення вказаних кримінальних правопорушень свідчать про неможливість застосувати до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу для забезпечення його процесуальної поведінки.
При цьому суд, згідно положень ст.178 КПК України, враховує також і обставини наведені і доказані стороною захисту, а саме наявність постійного і зареєстрованого місця проживання, наявність сім'ї та позитивне характеризування по місцю проживання. Однак на думку суду існування вказаних обставин не послаблює існуючий ризик.
В даному випадку суд, крім змісту обвинувачення враховує також і обставини затримання обвинуваченого, який примусовим приводом доставлявся з м. Миколаєва до м. Чернівці де і був затриманий. Присутність обвинуваченого в момент його фактичного затримання не по місцю його постійного проживання, біля сім'ї, а в іншому населеному пункті свідчить про відсутність впливу сім'ї на поведінку обвинуваченого, тобто відсутність у нього міцних соціальних зв'язків по місцю проживання.
Одна тільки позитивна репутація обвинуваченого, яку суд визначає виходячи із характеристики його поведінки по місцю проживання, на думку суду не може бути підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Наявний суспільний інтерес в даному випадку, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
У зв'язку з вищенаведеним суд вважає доцільним продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
Зважаючи на норми зазначені в п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд не визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, оскільки розглядуване клопотання стосуються злочину, вчиненого із застосуванням насильства до людини та погроз його застосування, оскільки життя людини, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні, згідно ст.3 Конституції України, найвищою соціальною цінністю.
При вирішенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 на цілодобовий домашній арешт чи на інший не пов'язаний з триманням під вартою запобіжний захід, суд виходить із вимог ст.201 КПК України та вважає, що подача клопотання була здійснена з порушенням вимог зазначених у вказаній статті кримінального Закону.
Так копія клопотання про зміну запобіжного заходу та копії матеріалів, якими воно обґрунтовується має бути надано прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання, а безпосередньо до клопотання мають бути додані копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання перелік свідків, яких обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання та підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Однак вказані вимоги Закону не виконані, що свідчить про необхідність відмови в задоволенні клопотання, оскільки на думку суду буде порушено процесуальний порядок його розгляду. До клопотання не додано докази які б підтверджували направлення його прокурору.
В судовому засіданні прокурор заявив, що він не отримував цього клопотання, що свідчить і про неможливість надання суду доказів вручення його прокурору стороною захисту.
При цьому, зазначення захисником того що він направив до суду декілька екземплярів клопотання для вручення його прокурору безпосередньо судом, не може бути прийнято до уваги як належне дотримання заявником вимог ст.201 КПК України, оскільки суд не уповноважений на вчинення тих дій на які сподівався захисник.
Разом з тим, суд не дивлячись на це, врахував всі доводи зазначеного клопотання взяті із практики Європейського суду з прав людини, а також доводи щодо не відкриття матеріалів кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_8 , оскільки вони повторювались стороною захисту в усному поясненні мотивів клопотання.
Що стосується заяви депутата Борівської селищної ради, Фастівського району, Київської області ОСОБА_10 про його бажання взяти обвинуваченого ОСОБА_8 на поруки та його клопотання про обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки то при вирішенні цього клопотання і врахування вказаної заяви, суд керується вимогами ст.180 КПК України, згідно яких особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
Жодних доказів того, що депутат Борівської селищної ради ОСОБА_10 заслуговує на довіру чи на особливу довіру суду не надано, а наявність у особи тільки статусу депутата ради місцевого самоврядування, на думку суду не є таким доказом.
До того ж особа яка бажає бути поручителем звертається до суду із письмовим зобов'язанням про те, що вона поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а не із заявою про обрання обвинуваченому запобіжного заходу, що мав би право зробити тільки учасник кримінального провадження.
Виходячи з цього в задоволенні вказаної заяви слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 177, 178, 180, 183, 194, 199, 331, 315 КПК України, суд -
Клопотання прокурора прокуратури Чернівецької області про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжити до 60 днів, тобто до 12 години 00 хвилин, 04 січня 2018 року.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на домашній арешт, або інший не пов'язаний з триманням під вартою запобіжний захід - відмовити.
В задоволенні заяви ОСОБА_10 - депутата селищної ради смт. Борова Фастівського району, Київської області про обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки - відмовити.
Головуючий суддя : ОСОБА_1
Судді : ОСОБА_2
ОСОБА_3