Борівський районний суд Харківської області
справа: № 820/6278/16
провадження: 2-а/614/7/17
категорія: 85
(повний текст постанови виготовлений 09.11.2017 р.)
07.11.2017 року Борівський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Гуляєвої Г.М.
при секретарі Кравцовій О.П.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача Балабай С.С.
представника відповідача Мажуліна В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Борова справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Адміністрації державної прикордонної служби України, 3 особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (законний представник неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 )
про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання прийняти рішення
27.09.2017 р. з Дзержинського районного суду надійшла вказана адміністративна справа, в якій позивач вказала, що вона є громадянською дружиною загиблого ОСОБА_9 та на момент його смерті перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах. ОСОБА_9 є батьком народжених нею двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_10 , 2011 р.н., та ОСОБА_11 , 2011 р.н.
Під час проходження військової служби ОСОБА_9 приймав безпосередню участь в АТО на території Луганської обл.
6 червня 2015 р. близько 20.00 год. ОСОБА_9 керуючи службовим автомобілем «КРАЗ-Кугуар», р.н.з. НОМЕР_1 під час об?їзду захисних споруд на автодорозі Р22 (Луганськ-Красна Талівка) в р-ні вул. Дзержинського в с. Макарове Станично-Луганського р-ну загинув в ДТП внаслідок перекидання зазначеного транспортного засобу.
Відповідно до висновку Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 06.06.2015 р. о 21.30 год. на впс н.п. «Станично-Луганське-2» Луганської обл. від 09.07.2015 р., затвердженого начальником Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України «нещасний випадок кваліфікується як пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби».
Згідно до протоколу Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби №37 від 15 вересня 2015 р. травма та причина смерті ОСОБА_9 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
Підпунктом 1.2.1 п.1.2 наказу начальника Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №462-ок від 28.09.2015 р. підполковника ОСОБА_9 виключено зі списків особливого складу загону та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю, травма та причина смерті ОСОБА_9 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
В жовтні 2015 р. позивач звернулася до відповідача з проханням здійснити виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Листом від 12 липня 2016 р. відповідач повідомив позивача про відмову у здійсненні вищезазначеної виплати на підставі свого рішення від 22.06.2016 р. Листом від 13 вересня 2016 р. відповідач надіслав позивачу копію оскаржуваного рішення.
Оскаржуване рішення обґрунтоване приписами п.а ч.1 ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, це рішення містить посилання на постанову ст. слідчого першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону к-на юстиції Корнієнка О.О. від 25 червня 2015 р. про закриття кримінального провадження за відсутності в діянні ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.415 КК України.
Внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення також порушено права ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є батьками загиблого ОСОБА_9 , а також його неповнолітніх дітей від першого шлюбу ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , законним представником яких в силу приписів ч.4 ст.56 КАС України є їх мати ОСОБА_5 .
Обставини смерті ОСОБА_9 внаслідок нещасного випадку в період проходження військової служби підтверджуються актом про нещасний випадок від 09.07.2015 р. та актом розслідування нещасного випадку від 09.07.2015 р.
Позивач вказує, що особами, які мають право на призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є дружина, батьки загиблого та його діти.
Однак, відповідачем було прийняте оскаржуване рішення, яким відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі приписів п.а ч.1 ст.16-4 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка наголошує зокрема, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення.
При цьому позивач зазначає, що оскаржуване рішення обґрунтоване висновком кримінального провадження за фактом загибелі ОСОБА_9 за результатами якого винесено постанову про закриття кримінального провадження. Цю постанову слідчий мотивував тим, що відповідно до висновку судової-автотехнічної експертизи сам загиблий, який керував транспортним засобом, порушив ПДР, а потерпілому ОСОБА_14 було завдано легких тілесних ушкоджень. У зв'язку зі смертю ОСОБА_9 питання про притягнення його до адміністративної відповідальності не ставилося. У цій постанові слідчий також зазначив, що вчинене загиблим ОСОБА_9 діяння слід кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Однак, позивач зазначає, що слідчий, який виніс постанову про закриття кримінального провадження не є особою, яка відповідно до положень КУпАП притягає до адміністративної відповідальності, процедура у справі про адміністративне правопорушення, передбачена розділом ІV КУпАП не здійснювалася, рішення уповноваженим органом (службовою) особою про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні адміністративного правопорушення не приймалося, зі змісту постанови про закриття кримінального провадження та оскаржуваного рішення не зрозуміло, яке саме адміністративне правопорушення, передбачене відповідною статтею Особливої частини КУпАП вчинив ОСОБА_9 . Таким чином, відсутні належні докази, які підтверджують провину ОСОБА_9 у скоєнні адміністративного правопорушення.
Після того як позивач дізналася про закриття кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_9 , зверталася до Головного Військового прокурора України зі скаргою, в якій зазначила, що рішення про закриття кримінального провадження є необґрунтованим та передчасним. Так, позивачу достовірно відомо, що її загиблий чоловік не мав права керування транспортними засобами (ця обставина залишилася поза увагою слідчого). Тому в діях військових службових осіб, підлеглим яких був ОСОБА_9 , та які доручили йому керувати транспортним засобом без відповідних прав, вбачаються ознаки складів злочинів, передбачених ч.1 ст.415 КК України, тобто порушення правил експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження та ч.3 ст.425 КК України, недбале ставлення військової службової особи до служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, якщо це спричинило тяжкі наслідки. Крім цього, позивач зазначила у скарзі, що вважає передчасними висновки судової автотехнічної експертизи. Так, стан дорожнього покриття, внаслідок довгострокового не проведення ремонтів дорожнього покриття, а також експлуатації на цій ділянці автодороги бойових та спеціальних машин, у тому числі гусеничних, знаходився у незадовільному стані, на ньому крім цього знаходились захисні споруди блокпостів (бетонні блоки). Це також могло бути причиною ДТП, а не порушення ПДР ОСОБА_9 .
За результатами звернення позивача до Головного Військового прокурора її було проінформовано листом Військової прокуратури сил АТО від 13 вересня 2016 р. про те, що постанова від 25 червня 2015 р. про закриття кримінального провадження скасована Військовою прокуратурою сил АТО як передчасна та необґрунтована.
У судовому засіданні позивач та її представник підтвердили вищевикладене та підтримали позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав до суду заперечення та додаткові пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки смерть підполковника ОСОБА_9 є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення, що виражається в порушенні ним п.12.1 ПДР України.
Треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог позивача не заперечують.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно копії заочного рішення Борівського районного суду від 14.07.2015 р., встановлено факт проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_1 однією сім?єю без реєстрації шлюбу з квітня 2009 р. по 06.06.2015 р. (а.с.9-10); відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_15 , її батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_1 (а.с.11), відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_16 , його батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_1 (а.с.12); підполковник ОСОБА_9 дійсно в період з 27 травня 2015 р. по 06 червня 2015 р. безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення АТО на ділянці відповідальності Луганського прикордонного загону на території Луганської області, а саме н.п. Станиця Луганська Луганської обл., що підтверджується копією довідки Луганського прикордонного загону про безпосередню участь особи в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с.13); згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14); відповідно до копії акту №439 про нещасний випадок, пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби підполковника ОСОБА_9 , причина нещасного випадку: додаток до наказу АДПСУ від 11.04.06 №282 п.30 - травмування внаслідок протиправних дій інших осіб (а.с.15-16); згідно копії акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 06.06.2015 р. о 21.30 год. на впс н.п. «Станично-Луганське-2» Луганської обл., комісія, що провела спеціальне розслідування, вважає за доцільне: нещасний випадок, зі смертельним наслідком, що стався зі старшим оперуповноваженим прикордонного оперативно-розшукового відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_9 , під час несення служби по охороні кордону на ділянці відповідальності впс «Станично-Луганське-2» в складі «ПП» на автомобілі «Кугуар», внаслідок якої сталася ДТП з перекиданням транспортного засобу та загибеллю військовослужбовця ОСОБА_9 «гемоторакс, травма серця, гостра анемія»; у відповідності до вимог п.2.6 «Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків та аварій у Державній прикордонній Службі України», затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.04.06 №282, нещасний випадок кваліфікується як пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби (а.с.17-18); згідно копії Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця (протокол №37 від 15 вересня 2015 р.), травма і причина смерті ОСОБА_9 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби (а.с.19); відповідно до копії Витягу з наказу №462-ос від 28.09.2015 р. начальника Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, травма і причина смерті ОСОБА_9 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби (а.с.20); згідно з копією рішення №83 про відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», членам сім'ї, батькам та утриманим померлого підполковника ОСОБА_9 , в діях загиблого ОСОБА_9 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-12 КУпАП, а саме - необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової і спеціальної техніки чи іншого військового майна; у зв'язку з вищезазначеним, враховуючи документи, що свідчать про обставини загибелі військовослужбовця, зокрема про те, що вона пов'язана з вчиненням ним адміністративного правопорушення відмовити у призначенні виплати одноразової грошової допомоги, членам сім'ї, батькам, утриманцям померлого ОСОБА_9 (а.с.23); кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12015130570000404 від 07 червня 2015 р. закрити у зв'язку з відсутністю в діянні військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України; у зв'язку зі смертю ОСОБА_9 питання про направлення матеріалів про притягнення останнього до адміністративної відповідальності не ставити, що підтверджується копією постанови Першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону Південного регіону України від 25 червня 2015 р. (а.с.24); згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_9 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.25); відповідно до копії свідоцтва про одруження, ОСОБА_9 та ОСОБА_17 одружилися 06.02.1999 р. (а.с.26); батьками ОСОБА_8 є ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.26); згідно копії свідоцтва про народження батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (а.с.27,28); відповідно до копії листа Військової прокуратури сил АТО, копія звернення ОСОБА_1 скерована до військової прокуратури Луганського гарнізону для перевірки наведених доводів слідчим шляхом під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12015130570000404 від 07 червня 2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України (а.с.29), відповідно до копії постанови Військової прокуратури Луганського гарнізону про залучення до кримінального провадження як потерпілого від 20 вересня 2017 р., гр. ОСОБА_1 визнано потерпілою в кримінальному провадженні №12015130570000404 від 06 липня 2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України (а.с.136-137).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 16 цього Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.16 вказаного Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Обставини смерті ОСОБА_9 внаслідок нещасного випадку в період проходження військової служби підтверджується актом про нещасний випадок від 09.07.2015 р. та актом спеціального розслідування нещасного випадку від 09.07.2015 р.
Відповідно до положень ст.16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, особами, які мають право на призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є позивач, батьки загиблого та його діти.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту Порядок). Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Суд зауважує, що відповідачем не надано обґрунтованих доказів про те, що смерть підполковника ОСОБА_9 є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення, що виражається в порушенні ним п.12.1 Правил дорожнього руху, оскільки згідно копії листа Військової прокуратури сил антитерористичної операції від 24 липня 2017 р., 5 грудня 2016 р. за результатами досудового розслідування винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України - у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення; військовою прокуратурою сил АТО перевірено законність прийнятого слідчим процесуального рішення та 24 липня 2017 р. зазначена постанова у порядку ч.5 ст.284 КПК України скасована як передчасна та необґрунтована (а.с.134).
Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини викладені позивачем в обґрунтування адміністративного позову знайшли своє часткове підтвердження в матеріалах справи, а тому вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Адміністрації державної прикордонної служби України №83 від 22 червня 2016 р. «Про відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», членам сім'ї, батькам та утриманцям померлого підполковника ОСОБА_9 , підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання Адміністрації державної прикордонної служби України прийняти рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», членам сім'ї, батькам та утриманцям померлого підполковника ОСОБА_9 , суд зазначає, що аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.
Враховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З огляду на те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань прийняття рішень про призначення виплати одноразової грошової допомоги, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень та зобов'язувати Адміністрацію державної прикордонної служби України вчиняти зазначені дії.
Таким чином, зазначена вимога задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.11,71,72,104,122,159 КАС України, на підставі ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, суд, -
Позов ОСОБА_2 до Адміністрації державної прикордонної служби України, 3 особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (законний представник неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання прийняти рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Адміністрації державної прикордонної служби України №83 від 22 червня 2016 р. «Про відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», членам сім'ї, батькам та утриманцям померлого підполковника ОСОБА_9 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Борівський районний суд Харківської області, шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Суддя Борівського
районного суду: Гуляєва Г. М.