08.11.2017
Справа №642/4581/17
Провадження №2-а/642/465/17
08 листопада 2017 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Грінчук О.П., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, -
Представник позивача звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії .В обґрунтування позову позивач посилався на те, що Міністерство оборони Укрїани неправомірно відмовило йому в призначення одноразової грошової допомоги. Не має жодних підстав для відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги передбачених ст. 16-4 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та П. 19 Порядку затвердженим Постанови КМУ №975 від 25.12.2013 року. Окрім того, Постановою Ленінського районного Суду м. Харкова та Ухвалою Харківського апеляційного Адміністративного Суду по справі №642/1785/17, які не були скасовані, набрали законної сили та є остаточними встановлено, що позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги та, що позивачем був наданий повний перелік документів згідно п. 11 Порядку 975 для призначення одноразової грошової допомоги.
Від представника відповідача - ХОВК у встановлений строк надійшли письмові заперечення, в яких він просить закрити провадження у справі у зв'язку з повним виконанням ХОВК постанови Ленінського районного Суду м. Харкова.
Від представника відповідача - Міністерства Оборони України у встановлений строк також надійшли письмові заперечення, в яких він зокрема зазначає позивачем не були надані всі необхідні документи, передбачені Порядком №975, а саме документ, про обставини поранення, що унеможливлює визначення його права на отримання одноразової грошової допомоги.
Також представник відповідача - Міністерства оборони України заперечував проти задоволення позову у повному обсязі посилаючись, що рішення відповідача є обґрунтованим, а також зазначив, що позивач був звільнений з військової служби Прикордонних військах КДБ СРСР і виплату йому повинно здійснювати Державна прикордонна служба України.
Згідно зі ст. 183-2 КАС України даний позов підлягає розгляду та вирішенню у порядку скороченого провадження. При цьому суд відзначає, що оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 , проходив строкову військову службу у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан.
В 1981 році позивач отримав поранення, ЗМЧТ, контузію, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні (ДРА) де велись бойові дії, внаслідок, чого в подальшому отримав інвалідність.
ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VI (надалі по тексту Закон № 5040-VI ) були внесені зміни до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі по тексту Закон № 2011-XII), а саме: ст. 16 була викладена в новій редакції та доповнено Закон ст.ст. 16-1 - 16-4.
Згідно п.1 та п. 2 прикінцевих положень Закону від 04.07.2012 № 5040-VI:
«1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2014 року.
2. Встановити, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства».
На вимоги п. 3 Прикінцевих положень Закону від 04.07.2012 № 5040-VI, Кабінет Міністрів України Постановою №975 від 25.12.2013р. затвердив Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги (надалі Порядок 975), який набрав чинності з 01.01.2014р.
Згідно довідки МСЕК від 13.01.2017 року позивачу була встановлена ІІІ група інваліда війни з 10.01.2017 року, з причин поранення, контузії, ЗЧМТ та захворювання пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби.
14.03.2017р. позивач звернувся с заявою про виплату одноразової грошової допомоги в Порядку 975 у зв'язку із встановленням йому інвалідності.
Відповідно до висновку фахівця у галузі судово-медичної експертизи від 01.09.2016р. №956-2016 зазначені поранення у позивача могли бути отримані в період бойових дій на території Демократичної Республіки Афганістан, тобто в зазначений строк.
За змістом протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №3815 від 06.09.2016р., поранення, ЗЧМТ, контузія головного мозку та захворювання у позивача є такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, згадані обставини встановлені також і судовими рішеннями у справі: Постанвою Ленінського районного Суду м. Харкова та Ухвалою Харківського апеляційного Адміністративного Суду по справі №642/1785/17 та відповідно до ч.1 ст. 72 обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з листа ХОВК, яким позивача повідомлено про рішення засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 04.08.2017 протокол №83 п. 11 - про те, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначені одноразової грошової допомоги позивачу з мотивів, що позивач звільнився з Прикордонних військ КДБ СРСР, заявником не подано документи про обставини поранення, а також, що інвалідність позивачу встановлена понад 3-х місячний термін після звільнення з військової служби.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (стаття 41).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до статті 16 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно з положенням підпункту «б» пункту 1 статті 16-2 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначені розміри одноразової грошової допомоги.
Пункт 9 статті 16-3 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Слід зазначити, що механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ № 975 від 25.12.2013р. (далі - Порядок № 975).
Відповідно до Порядку 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
Згідно ст. 16-4 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (стаття 16-4 Закону № 2011).
Ці положення кореспондуються з п. 19 Порядку №975.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши докази по справі, суд встановив що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, як особа, якій встановлено інвалідність після звільнення з військової служби з причин поранення, контузії, ЗЧМТ та захворюванням пов'язаними з виконанням обов'язків військової при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у пп.4 п.2 статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку 975.
Однак, незважаючи на встановлені норми чинного законодавства, які визначають гарантії соціального забезпечення військовослужбовців, відповідач Міністерство оборони України не прийняв відповідного рішення про призначення та виплату позивачу спірної допомоги, а тому такі дії відповідача є протиправними і підлягають судовому захисту.
Судом встановлено, що позивачем при подачі заяви та документів про виплату одноразової грошової допомоги був наданий висновок фахівця у галузі судово-медичної експертизи від 01.09.2016 року про обставини поранення.
Відповідно до п. 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402) причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК (військово-лікарська комісія) цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
П.21.21. Положення №402, відповідно до якого - за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців-учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово- медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально- профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн (63-94-п), посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Саме в такому порядку встановлювався причинний зв'язок отримання поранення позивачу, тому посилання Міністерства оборони України на відсутність серед документів поданих для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, довідки або документу про причини та обставини поранення є безпідставними, необґрунтованими та протиправними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що довідка на яку посилається відповідач, наведена у додатку № 5 до Положення 402, яка визначає, що поранення отримано не в стані алкогольного спяніння тощо, видається лише з 14 серпня 2008 року коли МО України було видано Наказ № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, а поранення та контузію позивач отримав у 1981р. і на той період не було такої форми довідки.
Крім того, згідно приписів п. 4.7 «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого чинним наказом Міністра оборони України № 530 від 14.08.2014 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за № 1294/26070 - у разі настання інвалідності подаються такі документи ……… документ про обставини поранення - копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - надається лише у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином Суд приходить до висновку, що позивачем був наданий повний перелік документів згідно Порядку 975, а Міністерство оборони України безпідставно відмовило позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги.
Стосовно звільнення позивача з Прикордонних військ КДБ СРСР Суд зазначає наступне: Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.
Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська,інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.
Згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.
У відповідності до п. п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року «Про військові формування на Україні», Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, України. Утворено Міністерство оборони України.
Згідно наказу Міністра Оборони СРСР позивач звільнений в запас і поставлений на військовий облік до РВК Харківської області Міністерства Оборони СРСР.
Таким чином, під час звільнення позивача з військової служби в збройних силах СРСР розрахунок з ним здійснювався Міністерством оборони СРСР.
Згідно постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року №1431-XII всі військові формування, дислоковані на території республіки були підпорядковані Верховній Раді України та було утворено Міністерство оборони України.
Таким чином, всі військові комісаріати дислоковані на території України були підпорядковані Верховній Раді України, а згодом Міністерству оборони України. Тобто обов'язок виплати покладений на Міністерство Оборони України.
Вищенаведеному факту вже була надана вичерпна оцінка судовими рішеннями, а саме: Постановою Ленінського районного Суду м. Харкова та Ухвалою Харківського апеляційного Адміністративного Суду по справі №642/1785/17.
Стосовно встановлення інвалідності позивачу понад 3-х місячний строк після звільнення з військової служби Суд зазначає, що пп.4.п.2 ст.16 Закон № 2011-XII не передбачено жодних часових обмежень для особи звільненої з військової служби з часом встановленням інвалідності.
Суд звертає увагу, що Міністерство оборони України помилково застосовує до спірних правовідносин пп.6 п. 2 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки інвалідність позивачу встановлена з причин поранення, ЗЧМТ, контузії і захворювання пов'язаного з виконанням обовязків військової служби при перебувані в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК, а не з причин нещасного випадку або захворювання, які сталися в період проходження військової служби з позивачем.
Таким чином суд приходить до висновку, що саме відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пп.1 п. 6 Порядку 975 позивач має право на одноразову грошову допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку».
Відповідно до частини першої статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 КАС «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».
Враховуючи, що відповідачем Міністерством оборони України не надано доказів правомірності своїх дій, рішення, які полягають у відмові в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, суд приходить до висновку, що останній має право на нарахування та виплату одноразової грошової допомогу як особа , який отримав ІІІ групу інвалідності як особа, якій встановлено інвалідність після звільнення з військової служби з причин поранення, контузії, ЗЧМТ та захворюванням пов'язаними з виконанням обов'язків військової при перебуванні в країнах де велись бойові дії, згідно ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За таких обставин, з врахуванням наведених вище положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною та скасування п. 11 протоколу № 83 від 04.08.2017р. з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, визнання протиправною відмову Міністерства Оборони України, у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…» затвердженого постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., зобов'язання Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов'язання Харківського Обласного Військового Комісаріату подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату позивачу одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ 975від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…» та Наказу Міністра Оборони України №530 від 14.08.2014 року
Суд зазначає, що оскільки рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги можливо прийняти на підставі наданих позивачем документів та висновку Харківського обласного військового комісаріату згідно приписів п. 13. Порядку 975, тому суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату надіслати висновок з документами про призначення позивачу одноразової грошової допомоги на адресу Міністерства оборони України.
Крім того, позивач, звертаючись до суду із позовом, порушив питання, що стосується здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.
Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що питання про надання звіту про виконання постанови вирішує суд, який прийняв судове рішення по суті спору не на користь суб'єкта владних повноважень.
Цій нормі кореспондують положення абзацу 6 п.4 ч.1 ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким постанова складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може під час прийняття постанови у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Згідно ч. 2 п. 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" резолютивна частина судового рішення, за загальним правилом, повинна містити: висновок суду про задоволення позову (клопотання, подання), апеляційної чи касаційної скарги повністю або частково чи відмову в його (її) задоволенні повністю або частково, чи залишення його (її) без задоволення; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження; встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 94, 159-163, 167, 186, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства Оборони України про визнання дії та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
1. Визнати протиправним та скасувати п. 11 протоколу №83 від 04.08.2017р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.
2. Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 дноразової грошової допомоги з дотриманням вимог: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
4. Зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
5. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
6. Зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 267 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами, а такожіншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги стороною, або іншою особою, яка брала участь у справі, у десятиденний строк з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя: Грінчук О.П.