Справа №630/288/14-к Провадження №1-кп/630/34/17
Іменем України
09 листопада 2017 року м. Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участі прокурора: ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12013220430004475 по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коротич Харківського району Харківської області, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, інваліда 2-ї групи, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , раніше судимого:
• за вироком Харківського районного суду Харківської області від 20 вересня 2001 року за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 144 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
• за вироком Харківського районного суду Харківської області від 14 травня 2003 року за ч. 2 ст. 296, ст. 304, ст.ст. 70, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 05 червня 2006 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 5 місяців 18 днів на підставі постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 травня 2006 року;
• за вироком Харківського районного суду Харківської області від 26 серпня 2009 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст.ст. 70, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 19 червня 2010 року по відбуттю покарання;
• за вироком Харківського районного суду Харківської області від 24 січня 2013 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
24 серпня 2013 року, у світлий час доби, точний час вчинення злочину встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5 перебував з раніше знайомими йому ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та на автомобілі «Москвич-412», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 приїхали в район водойми - ставку «Чкалівка» в м. Люботин Харківської області, неподалік вул. Водянська, де, з причин необережності водія ОСОБА_8 автомобіль «Москвич-412», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав його батьку ОСОБА_4 , опинився у вказаній водоймі. Після виникнення вказаної ситуації, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 скориставшись тим, що автомобіль «Москвич-412», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав потерпілому ОСОБА_4 та перебував у користуванні його сина ОСОБА_8 , залишився без нагляду законного користувача, вирішив заволодіти ним. Так, під керуванням ОСОБА_5 вказаний автомобіль був витягнутий з водойми за допомогою буксирування трактором. Після того, як автомобіль був витягнутий з водойми ОСОБА_5 , продовжуючи свої незаконні дії з метою незаконного заволодіння вказаним транспортним засобом та, повідомивши неправдиві відомості про те, що він є власником зазначеного транспортного засобу запропонував його купити перехожому, яким виявився ОСОБА_10 . Останній, не володіючи інформацією про злочинні наміри ОСОБА_5 , погодився на придбання автомобіля «Москвич-412», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у зв'язку з чим, передав ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 900,00 грн. за придбання автомобіля.
У подальшому, ОСОБА_5 продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, за допомогою його буксирування з місця де він був залишений після буксирування його з водойми за допомогою трактора, автомобілем під керуванням ОСОБА_11 , який також не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_5 , незаконно перегнав автомобіль «Москвич-412», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , при цьому перебуваючи за кермом автомобіля «Москвич-412», який враховуючи технічні несправності, викликані падінням у ставок, не міг самостійно рухатись, до двору ОСОБА_10 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та залишив його в указаному місці.
Після цього, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 збитки на суму 3760,00 грн., що становить вартість автомобіля «Москвич-412», яким незаконно розпорядився обвинувачений.
Обвинувачений ОСОБА_5 обставини обвинувачення і свою провину у вчиненому злочин не визнав, але погодився з тим, що події відбувались 24 серпня 2013 року на березі водойми - ставку «Чкалівка» в м. Люботин Харківської області, неподалік вул. Водянська, та пояснив наступне. 23 серпня 2013 року він зустрівся з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у магазина «Уют» в с. Коротич Харківського району. З ним також був ще один приятель. Майже усю ніч всі вони пили пиво, а на ранок поїхали на автомобілі «Москвич-412», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , за кермом якого був ОСОБА_12 , на ставок «Чкалівка» в с. Водяне м. Люботин. Там вони також пили пиво. Вранці 24 серпня 2013 року, повертаючись назад в с. Коротич, на виїзді зі ставка, автомобіль впав у воду. Всі четверо вони вилізли з води на берег. Від цього падіння він, ОСОБА_5 , постраждав психологічно, бо ледь не втонув. Япс ОСОБА_13 сказав, що потрібно витягти автомобіль з водойми, тому він, ОСОБА_5 , вирішив покушати трактор. На дорозі він побачив трактор і попросив у тракториста допомоги. Той погодився витягти автомобіль з водойми. В процесі витягування автомобіля вони вдвох, ОСОБА_5 і ОСОБА_8 , приймали участь. Він, ОСОБА_5 , прикріпив трос до трактора, а ОСОБА_8 в цей час намагався зачепити трос за автомобіль, для цього навіть розбив переднє вітрове скло молотком. В отвір в лівому верхньому куті переднього вітрового скла ОСОБА_8 протягнув трос та закріпив його за передню ліву стійку кузова. Автомобіль кілька разів намагалися витягти, бо з першого разу це не вдалося. Коли автомобіль все ж таки витягли на берег, тракторист попросив оплату за свою послугу. На це ОСОБА_8 відповів, що йому потрібно з'їздити в с. Коротич додому за грошима, та коли повернеться, то розрахується. Після цього, як пояснив обвинувачений, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 пішли з водойми, це було десь о 12 чи 13 годині дня, а він, ОСОБА_5 , пішов на пляж, бо побачив там знайомих у компанії людей, які відпочивали на водоймі. Минуло 4 чи 5 годин, але ані ОСОБА_8 , ані ОСОБА_9 назад на водойму не повернулись. Очікуючи їх повернення, тракторист підходив саме до нього, ОСОБА_5 , і запитував, де поділися хлопці та коли з'являться з грошима. Потім з'явився чоловік, який почав запитувати чий це автомобіль «Москвич-412». Він, ОСОБА_5 , сказав, що це його автомобіль, але чому назвався власником, пояснити суду не зміг. За автомобіль він отримав від цього чоловіка 900,00 грн., з яких одразу частину грошей віддав трактористу, який й досі очікував на свої гроші. Його трактор також стояв неподалік від автомобіля «Москвич-412». Він, ОСОБА_5 , повернувся на пляж, а невдовзі вирішив поїхати додому. Він забрав свого велосипеда, який до моменту падіння у водойму знаходився в багажнику автомобіля «Москвич-412», та поїхав на ньому до залізничної станції «Водяне». Він як раз проїжджав на велосипеді повз автомобіль, який стояв на тому самому місці на берегу водойми, але поряд з ним покупця вже не було. Коли він, ОСОБА_5 , ввечері повернувся в с. Коротич, то зустрів поблизу магазину «Уют» ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які разом пили горілку, та віддав ОСОБА_8 залишок грошей, отриманих за продаж автомобіля, та сказав йому, щоб шукав автомобіль в с. Водяне.
Не зважаючи на позицію обвинуваченого ОСОБА_5 , його вина у вчиненому злочині підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Потерпілий ОСОБА_4 підтвердив суду, що на підставі довіреності придбав у свого знайомого, ОСОБА_14 , автомобіль «Москвич-412», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який використовували він та його син, ОСОБА_12 . Влітку 2013 року він працював водієм маршрутного автобуса, і через напружений графік роботи доволі часто був відсутнім вдома. Але одного дня від свого сина ОСОБА_13 він дізнався, що напередодні він з ОСОБА_9 , ОСОБА_5 і ще одним хлопцем, каталися на машині та через відмову гальмівної системи автомобіль впав у водойму. Також син розповів йому, що разом з ОСОБА_9 він прийшов до ОСОБА_15 , аби той за допомогою автомобіля «Газель» витяг автомобіль «Москвич-412», з води. Але коли вони повернулися до водойми, то побачили, що автомобіль вже хтось витяг з води. Тому він, ОСОБА_4 , як власник автомобіля, написав заяву до міліції про зникнення автомобіля. Також потерпілий ОСОБА_8 пояснив суду, що разом з сином ОСОБА_13 , а також ОСОБА_9 і ОСОБА_15 , їздив на с. Водяне в м. Люботин на пошуки тракториста, який начебто витягнув автомобіль з води. Вони цього тракториста відшукали та в розмові він повідомив, що до нього звернулися двоє хлопців і попросили витягти автомобіль з води. Але більш детально про те, що розповідав тракторист, він, ОСОБА_4 , згадати не може. Також потерпілий ОСОБА_4 пояснив суду, що у сина залишився технічний паспорт на автомобіль. З відділення міліції автомобіль «Москвич-412» він забирав разом з ОСОБА_15 , з ним вони приїхали на «Газелі», до якої тросом причепили « ОСОБА_16 ». Про те, що отримав від слідчого автомобіль на зберігання, він, ОСОБА_4 , написав розписку.
Згідно показань свідка ОСОБА_8 , даних останнім слідчому 15 вересня 2013 року та оголошених в судовому засіданні в зв'язку зі смертю свідка, він разом із ОСОБА_9 їхали на автомобілі «Москвич 412», який належить батьку свідка, по с. Коротич, Харківського району, Харківської області, та зустріли ОСОБА_5 разом із невідомим свідку чоловіком, якого обвинувачений називав « ОСОБА_17 ». ОСОБА_5 попросив свідка відвезти його до міста Люботин, на що свідок погодився. Проїжджаючи поблизу ставка «Чкалівка» ОСОБА_8 не впорався з керуванням та автомобіль з'їхав правим боком у ставок. Близько 09:00 свідок разом із ОСОБА_9 поїхав в с. Коротич, щоб знайти водія який би витягнув автомобіль зі ставка. Однак, вони нікого не знайшли та розійшлись по домівкам. Пізніше свідок від працівників міліції дізнався про те, що ОСОБА_5 продав автомобіль.
Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що 24 серпня 2013 року зранку він зустрівся з ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , який був ще з один приятелем. Вони вирішили поїхати на річку. На автомобілі «Москвич 412», за кермом якого був ОСОБА_8 , вони приїхали на ставок «Чкалівка» в с. Водяне в м. Люботин, там всі пили пиво. Повертаючись додому, на підйомі дороги у автомобіля заглух двигун та він впав у воду. Всі, хто був всередині автомобіля, вилізли з води на берег. Після цього, як пояснив свідок ОСОБА_9 , ОСОБА_5 почав висловлювати вимогу про необхідність сплати компенсації за моральну шкоду, яка полягає в тому, що у нього на нозі є рана, яку не можна було мочити водою. Тому автомобіль слід дістати з води і продати на металобрухт, для чого він, ОСОБА_5 , знайде трактор. Але ОСОБА_8 відмовився продавати автомобіль, бо той належить його батькові, та сказав, що потрібно звернутися до ОСОБА_15 , у якого вони працювали на той час, з тим, щоб він допоміг з технікою і витяг автомобіль з води. Після цього вони, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , пішли на залізничну станцію «Водяне» та поїхали в с. Коротич. Вони зустрілися з ОСОБА_15 та розповіли йому про те, що сталося з автомобілем. ОСОБА_15 погодився їм допомогти та на його автомобілі «Жигулі» поїхати на водойму. Коли приїхали, то побачили на березі сліди, які вказували на те, що автомобіль «Москвич 412» вже витягли з води. Аби з'ясувати, куди подівся автомобіль, він, ОСОБА_9 , разом з ОСОБА_8 пішли до найближчих домоволодінь та від мешканців дізналися про те, що автомобіль витяг з води якийсь трактор, а також де можна знайти цього тракториста. Свідок ОСОБА_9 також пояснив суду, що коли відшукали тракториста, той підтвердив, що витягнув автомобіль «Москвич 412» з води на прохання хлопця і описав його зовнішність. По опису він, ОСОБА_9 , одразу зрозумів, що мова йшла про ОСОБА_5 . Також тракторист розповів, що з цим хлопцем був ще один хлопець, та на їх прохання він відтягнув автомобіль від водойми до найближчого двору. Потім вони відшукали домоволодіння, на подвір'ї якого побачили автомобіль «Москвич 412», на якому їздив ОСОБА_8 . В його, ОСОБА_9 , присутності ОСОБА_15 поговорив з господарем домоволодіння, який розповів, що підійшов до автомобіля «Москвич 412», який стояв на березі водойми, коли його витягли, та дізнався від хлопців, що ті хочуть продати автомобіль на металобрухт. Цей чоловік, як пояснив ОСОБА_9 , погодився купити цей автомобіль та заплатив за нього гроші цим хлопцям. Цей чоловік також описав зовнішність цих двох хлопців, і він, ОСОБА_9 , одразу впізнав за цим описом ОСОБА_5 та його приятеля.
Свідок ОСОБА_15 пояснив суду, що мешкає в с. Коротич Харківського району Харківської області і знайомий з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_18 . В серпні 2013 року він працював на кладовище та йому інколи допомагали ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Так, на 24 серпня 2013 року він домовився з хлопцями про зустріч о 08-00 год., аби ті допомогли його в роботах на кладовищі. Але хлопці зателефонували та повідомили, що їм потрібно було терміново з'їздити в м. Люботин, тому приїдуть пізніше. Але більше зв'язку з ними не було. Як пояснив свідок ОСОБА_15 , хлопці прийшли до нього десь о 15-00 год. того ж дня та розповіли, що вранці відвозили ОСОБА_5 на ставок «Чкалівка» в м. Люботин та автомобіль впав у ставок. На березі, як пояснили йому хлопці, вони залишили ОСОБА_5 та десь об 11 год. поїхали в с. Коротич. До нього ж, ОСОБА_15 , вони прийшли попросити витягти автомобіль з водойми. Він вирішив спочатку поїхати на водойму та все там оглянути. Вони втрьох на його автомобілі приїхали до водойми та на березі побачили сліди, які вказували на те, що автомобіль вже витягли, а також знайшли на березі технічний паспорт на автомобіль «Москвич 412». Як пояснив далі свідок ОСОБА_15 , він з хлопцями від сторонніх людей дізналися, що автомобіль «Москвич 412» витягнули трактором, а також де знайти тракториста. До тракториста він, ОСОБА_15 , приїхав з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та його батьком, ОСОБА_4 . При зустрічі тракторист розповів, що 24 серпня 2013 року десь о 13 чи 14 год. на прохання молодого хлопця витягнув з води автомобіль «Москвич 412» та відтягнув на край водойми. Під час цієї розмови ОСОБА_8 був присутній, але тракторист не вказав на нього, як на хлопця, який просив витягнути автомобіль з води. Після цією розмови, як пояснив свідок ОСОБА_15 , вони всі повернулися до водойми та пішли до найближчих домоволодінь, та на подвір'ї одного з них вони побачили автомобіль «Москвич 412», який належав ОСОБА_4 . Але господаря в той день вдома не було, тому він, ОСОБА_15 , залишив жінці, яка до нього вийшла, свій номер телефону. Невдовзі йому зателефонував чоловік, з яким він домовився про зустріч з приводу автомобіля «Москвич 412». Коли така зустріч відбулась, господар домоволодіння розповів йому, ОСОБА_15 , про те, як придбав цей автомобіль у хлопця на ім'я ОСОБА_13 , а також застеріг, що в автомобілі відсутній акумулятор, бо начебто ним розрахувалися з трактористом за те, що витягнув автомобіль з води. Під час розмови з цим чоловіком також був присутній ОСОБА_12 , але покупець не впізнав в ньому хлопця, у якого купив автомобіль, та описав прикмети того хлопця, який був дуже схожим на ОСОБА_5 . Тому він, ОСОБА_15 , запропонував розшукати ОСОБА_5 та приїхати разом з ним і ОСОБА_8 , аби цей чоловік вказав, хто саме продав йому автомобіль. Через кілька днів він, ОСОБА_15 , зустрів ОСОБА_5 в с. Коротич та запитав, навіщо той продав автомобіль «Москвич 412». На це ОСОБА_5 відповів, що від падіння автомобіля у воду він міг постраждати, тому розраховував на моральну компенсацію від ОСОБА_8 .
Інший свідок, ОСОБА_10 , пояснив суду, що він проживає в житловому будинку АДРЕСА_2 , неподалік від якого знаходиться ставок «Чкалівка». Вранці 23 чи 24 серпня 2013 року він вийшов на вулицю та побачив автомобіль «Москвич», який кілька разів проїхав навколо озера, в ньому було 3 чи 4 чоловіки. Після цього він повернувся до свого будинку. Через кілька годин він пішов до ставка та зустрів свого знайомого ОСОБА_19 , який розповів йому про те, як автомобіль «Москвич» впав у воду. Він, ОСОБА_10 , пішов до того місця, де у воду впав автомобіль, та побачив на воді плями мастила. Після цього повернувся додому. Того ж дня, після обід, як пояснив свідок ОСОБА_10 , він відпочивав на березі водойми та бачив на протилежному березі скупчення людей до яких під'їхав трактор, і почався процес підйому автомобіля з води. Як автомобіль дістали з води, трактор відтягнув його на поворот дороги, яка пролягала вдовж берега. Потім свідок підійшов до автомобіля та звернувся до одного з хлопців, які були неподалік, в якому він впізнав обвинуваченого ОСОБА_5 . Він, ОСОБА_10 , спитав у ОСОБА_5 , чий це автомобіль, на що останній відповів, що його, але документи на автомобіль плавають у воді. Свідок запропонував його придбати, на що ОСОБА_5 погодився та вони домовились про суму 900 грн. Після цього він, ОСОБА_10 , звернувся до свого товариша, ОСОБА_11 , який під'їхав на автомобілі «Опель Фронтера», з проханням відтягнути « ОСОБА_16 » до подвір'я. ОСОБА_11 причепив трос від свого автомобіля до «Москвича», за кермо якого сів ОСОБА_5 , та автомобіль потягнули до його подвір'я. Він, ОСОБА_10 , до свого подвір'я дійшов пішки. Свідок ОСОБА_10 також пояснив суду, що пізніше до нього приходило кілька чоловіків, які говорили, що проживають в с. Коротич, та що автомобіль належить одному з них. Але він висловив їм умову про компенсацію тих грошей, які він заплатив ОСОБА_5 за автомобіль.
Оцінюючи показання потерпілого і свідків, суд вважає їх достовірними та такими, що відображають обставини, які в дійсності відбулися 24 серпня 2013 року за участі ОСОБА_5 і ОСОБА_8 , який в цей день використовував автомобіль «Москвич 412» саме як водій. Їх показання не лише узгоджуються між собою, а ще й достатньо детально відображають поведінку кожного з учасників події, зокрема ОСОБА_5 і ОСОБА_8 , та таку поведінку свідки сприймали особисто. Також суд приймає показання свідків щодо пояснень, які вони чули та особисто сприймали від ОСОБА_8 щодо небажання продавати автомобіль та його наміру відшукати автомобіль, який хтось витяг з води. Неможливість допиту судом свідка ОСОБА_8 обумовлена його смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим 21 березня 2016 року виконавчим комітетом Будянської селищної ради Харківського району Харківської області.
В ході огляду місця події 09 вересня 2013 року, що зафіксовано в протоколі огляду та фототаблиці до нього, на подвір'ї житлового будинку АДРЕСА_2 , який належить свідку ОСОБА_10 виявлено та вилучено автомобіль «Москвич-412», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Даний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_20 та на момент подій він перебував у володінні ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 21 травня 2007 року.
Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 9070 від 26 вересня 2013 року середня ринкова вартість автомобіля «Москвич-412», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент вчинення злочину складала 3760,00 грн.
Згідно з постановою слідчого від 10 вересня 2013 року, вилучений під час проведення огляду місця події автомобіль «Москвич-412», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , був визнаний речовим доказами у кримінальному провадженні та переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_4 під розписку.
В ході слідчого експерименту, проведеного 17 жовтня 2013 року обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив те, що автомобіль «Москвич-412» з'їхав у ставок «Чкалівка», після чого ОСОБА_8 і ОСОБА_9 пішли до свого знайомого, аби повідомити про те, що сталося. Після цього ОСОБА_5 продав автомобіль незнайомому чоловіку за 900,00 грн., та з цих грошей віддав 500,00 грн. трактористу.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_21 та поняті ОСОБА_22 і ОСОБА_23 підтвердили, що під час слідчого експерименту, який проводили 17 жовтня 2013 року поблизу ставка «Чкалівка», обвинувачений ОСОБА_5 самостійно пояснив про те, де і як автомобіль впав у воду, як він відшукав трактор та витягнув автомобіль з води і потім його продав.
Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що 24 серпня 2013 року ОСОБА_5 висловив вимогу до водія ОСОБА_8 , який на законних підставах розпоряджався автомобілем «Москвич 412», про компенсацію моральної шкоди, якої він зазнав внаслідок падіння автомобіля у воду, шляхом продажу вказаного автомобіля. Але отримавши відмову ОСОБА_8 від продажу автомобіля, у ОСОБА_5 виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом - автомобілем «Москвич-412», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який він реалізував шляхом відшукання трактора, аби дістати автомобіль з води. Від того моменту, коли автомобіль був витягнутий на берег, ОСОБА_5 фактично заволодів автомобілем всупереч волі ОСОБА_8 , але мав змогу припинити на цьому свої протиправні дії та уникнути заподіяння збитків потерпілому. Натомість, ОСОБА_5 отримав можливість продати автомобіль, тобто отримати грошову компенсацію за пережиті страхи, як планував спочатку, та виступив перед покупцем в ролі власника автомобіля, яким мав змогу розпорядитися внаслідок заволодіння ним.
За таких обставинах суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину доведена повністю, і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 судом з'ясовано, що він раніше був неодноразово засуджений, в тому числі двічі за вчинення тяжких і корисливих злочинів; неодружений, не працюючий. На час вчинення злочину ОСОБА_5 за зареєстрованим місцем проживання характеризувався позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебував. В травні 2015 року у ОСОБА_5 діагностовано тяжке захворювання - туберкульоз легень. Від 17 липня 2017 року обвинуваченому було встановлено 2-гу групу інвалідності за загальним захворюванням з ураженням внутрішніх органів.
Обставин, які пом'якшують покарання для обвинуваченого ОСОБА_5 , суд не вбачає.
Обставиною, яка обтяжує покарання для обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Суд, враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також відомості про особу обвинуваченого, який на даний час є інвалідом та має тяжке захворювання, та обставину, яка обтяжує покарання, з дотриманням вимог ст. 65 КК України призначає ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у розмірі, наближеному до мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 289 КК України, за якою кваліфіковані його дії, що буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Разом з тим, враховуючи відсутність з боку потерпілого ОСОБА_4 матеріальних і моральних претензій до обвинуваченого за завдані збитки, що знижує ступень соціальної небезпеки вчиненого діяння, суд вважає за можливе не застосовувати до ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 вчинив новий злочини до повного відбуття покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 24 січня 2013 року, суд призначає остаточне покарання з урахуванням вимог ст. 71 КК України, а саме до покарання, призначеного за даним вироком, суд частково приєднує покарання за попереднім вироком у виді 1 року і 6 місяців позбавлення волі.
Під час судового провадження до обвинуваченого на підставі ухвали від 29 січня 2016 року був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк попереднього ув'язнення для ОСОБА_5 слід зарахувати у строк відбування покарання, починаючи з 29 січня 2016 року, коли його було доставлено до суду для участі в розгляді клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу. Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції, що була чинною станом на 29 січня 2016 року, зі змінами, що були внесені до неї і набули чинності 21 червня 2017 року, у строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 слід зарахувати строк попереднього ув'язнення в період з 29 січня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Процесуальні витрати на залучення експертів, які документально підтверджені стороною обвинувачення, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 в повному обсязі.
Обвинуваченим було заявлено клопотання про застосування до нього амністії та звільнення від відбування покарання на тій підставі, що він є інвалідом 2-ї групи.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07 вересня 2017 року, від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк можуть бути звільнені особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, особи, визнані винним у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, та яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої груп.
Однак, наявність у обвинуваченого групи інвалідності не може бути безумовною підставою для звільнення від відбування покарання, оскільки він вчинив умисний тяжкий злочин, а крім того має дві непогашені судимості за тяжкі умисні злочини, а також вчинив злочин в період звільнення від відбування покарання з випробуванням за попереднім вироком суду, а від так підпадає під категорію осіб, до яких амністія не застосовується у відповідності до ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Крім того, обвинувачений подав клопотання про звільнення від покарання за хворобою. Відповідно до ч. 2 ст. 84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування.
Але для задоволення клопотання обвинуваченого суд наразі не вбачає підстав, оскільки таке питання може бути вирішено виключно на підставі висновку про медичний огляд, складеного за результатами медичного огляду лікарсько-консультативною комісією щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, за формою, затвердженою Спільним наказом Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі» від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'ять) років і 6 (шість) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 24 січня 2013 року у виді 1 (один) року і 6 (шість) місяців позбавлення волі і остаточно призначити ОСОБА_24 покарання у вигляді 7 (сім) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Строк відбування покарання для ОСОБА_5 рахувати з 29 січня 2016 року, зарахувавши до нього строк попереднього ув'язнення в період з 29 січня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року і до дня набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Речовий доказ - автомобіль «Москвич-412», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебуває на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 , вважати повернутим потерпілому.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи № 9070 від 23 вересня 2013 року в сумі 294,00 грн.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії вироку.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1