Справа№ 640/14171/17
н/п 2/640/3280/17
"07" листопада 2017 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого -судді - Сенаторова В . М .,
при секретарі - Явнюк К. Р .,
за участі представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання ідеальних часток в квартирі, що є у спільній сумісній власності,-
13.09.2017 року представник позивача ОСОБА_2 за угодою ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, у якому просив визначити за співвласниками, тобто позивачем та відповідачами, по 1/5 ідеальних часток за кожним у праві власності в квартирі АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням комунального майна та приватизації Виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 та відповідачам на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2. Загальна площа приватизованої квартири - 66, 4 м.кв., що складається з трьох житлових кімнат, житловою площею - 44, 9 м.кв. Досягти домовленості з відповідачами, щодо визначення ідеальних часток в квартирі АДРЕСА_1, в позасудовому порядку не вдається. Через невизначеність ідеальних часток у праві спільній сумісній власності на зазначену квартиру ОСОБА_2 не може вільно розпорядитись своєю часткою, у зв'язку із чим звернувся до суду.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти винесення заочного судового рішення не заперечував.
Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судове засідання не зявилися, направили до суду заяву, в якій позовні вимоги визнали та проти задоволення не заперечували.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи також вимоги ст.157 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести в заочному порядку за відсутності відповідачів, що відповідає положенням ст.169 та ст.224 ЦПК України.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.
Згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням комунального майна та приватизації Виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_3. Загальна площа приватизованої квартири - 66, 4 м.кв., що складається з трьох житлових кімнат, житловою площею - 44, 9 м.кв. / а.с. 6-8/
Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожними з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо це не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
У частинах 1-3 ст. 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Право спільної сумісної власності є одним із видів права спільної власності.
Разом з тим, право спільної сумісної власності відрізняється від права спільної часткової власності за такими ознаками: 1) невизначеністю часток, оскільки у спільній сумісній власності частка кожного із співвласників не визначена, тоді як у спільній частковій власності частки визначаються законом або домовленістю сторін; 2) підставами виникнення й припинення права спільної власності, тобто, на відміну від підстав виникнення спільної часткової власності, право спільної сумісної власності виникає лиш у випадках, передбачених законом чи договором; 3) характером внутрішніх правовідносин спільної власності.
Слід зазначити, що існує загальне правило, відповідно до якого співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно. Водночас зазначена норма статті є диспозитивною, у зв'язку з чим співвласники мають право визначити свої повноваження щодо належного їм майна на праві спільної сумісної власності за домовленістю між собою, тобто реалізація певних правомочностей (володіння, користування та розпорядження) щодо спільного майна здійснюється за взаємною згодою всіх співвласників.
Між співвласниками вказаної квартири не існує домовленості з приводу користування, утримання та збереження вказаного майна і угоди про спосіб виділення в натурі його частки із сумісного спільного володіння не досягнуто.
Згідно статті 370 ЦК України у випадку виділення частки в праві спільної сумісної власності вважається, що частки кожного із співвласників в праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлене за домовленістю співвласників або законом, або рішенням суду.
У відповідності до ст. 372 ЦК України спільне сумісне майно може бути розділено.
Згідно з ч.1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зважаючи на викладене та враховуючи те, що квартири належить одночасно п'ятьом особам, які набули їх у процесі приватизації, то правомірним і справедливим буде її поділ на рівні частки кожному співвласнику, тобто по 1/5 частині.
Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання судових витрат суд вирішує у порядку ст. 88 ЦПК України та стягує з відповідачів на користь позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 319, 356, 357, 358, 361, 368, 370, 372, 391 ЦК України, ст. 10, 11, 60, 88, 114, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання ідеальних часток в квартирі, що є у спільній сумісній власності - задовольнити у повному обсязі.
Визначити за співвласниками ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 1/5 ідеальних часток за кожним у праві власності в квартирі АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.
Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -