іменем України
Справа № 126/2628/17
Провадження № 2/126/1007/2017
"06" листопада 2017 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Губко В. І.
секретар Бурлака А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, -
16 липня 1991 року померла бабуся позивачки по лінії батька ОСОБА_5. За правом представлення, так як батько ОСОБА_2 - ОСОБА_6 помер 22.05.1984 року, остання претендує на спадкове майно після смерті бабусі. Інші спадкоємці - онуки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спадщину не прийняли та не претендують на спадкове майно.
08.07.2014 року померла мати ОСОБА_2 - ОСОБА_7. Будучи спадкоємцем на майно померлої ОСОБА_2 вчасно прийняла спадщину, інші спадкоємці - також діти померлої - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, спадщину не прийняли та не претендують на спадкове майно.
Будучи єдиним спадкоємцем на майно померлих матері та бабусі, ОСОБА_2 виявила бажання оформити спадкове майно, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено. Причиною відмови є те, що до складу спадщини входить 2/3 частини житлового будинку №41 по вул. Шевченка в с. Чернятка Бершадського району Вінницької області, який відноситься до суспільної групи - колгоспний двір та за життя померлі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не оформили право власності на належні їм частки житлового будинку.
Станом на 15.04.1991 року до складу двору входили ОСОБА_7, яка померла 08.07.2014 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, яка померла 16.07.1991 року. Отже, вказані особи є власниками даного будинку у рівних частках по 1/3 однак, на даний час правовстановлюючий документ відсутній, оскільки за життя ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не отримували правовстановлюючі документи та не зареєстрували своє право власності у відповідних органах.
Померла ОСОБА_5 є бабусею ОСОБА_2 зі сторони батька та остання є спадкоємицею на її майно, оскільки ОСОБА_6 помер ще до своєї матері. При цьому оформити спадщину ні після матері, ні після бабусі ОСОБА_2 не може з аналогічних підстав, якими відсутність правовстановлюючих документів на частину в колгоспному дворі.
З урахуванням викладеного, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом, в якому просить в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла 16.07.1991 року та ОСОБА_7, яка померла 08.07.2014 року визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки житлового будинку А - загальною площею, 76,8 кв.м., житловою площею 51,6 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель та споруд: Б- літня кухня, б- сарай, В - сарай, в - сарай, Г -гараж, П- погріб, що розташовано в с. Чернятка Бершадського району Вінницької області, вул. Шевченка,41.
Представник позивача -ОСОБА_1, до початку розгляду справи по суті, надала на адресу суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 також надали на адресу суду, належним чином завірені заяви про визнання позовних вимог та розгляд справи без їх участі.
Враховуючи те, що сторони скористались своїм правом передбаченим ч. 2 ст. 158 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, 16 липня 1991 року померла ОСОБА_5. ОСОБА_2 є онукою померлої, що вбачається з копії її свідоцтва про народження, копії свідоцтва про встановлення батьківства та копії свідоцтва про народження ОСОБА_6 Крім того, так як батько позивачки - ОСОБА_6 помер 1984 року, остання є спадкоємцем на майно своєї бабусі за правом представлення. З довідки Джулинської сільської ради №843 від 22.08.2017 року вбачається, що окрім ОСОБА_2 спадкоємцями на майно ОСОБА_5 є ще дві онучки: ОСОБА_4 та ОСОБА_3
З постанови нотаріуса від 01.08.2017 року №307/02-31 вбачається, що єдиним спадкоємцем, який претендує на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 є позивачка, однак видати свідоцтво про право на спадщину не представляється можливим, оскільки за життя спадкодавиця не оформила право власності на 1/3 частину житлового будинку, який є спадковим майном.
З копії свідоцтва про смерть вбачається, що 08.07.2014 року померла ОСОБА_7, яка відповідно до копії свідоцтва про народження, є матір'ю ОСОБА_2 Згідно з довідкою Чернятської сільської ради №315 від 12.04.2017 року спадкоємцями на майно померлої є її діти: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Будучи єдиним спадкоємцем який прийняв спадщину після смерті матері, ОСОБА_2 виявила бажання оформити спадкове майно, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено (постанова №279/02-31 від 07.08.2017 року. Причиною відмови є те, що до складу спадщини входить 1/3 частина житлового будинку №41 по вул. Шевченка в с. Чернятка Бершадського району Вінницької області, який відноситься до суспільної групи - колгоспний двір та за життя померла ОСОБА_7 не оформила право власності на належну їй частку житлового будинку.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Ч.1 ст. 1222 цього ж кодексу говорить про те, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, а в ч.1 ст. 1223 визначено право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Ч. 1 ст. 1220 ЦК України, зазначає, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно п. 1 ч. 1 ст.549 УК Української РСР 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Ч. 2 ст. 529 цього ж кодексу визначає, що онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Згідно ст. 101 ЦК Української РСР в редакції від 1963 року в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його). У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності.
Згідно ст.ст. 319, 321 ЦК України та ст. 41 Конституції України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до П.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" визначено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами , що регулювали власність цього двору, а саме :
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Враховуючи, що станом на 15.04.1991 року членами колгоспного двору по вул. Шевченка, 41 в с. Чернятка були три особи), а тому вказаний житловий будинок належав їм на праві власності по 1/3 частки.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У відповідності із вимогами листа Міністерства Юстиції України за №19-32\319 від 21.02.2005 року згідно якого у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і право встановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Станом на 15.04.1991 року до складу двору входили ОСОБА_7, яка померла 08.07.2014 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, яка померла 16.07.1991 року. Отже, вказані особи є власниками даного будинку у рівних частках по 1/3 однак, на даний час правовстановлюючий документ відсутній, оскільки за життя ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не отримували правовстановлюючі документи та не зареєстрували своє право власності у відповідних органах.
У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до п.4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі ст.ст. 25, 346, 1217, 1218 - 1222, 1258, 1261, 1268 -1270, 1299 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, ч.2 158, ч.4 174, 208-209, 212 - 215 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла 16.07.1991 року та ОСОБА_7, яка померла 08.07.2014 року, право власності на 2/3 частини житлового будинку А - загальною площею, 76,8 кв.м., житловою площею 51,6 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель та споруд: Б - літня кухня, б - сарай, В - сарай, в - сарай, Г -гараж, П- погріб, що розташовано в с. Чернятка Бершадського району Вінницької області, вул. Шевченка,41.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Бершадський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. І. Губко