01 листопада 2017 р.Справа № 820/1934/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2017р. по справі № 820/1934/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Призма Електрик" (далі за текстом - ТОВ "Призма Електрик", позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 26.04.2017 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 26.04.2017 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ "Призма Електрик" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р.
Результати перевірки оформлені актом № 1703/20-40-14-01-08/25588528 від 28.03.2017р., яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 7 П(С) БО 16, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 532099 грн (в т.ч. за 2015 рік на суму 383630 грн, за 2016 рік (І півріччя) 148469 грн; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ в сумі 211221 грн (в т.ч. за квітень 2015 року - 46255 грн, за квітень 2016 року - 16269 грн, за червень 2016 року - 39908 грн, за липень 2016 року - 108789 грн).
На підставі висновків акту перевірки № 1703/20-40-14-01-08/25588528 від 28.03.2017р., відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.04.2017р. № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 606333,50 грн, з яких: основний платіж - 532099 грн, штрафні (фінансові) санкції - 74234,50 грн; та № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 316831,50 грн, з яких: основний платіж - 211221 грн, штрафні (фінансові) санкції - 105610,50 грн.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентами, мають реальний зміст, підтверджуються відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку, оформленими належним чином.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Колегією суддів встановлено, що перевіркою не визнано наявність підстав для включення до складу витрат підприємства (собівартості робіт) суму витрат за 2015 рік в розмірі 1980000 грн. в результаті фінансово-господарських відносин із суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилається на відсутність реального здійснення господарських операцій з надання послуг ФОП ОСОБА_3 та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю ТОВ "Призма Електрик", а також не підтвердження вказаних операцій належними первинними документами.
Між тим, колегія суддів вважає вказані висновки контролюючого необґрунтованими, виходячи з наступного.
Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Отже, законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи мають підтвердити укладання договору між платниками податків, у даному випадку позивачем та його контрагентом, виконання договору, використання отриманого товару у власній діяльності, здійснення оплати за договором, тобто передача коштів від покупця на рахунок постачальника. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Головною ознакою по комерційній корисності від отриманого товару, є отримання прибутку шляхом використання такого товару у власній діяльності або перепродажу для отримання комерційної вигоди.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ.
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.
Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно до п.11 П(С)БУ 16 до складу витрат відноситься собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Згідно з п.12 П(С)БУ 16 до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у фінансовій звітності, складеній у відповідності до П(С)БО, відображається у Звіті про фінансові результати (форма №2) по коду рядка 2050.
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.
У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.
Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.
Відповідно до п. 44.2 ст. 42 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, а обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Колегія суддів також зазначає, що наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі по собі правочини, а вчинювані таким платником господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.
При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.
Разом з цим, доводи про відсутність реальності господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Колегією суддів встановлено, що між ТОВ "Призма Електрик" (замовник) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (підрядчик) укладено договір на виконання робіт № 1201/2015 від 12.01.2015р.
Відповідно до умов договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором замовник доручає підрядчикові, а підрядчик бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт. Строк виконання робіт становить до 31.12.2015р. Загальна вартість виконання робіт становить за погодженням сторін 2600000 грн. Вартість є попередньою і може змінюватися від фактично виконаного об'єму робіт.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до суду акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПО-0000003 від 31.12.2015р., відповідно до якого загальна вартість робіт (послуг) становить 1900000 грн та додаток № 1 до нього, в якому зазначено назву обладнання, дату та кількість одиниць.
Також на підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано до суду копії протоколів приймальноздавальних випробувань низьковольтного комплектного пристрою та технічних характеристик, складених СПДФО ОСОБА_3
Також колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції в судовому засіданні були досліджені надані позивачем для огляду на підтвердження факту виконання умов договору з СПДФО ОСОБА_3 схеми електричні принципові на 793 аркушах.
У період, охоплений перевіркою (з 01.01.2015р. по 31.12.2016р.) позивачем не здійснено оплату за виконані роботи, у позивача рахувалась перед СПДФО ОСОБА_3 кредиторська заборгованість за вищевказаним договором в сумі 1900000 грн, яка відображена у оборотно-сальдових відомостях, що підтверджено в акті перевірки контролюючим органом.
Разом з тим, згідно листів ТОВ "Призма Електрик" №42 від 29.01.2016р. та СПДФО ОСОБА_3 №1 від 29.01.2016р. сторонами узгоджено продовження терміну оплати за договором на виконання робіт № 1201/2015 від 12.01.2015р. - строком на два роки (з 01.01.2016р. по 31.12.2017р.).
Також позивачем надані платіжні доручення №532 від 28.03.2017р., №551 від 30.03.2017р., №525 від 27.03.2017р. про часткову оплату наданих СПДФО ОСОБА_3 робіт згідно вищевказаного договору.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності перерахування грошових коштів за виконані роботи на адресу СПДФО ОСОБА_3 , оскільки часткова оплата робіт підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи первинні документи на відповідність вимог чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що згідно ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у вказаних документах наявні необхідні реквізити, що надає таким документам юридичної сили й доказовості.
Наведені документи підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій з виконання робіт, їх справжність та економічну мету.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Контролюючим органом, у свою чергу, не надано належних доказів та наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не подано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні або суперечливі.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_3 має вагомий вплив на фінансово-господарську діяльність підприємства, оскільки він є одночасно засновником (в розмірі 50%) та комерційним директором ТОВ "Призма Електрик", з огляду на те, що вказаний факт не впливає на суть порушення та не доводить, що ОСОБА_3 виконуючи обов'язки комерційного директора не міг у вільний від роботи час надати підприємству вказані в акті № ПО-0000003 від 31.12.2015р. роботи як суб'єкт господарювання, який спеціалізується на такій діяльності.
На підтвердження компетенції та спеціалізації ОСОБА_3 та можливості вчинення ним вищевказаних робіт позивачем надано до матеріалів справи диплом ЛВ ВС №007434 за спеціальністю «Конструювання та технологія радіоелектронних засобів», свідоцтво про підвищення кваліфікації СНК №066982, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно якого до видів діяльності СПДФО ОСОБА_3, зокрема, віднесено ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, комп'ютерне програмування, консультування з питань інформатизації.
Згідно листа №62 від 21.03.2017 року ТОВ "Призма Електрик" на адресу контролюючого органу, позивач роз'яснює, що роботи та послуги, отримані від СПДФО ОСОБА_3 були необхідними для здійснення господарської діяльності підприємства, зокрема для виконання зобов'язань перед покупцями - замовниками товарів (робіт, послуг): ТОВ «Дема», ТОВ Станіславська ТК», ТОВ «Авіс-Україна» тощо.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність відображення ТОВ "Призма Електрик" у податковому обліку у складі витрат операційної діяльності (собівартості робіт) витрати за господарськими операціями з СПДФО ОСОБА_3
Також колегією суддів встановлено, що контролюючим органом в межах спірної перевірки не визнано результатів фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "Призма Електрик" із ТОВ "ТС Трейдінг" та ТОВ "ТБС-Україна" а саме: по контрагенту ТОВ "ТС Трейдінг", на думку контролюючого органу, завищено витрати в сумі 2252537 грн. за 2015р. - 1 півріччя 2016р. та податковий кредит в сумі 24252,6 грн за квітень 2016р., а по контрагенту ТОВ "ТБС-Україна" завищено податковий кредит на суму 46255 грн. за квітень 2015р.
Відповідач посилається на податкову інформацію, що згідно баз даних встановлено розбіжність по сумам податкового кредиту позивача в результаті господарських відносин з ТОВ "ТС Трейдінг" та неможливість встановлення джерела походження придбаного у вказаного контрагента товару. Крім того, згідно дослідженої в ході перевірки первинної документації по взаємовідносинах позивача з ТОВ "ТБС-Україна" не було встановлено суть отриманих від зазначеного контрагента послуг та їх доцільність в господарській діяльності підприємства.
Колегія суддів вважає вказані висновки контролюючого органу необґрунтованими, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ТС Трейдінг" поставило на адресу ТОВ "Призма Електрик" товар: труби та сталь на загальну суму 145515,60 грн.
На підтвердження факту поставки ТОВ "ТС Трейдінг" зазначеного товару на адресу ТОВ "Призма Електрик", позивачем надано до суду податкову накладну № 1 від 28.04.2016р. на загальну суму 145515,60 грн, видаткову накладну № ТС-0002/04 від 28.04.2016р., рахунок-фактуру № 1/1 від 28.04.2016р., товарно-транспортну накладну № 1 від 28.04.2016р. та відомості про вантаж.
Оплата за товар здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 652 від 28.04.2016р.
Також між ТОВ "Призма Електрик" (замовник) та ТОВ "ТБС-Україна" (підрядник) укладено договір виконання проектних робіт № 29/03-1 від 29.03.2015р., відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати роботи з розроблення проектної документації (робочого проекту) щодо коригування електричної частини проекту силового електрообладнання та системи керування устаткуванням за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Косівщина, вул. Польова, б. 1. За виконану роботу замовник перераховує підряднику 277530,77 грн.
Факт виконання умов договору підтверджується наявною в матеріалах справи податковою накладною № 10 від 30.04.2015р. на загальну суму 277530,77 грн.
Також колегією суддів встановлено, що ТОВ "Призма Електрик" (замовник) та ТОВ "ТБС-Україна" (виконавець) укладено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 20.04.2015р., відповідно до якого сторони склали акт про те, що виконавцем проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору № 29/04-1 від 29.04.2015р.: роботи з розроблення проектної документації (робочого проекту) щодо коригування електричної частини проекту силового електрообладнання та системи керування устаткуванням за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Косівщина, вул. Польова, б. 1, на загальну суму 277530,77 грн.
Оплату за проектні роботи згідно договору № 29-04-1 від 29.04.2015р. у сумі 277530,77 грн проведено позивачем згідно платіжного доручення № 1023 від 06.05.2015р.
Згідно листування ТОВ "Призма Електрик" та ТОВ "ТБС-Україна" (листи № 166 від 06.05.2015р., № 07/05-1 від 07.05.2015р., № 164 від 05.05.2015р. та № 30/04-1 від 30.04.2015р.) сторони, у зв'язку із технічною помилкою, домовились, що виконані ТОВ "ТБС-Україна" як підрядником роботи, які вказані в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 20.04.2015р. на суму 277530,77 грн., виконані саме за договором на виконання проектних робіт № 29/03-1 від 29.03.2015р. Також сторони домовились, що грошові кошти у сумі 277530,77 грн, перераховані ТОВ "Призма Електрик" на рахунок ТОВ "ТБС-Україна" згідно платіжного доручення № 1023 від 06.05.2015р. слід вважати перерахованими за виконані роботи за договором на виконання проектних робіт № 29/03-1 від 29.03.2015р.
За викладених обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача в акті перевірки, що згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 20.04.2015р. на суму 277530,77 грн. неможливо з'ясувати, які саме були виконані умови договору.
Колегія суддів зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "ТС Трейдінг" та ТОВ "ТБС-Україна" за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не доведено.
При цьому, жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту надання послуг чи звіту, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону № 996-XIV для первинних та зведених облікових документів - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідачем також не подано й допустимих і належних доказів на підтвердження недобросовісності або можливої фіктивності контрагентів позивача. На момент здійснення спірних господарських операцій позивач, а також ТОВ "ТС Трейдінг" та ТОВ "ТБС-Україна" були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податків, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність відображення ТОВ "Призма Електрик" у податковому обліку у складі витрат операційної діяльності та податкового кредиту витрати за господарськими операціями з ТОВ "ТС Трейдінг" та ТОВ "ТБС-Україна".
Також колегією суддів встановлено, що протягом 2015 - 2016 років ТОВ "Призма Електрик" прибав у ПП "Науково-виробнича фірма "VD МАІS" товар (комплектуючі вироби, обладнання, матеріали і т.п.), котрий був використаний для виробництва готової продукції (щитів керування), яку в подальшому позивачем було поставлено на адресу ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча".
Посилаючись на порушення приписів пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, контролюючий орган вважає неправомірним включенням до складу витрат суми витрат у зв'язку з придбанням та використанням товару на суму 703565 грн. за 1 півріччя 2016 року та заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 140713 грн. за червень 2016 року при реалізації продукції.
Колегія судді вважає вказані доводи контролюючого органу безпідставними, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 серпня 2015 року між ПП "НВФ "VD МАІS" (постачальник) та ТОВ "Призма Електрик" (покупець) укладено договір поставки №150819-1.
Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість у строки і на умовах, визначених цим договором та/або будь-якими додатками до нього і рахунками. Номенклатура, асортимент, комплектація, кількість та вартість товару зазначаються у рахунках, а також у видаткових накладних на кожну окрему партію товару, які є невід'ємними частинами договору.
Розділом 3 договору сторони передбачили, що вартість товару, зазначена у видаткових накладних під час поставки товару на умовах часткової оплати, може змінюватися на суму не оплаченого товару у разі збільшення курсу валюти, зазначеної у специфікації чи рахунку, які є додатками до цього договору, відповідно до положень, викладених у цьому розділі даного договору.
Сторонами відповідно до п. 1.3. договору підписано: специфікацію № 150819-1-1 по рахунку № 464400 - додаток № 1 від 27.08.2015р. до договору, специфікацію № 150819-1-2 по рахунку №464423 - додаток № 2 від 28.08.2015р. до договору.
На виконання умов договору ПП "НВФ "VD МАІS" поставив ТОВ ОСОБА_4", а останній прийняв зазначений в рахунках та специфікаціях товар, а саме: відповідно до рахунку № 464400 від 27.08.2015р. товар на загальну суму 3205700,17 грн., про що складено видаткову накладну №474674 від 15.10.2015р.; відповідно до рахунку № 464423 від 27.08.2015р. товар на загальну суму 1413978,91 грн, про що складено видаткову накладну №472974 від 14.11.2015р. на суму 1251316,56 грн. та видатковою накладною № 474644 на суму 162662,35 грн.
Також, на підтвердження факту поставки позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні № 01102015 від 30.09.2015р. та № 15102015 від 15.10.2015р. з відомостями про вантаж та пакувальний лист № 151001.10.
Оскільки позивач за отриманий товар не розрахувався у строк, на підставі розділу 3 договору, сторони 21.06.2016р. підписали акт №464400/1 про узгодження договірної ціни, в якому, враховуючи збільшення курсу валюти еквіваленту, визначили вартість товару, переданого ТОВ "Призма Електрик" згідно з рахунком №464400 з урахуванням відповідної доплати на суму 585863,59 грн та акт №464423/1 про узгодження договірної ціни, в якому, враховуючи збільшення курсу валюти еквіваленту, визначили вартість товару, переданого ТОВ "Призма Електрик" згідно з рахунком №464423, з урахуванням відповідної доплати на суму 258414,19 грн.
Зазначені зміни були відображені позивачем у бухгалтерському та податковому обліках.
Таким чином, сторони узгодили прядок розрахунків у випадку збільшення курсу валюти, про що зазначили в умовах договору.
Частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Як зазначено вище, сторони в п. 3.2. договору зазначили про можливість зміни ціни у разі збільшення курсу валюти, визначеної у специфікаціях, які є додатками до договору.
Сума доплати, на яку збільшилася вартість товару в результаті відповідного перерахунку ціни з урахуванням зміни курсу валюти еквіваленту (курсова різниця), входить до гривневої ціни договору (вартості товару) і зазначення її сторонами в актах узгодження ціни не є зміною ціни договору (вартості поставленого товару) та строку її оплати.
Зазначені в цих актах узгодження ціни суми доплати до вартості відповідних партій товару, поставленого ПП "НВФ "VD MAIS" за договором, повністю відповідають сумам коригування вартості товару у гривні за відповідними партіями, проведеними у зв'язку зі збільшенням курсу визначеної сторонами у специфікаціях валюти еквіваленту - Євро, і таке збільшення проводилось саме у зв'язку із зазначеною обставиною, що не заперечувалось відповідачем.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо ненадання позивачем розрахунку з даними щодо зростання курсу валюти до актів узгодження договірної ціни, оскільки такий обов'язок не вимагається чинним законодавством, а офіційний курс валют оприлюднюється НБУ та є загальнодоступними відомостями.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, стосовно відсутності правових підстав для укладення актів узгодження договірної ціни та в подальшому формування позивачем даних податкового обліку по взаємовідносинах з ПП "НВФ "VD MAIS".
З матеріалів справи також встановлено, що 09.09.2014р. між ТОВ "Призма Електрик" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (покупець) укладено договір № 2106 на придбання технологічного устаткування.
Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити товар (устаткування), на умовах, визначених цим договором. Кількість, номенклатура устаткування визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору
Розділом 3 договору сторони встановили, що поставка устаткування здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до вимог поставки, зазначені в специфікаціях. Вартість на устаткування може бути змінена тільки за взаємною згодою шляхом внесення змін до договору.
Сторонами укладено специфікацію № 7 від 09.09.2014р., якою визначено, що ТОВ "Призма Електрик" (постачальник) передає, а ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (покупець) приймає та оплачує устаткування на загальну суму 5396391 грн.
Пунктом 9 зазначеної специфікації сторонами погоджено, у разі зміни курсу більш ніж на 3% розрахунок здійснюється по курсу Євро НБУ, діючому на дату оплати.
На виконання умов договору ТОВ ОСОБА_4" поставив ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", а останній прийняв зазначений в специфікації товар, що підтверджується наданою до суду видатковою накладною № ПЭ-0000266 від 05.10.2015р.
Також, на підтвердження факту поставки ТОВ "Призма Електрик" надано до суду товарно-транспортну накладну № ПЭ-0000728 від 05.11.2015р. з відомістю про вантаж та довіреність № 1089 від 15.11.2015р. на отримання товару.
04.07.2016р. на підставі розділу 3 договору та пункту 9 специфікації, сторони підписали акт переоцінки до договору № 2106 від 09.09.2014р., в якому, враховуючи збільшення курсу валюти еквіваленту, визначили вартість товару, переданого ТОВ "Призма Електрик" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та встановили, що суму доплати (переоцінки) в розмірі 3963374,81 грн.
Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Отже, сторони вирішили узгодити ціну за товар на власний розсуд у відповідності до вимог закону, та зазначили про можливість зміни ціни у разі збільшення курсу валюти у специфікації .
Встановлення сторонами грошового еквіваленту ціни товару є обставиною, яка в силу статті 533 Цивільного кодексу України надає право ТОВ "Призма Електрик" визначати вартість поставленого товару, яка підлягає оплаті ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" у гривнях, виходячи з офіційного курсу валюти еквіваленту - Євро до гривні на день платежу.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ "Призма Електрик" мало усі законні підстави для укладення із ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" акту переоцінки до договору № 2106 від 09.09.2014р., а висновки контролюючого органу щодо відсутності правових підстав для укладення такого акту та в подальшому формування позивачем даних податкового обліку є необґрунтованими.
За таки обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для включення позивачем до складу витрат суми витрат у зв'язку з придбанням та використанням товару на суму 703565 грн. за 1 півріччя 2016 року та до складу податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 140713 грн. за червень 2016 року при реалізації продукції в результаті фінансово-господарських відносин ТОВ "Призма Електрик" з ПП "Науково-виробнича фірма "VD МАІS" та ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча".
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність та необґрунтованість податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області від 26.04.2017 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2017р. по справі № 820/1934/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7
Повний текст ухвали виготовлений 08.11.2017 р.