07 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1249/17
Категорія: 8.3.5 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - доповідача ОСОБА_1
судді -ОСОБА_2
судді - ОСОБА_3
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 р. по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
19.08.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 05.05.2017 року № 001611405 про застосування штрафних санкцій у сумі 17000,00 грн. за порушення ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 року позов був задоволений.
Не погоджуючись зі вказаною постановою представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, та просив її скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України, але до судового засідання не з'явилися, представником позивача подано заяву про розгляд справи за їх відсутністю - тому суд відповідно до п. 2 ч.1 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом 1-ої інстанції було встановлено, що 05.04.2017 року районна робоча група для здійснення об'єктів торгівлі, закладів громадського харчування, які реалізують лікеро-горілчану продукцію при Голопристанській РДА провела обстеження магазину по вул. Кірова, 125 в с. Бехтери, власником якого є ОСОБА_4, та встановила наступне: " - при візуальному обстеженні виявлено два холодильники з пивом; - куточок споживача відсутній; - в наявності режим роботи об'єкту; - ліцензія на право продажу алкоголю відсутня; - касовий апарат відсутній". За результатами обстеження складено Акт обстеження, у графі якого " з актом ознайомлений" наявний підпис та ініціали ОСОБА_5
Обстеження проводилося в присутності чоловіка ОСОБА_4- ОСОБА_5, який підписав вказаний акт.
Згідно з листом в.о. першого заступника голови Голопристанської РДА від 10.04.2017 року № 01-05/3240 на адресу Голопристанського відділу Херсонської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області направлено повідомлення про проведення обстеження.
26.04.2017 року на підставі наказу від 03.04.2017 року № 249, направлень на фактичну перевірку від 26.04.2017 року № 0413 та № 0414 посадовими особами ГУ ДФС у Херсонській області проведена фактична перевірка магазину за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Бехтери, вул. Кірова, 125, що належить ФОП ОСОБА_4.
За результатами перевірки 26.04.2017 року був складений акт №0131/212/222/РРО/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки), у пункті 2.2.13 якого зазначено, що 05.04.2016 року районною групою при Голопристанській РДА проведено обстеження господарської одиниці - магазину за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Бехтери, вул. Кірова, 125, в якій здійснює діяльність позивача ФОП ОСОБА_4 та встановлено факт зберігання пива алкогольного в місці не внесеному до Єдиного реєстру зберігання алкогольних напоїв. Крім того Акт перевірки містить відомості про те, що фактів продажу алкогольних напоїв групою не встановлено, але встановлено факт зберігання алкогольних напоїв. Разом з тим у пункті 2.2.6. вказаного Акту зазначено, що ведеться торгівля продовольчими товарами. Торгівля підакцизними товарами на час перевірки не здійснюється.
На підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення від 05.05.2017 року № 001611405 про застосування штрафних санкцій у сумі 17000,00 грн. за порушення ст. 15 Закону України № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Відповідно до статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 грн.
Судом 1-ої інстанції було також встановлено, що 26.04.2017 року під час перевірки відповідачем магазину по вул. Кірова, 125 в с. Бехтери службовими особами податкового органу не встановлено факт зберігання позивачем алкогольних напоїв.
Апеляційний суд вважає,що наслідки дій районної робочої групи для здійснення об'єктів торгівлі, закладів громадського харчування, які реалізують лікеро-горілчану продукцію при Голопристанській РДА щодо проведення 05.04.2017 року обстеження магазину по вул. Кірова, 125 в с. Бехтери, власником якого є ОСОБА_4 були неправомірно враховувані під час проведення фактичної перевірки ,проведеної на підставі наказу від 03.04.2017 року № 249.
Згідно із висновком ВСУ ,обов'язковим для застосування в порядку ст.244-2 КАС України , викладеним Постанові від 27 січня 2015 року по справі № 21-425а14, лише дотримання встановлених умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Саме невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконного або протиправного наказу може бути скасоване.
Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу
Відповідно до п.56.21 ст.56ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Апеляційний суд вважає, що застосування неправомірної штрафної санкції фіскальним органом до позивача - підлягає захисту , як право мирно володіти майном та підлягає захисту згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Згідно п.110 Рішення ЄСПЛ по справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97); адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Згідно із п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V).
А згідно п. 57. вищевказаного рішення ,Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року( норма ідентична нормам , що містяться у п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 та п.56.21 ст.56ПК ПК України ), який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.
Згідно п.71. Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04 ,принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. theCzechRepublic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pincv. theCzechRepublic), п. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Othersv. Romania), п. 38).
Згідно п.47,49 Рішення ЄСПЛ у справі «"Україна-Тюмень" проти України» (Ukraine-Tyumen v. Ukraine) від 22 листопада 2007 року, заява 22603/02, стаття 1 Першого протоколу ( 994_535 ) містить три чітких норми: "перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.... Ці норми не є окремими, а є пов'язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі" (див., наприклад, рішення у справі "Ян та інші проти Німеччини" (Jahn and Others v. Germany), NN 46720/99, 72203/01 та 72552/01, параграф 78, ECHR 2005-...).
Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом всіх статей Конвенції ( 995_004 ) (див. рішення у справах "Амюр проти Франції" (Amuur v. France) від 25 червня 1996, Reports of Judgments and Decisions 1996-III, pp. 850-51, параграф 50; "ОСОБА_6 Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece), N 25701/94, параграф 79, ECHR 2000-XII; та "Малама проти Греції" (Malama v. Greece), N 43622/98, параграф 43, ECHR 2001-II).
Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
Апеляційний суд відповідно до вимог пп.75.1.3 п.75.1 ст.75,ст.76 ПКУ, Практики ЄСПЛ та правового висновку ВСУ, враховуючи ,що підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій за порушення частини 37 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року № 481/95-ВР є встановлення факту зберігання алкогольних напоїв у місці, не внесеному до єдиного державного реєстру місць зберігання, погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, щодо наявності підстав для задоволення позову, так як викладені в акті від 26.04.2017 року за наслідками фактичної перевірки платника податків не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування до ФОП ОСОБА_4 штрафних санкцій, оскільки зберігання позивачем алкогольних напоїв у місці, не внесеному до єдиного державного реєстру місць зберігання не доведено належними та допустимими доказами,отриманими під час перевірки. .
Згідно ч.2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне,по-суті, рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги висновків суду 1-ої інстанції не спростовують.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .
Керуючись ч.1 ст. 195, 197, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 р. - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі ,та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий
суддя-доповідач ОСОБА_1
Суддя Домусчі С.Д.
Суддя Коваль М.П.