09 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 520/3417/17
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Луняченко В.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- ОСОБА_1
За участю: секретаря - Недашковської Я.О.
позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Київського районного суду м. Одеси від 3 травня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі перевести на пенсію державного службовця з перерахунком пенсії та виплатити компенсацію в сумі недоплати після 10 років стажу в органах місцевого самоврядування (з 15 серпня 2001 року).
В обґрунтування позову зазначено, позивач у 1989 році з посади викладача з 30 річним стажем вийшла на пенсію за віком. У серпні 1991 року за конкурсом зарахована до штату Одеської міської ради на посаду штатного відповідального секретаря комісії Одеської міської ради з питань поновлення прав реабілітованих. Розпорядженням міського голови від 22.11.2006 року №1490/к-01р. переведена на посаду штатного голови вище зазначеної комісії, де працює до цього часу. 22.09.2016 року позивач звернувся в Управління із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця з перерахуванням пенсії згідно із діючим законодавством. Проте, рішенням від 05.10.2016 року №140267 Управління відмовило у задоволенні заяви, у зв'язку із чим позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 3 травня 2017 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси від 05.10.2016 року № 140267. Зобов'язав Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду в м. Одесі перевести ОСОБА_2 на пенсію державного службовця та виплачувати пенсію в повному розмірі з урахуванням отриманої за цей період сум пенсії за віком. Здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії державного службовця та виплатити компенсацію в сумі недоплати після 10 років стажу в органах місцевого самоврядування з 15 серпня 2001 року.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та одержує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
22.09.2016 року позивач звернувся в Управління із заявою про переведення на пенсію, яка призначається відповідно до Закону України «Про державну службу».
Підставою для звернення із вказаною заявою стало те, що позивач на момент звернення набув необхідний стаж, в тому числі спеціальний, а саме на посадах, які прирівнюються до посад державної служби.
Рішенням Управління від 05.10.2016 року №140267 відмовлено позивачу у задоволенні вказаної заяви.
Як на підставу для відмови позивачу у переведенні на інший вид пенсії Управління послалось на те, що Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ скасовано, зокрема, статтю 25 та статтю 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, якою передбачалось право на призначення та проведення перерахунку пенсії.
За таких обставин, Управління не вбачало правових підстав для призначення заявленої пенсії.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим вбачав всі підстави для задоволення позову, в тому числі - і шляхом скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають норм матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з цим, згідно із п.п. 1 п. 2 Розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII визнано такими, що втратили чинність Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, відповідно до п. 10 Розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із п. 12 Розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналіз наведених норм показав, що із набранням чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, право на призначення пенсії за нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII зберігається за відповідною категорією державних службовців і наявністю в них необхідного стажу державної служби (на відповідних посадах) на момент набрання чинності Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що рішення Управління, яке стало підставою для позивача звернутись до суду із цим позовом, є таким, що не ґрунтується на Законі.
Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання Управління перевести позивача на пенсію державного службовця та виплачувати пенсію в повному розмірі з урахуванням отриманої за цей період сум пенсії за віком, здійснити відповідний перерахунок пенсії державного службовця.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні спірного питання та прийняття рішення орган пенсійного фонду не досліджував наявність у позивача необхідного стажу на посаді державного службовця, віднесення її посад до посад державної служби тощо.
Отже, зазначені обставини позбавляють суд прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії, віднесені виключно до дискреційних повноважень Управління, та свідчитимуть про фактичне перебирання цих функцій Управління.
Однак, колегія суддів враховує те, що відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Таким чином, встановивши під час розгляду справи порушене право та інтерес позивача, адміністративний суд наділений повноваженнями ухвалити судовий акт, який належним чином гарантуватиме відновлення цих порушених прав та інтересу особи у сфері публічно-правових відносин.
З огляду на наведене, оскільки рішення Управління не відповідає критерію обґрунтованості і правомірності, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав та інтересу позивача є ухвалення постанови про скасування рішення суб'єкта владних повноважень та його зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про переведення на пенсію за правилами Закону України «Про державну службу».
Водночас, колегія суддів враховує те, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист, зокрема, прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, за правилами наведеної норми процесуального законодавства захисту в суді підлягають, зокрема, порушені органом державної влади та його посадовими особами, права, свободи та інтереси фізичних осіб.
Як показали обставини справи та свідчать матеріали справи, відповідач-суб'єкт владних повноважень не вирішував питання щодо виплати позивачу компенсації у сумі недоплати після 10 років стажу в органах місцевого самоврядування, з цього приводу будь-яких рішень у межах своїх повноважень не приймав.
Також не вбачається будь-яких звернень позивача з цього приводу до Управління.
Таким чином, оскільки заявленим позивачем позовним вимогам не передувало звернення позивача до уповноваженого органу, а також вирішення цього питання суб'єктом владних повноважень, ці вимоги фактично не охоплені публічно-правовими відносинами, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів судового захисту за правилами наведеної норми адміністративного процесуального законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі - задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 3 травня 2017 року - скасувати.
Ухвалити у справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 05.10.2016 року №140267 про відмову у призначенні пенсії у разі переведення з виду на вид.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 22.09.2016 року про переведення на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» із прийняттям відповідного рішення.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено та підписано 09.11.2017 року.
Головуючий суддя: О.В. Єщенко
судді: О.О. Димерлій
ОСОБА_1