"07" листопада 2017 р. м. Київ К/800/17027/17
К/800/17534/17
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:
Калашнікової О.В.,
Стрелець Т.Г.,
Мороз Л.Л.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за касаційними скаргами Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 28 лютого 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року та ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі №766/15680/16-а за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії, -
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні, в якому просила визнати неправомірними дій щодо відмови у виплаті утриманої за період з січня 2015 року по теперішній час суми індексації, а також відновлення індексації пенсії наростаючим підсумком неправомірними, просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити незаконно утриману за період з 27 січня 2015 року частини пенсії у вигляді індексації та відновити індексацію наростаючим підсумком.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю дій відповідача щодо утримання з пенсії позивача сум індексації пенсії, оскільки виконання відповідачем судового рішення про здійснення перерахунку неправильно призначеного розміру пенсії не є підвищенням розміру пенсії у розумінні п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», а місяць перерахунку пенсії згідно рішення суду не може бути підставою для зміни базового місяця для проведення індексації пенсії, так як фактично було відновлене порушене у свій час відповідачем право на отримання належної їй пенсійної виплати в розмірі, встановленому законом, в обсязі, який вона мала від часу первинного призначення пенсії.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 28 лютого 2017 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено, суд визнав неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні про відмову позивачу у виплаті утриманої з 27 січня 2015 року суми індексації пенсії, а також відновлення індексації пенсії наростаючим підсумком, а також зобов'язав Пенсійний орган нарахувати та виплатити утриману з 27 січня 2015 року частину пенсії у вигляді індексації та відновити індексацію наростаючим підсумком.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року змінено постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 28 лютого 2017 року, виклавши резолютивну частину в наступної редакції:
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсон про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про відмову ОСОБА_4 у виплаті утриманої з 29 травня 2016 року суми індексації пенсії, а також відновлення індексації пенсії наростаючим підсумком неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні нарахувати та виплатити ОСОБА_4 утриману з 29 травня 2016 року частину пенсії у вигляді індексації та відновити індексацію наростаючим підсумком.
Позовні вимоги в частині, за період з 27 січня 2015 року по 28 травня 2016 року - залишити без розгляду.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області та ОСОБА_4 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять: Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області - скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; ОСОБА_4 - скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ як отримувач пенсії призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу" з 15 квітня 2005 року.
При обчисленні її пенсії Управлінням не було враховано "інші виплати", а саме заробіток застрахованої особи, що складається з матеріальної допомоги на оздоровлення та індексації.
Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 березня 2015 року, яка була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року по справі № 667/2096/15-а за позовом ОСОБА_4 до Управління ПФУ про перерахунок пенсії, Пенсійний орган було зобов'язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 згідно довідки від 26.01.2015 року №17/21-03-05, яка видана ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області з 27.01.2015 року.
22 серпня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Управління ПФУ з заявою, в якій у зв'язку з тим, що при проведенні перерахунку пенсії та виконання постанови суду їй було знято індексацію пенсії, просила відновити та повернути неправомірно зняті суми індексації.
Підставою звернення до суду став лист Управління ПФУ від 20.09.2016 року №324/Я-1, яким ОСОБА_4 було повідомлено про те, що оскільки при проведенні перерахунку пенсії відбулося її підвищення на загальну суму 318,10 грн., сума підвищення перевищила суму індексації, тому індексація грошових доходів, отриманих громадянами за той місяць не проводилась, з наступного здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для зміни відповідачем базового місяця, передбаченого абзацом першим пункту 5 Порядку № 1078, на виконання судового рішення від 03 березня 2015 року з припиненням індексації пенсії позивача з наростаючим підсумком, відсутні, оскільки місяць перерахунку розміру пенсії позивача на виконання судового рішення не є базовим місяцем, в якому відбулося підвищення розмірів заробітної плати для індексації грошових доходів населення у розумінні цієї норми Порядку, а є відновлення права позивача на розмір пенсії гарантовано йому державою.
Змінюючи постанову суд першої інстанції та залишаючи позовні вимоги в період з 27 січня 2015 року по 28 травня 2016 року без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем строку, встановленого частиною другою статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з цього приводу звертає увагу на наступне.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок №1078.
Відповідно до п.1.1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення проводиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року, тобто на дату виходу на пенсію індексація грошових доходів населення, в тому числі і пенсії, вже проводилася згідно законодавства наростаючим підсумком і безперервно (до зміни базового місяця).
Згідно п. 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Відповідно до п. 10-1 Порядку № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пенсій особам, які набули право на її призначення, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, здійснюється починаючи з місяця, в якому їх призначено.
У разі, коли в результаті перерахунку пенсій за рішеннями судів, які набрали законної сили, виплати перерахованих сум до пенсії фактично не здійснені і строки їх виплати не визначені, місяць, в якому значення індексу споживчих цін було прийнято за 1 або 100 відсотків, для визначення індексації пенсії не змінюється.
Колегія суддів вважає вірними висновки судів, що врахування в середній заробіток "інших виплат" не є підвищенням розміру пенсії у розумінні пункту 5 Порядку №1078, а місяць перерахунку пенсії згідно судових рішень не може бути підставою для зміни базового місяця для проведення індексації пенсії, оскільки фактично збільшення доходів позивача в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось, а тому базовий місяць індексації пенсі повинен залишатися незмінним при виконанні перерахунку пенсії згідно з рішенням суду.
Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з частиною другою статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Тому, приймаючи до уваги, що адміністративний позов до суду був поданий 29 листопада 2016 року, а в матеріалах справи відсутні підстави для визнання пропуску строку звернення до суду поважними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають захисту починаючи з 29 травня 2016 року.
Разом з тим, в касаційній скарзі позивач посилається на ту обставину, що Одеським апеляційним адміністративним судом не було надіслано їй копію ухвали про відкриття апеляційного провадження, що унеможливо подання нею доказів на підтвердження поважності пропуску строку на звернення до суду.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом п.3 ч.1 ст.163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.
В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.
Згідно з ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін; в мотивувальній частині рішення можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України (стаття 244-2 КАС України), а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини; проте саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією (п.9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №7 "Про судове рішення в адміністративній справі").
Також в пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994р.). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (cf."Дюлоранс проти Франції", п.34553/97, п.33, від 21.03.2000р.; "Донадзе проти Грузії", n 74644/01, пп.32 et 35, від 07.03.2006р.).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.23 та п.25 Рішення "Проніна проти України" від 18.07.2006р. вказав, що суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона може представити в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.
За правилами ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зважаючи на те, що допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якому слід дослідити усі викладені вище обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційні скарги Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області та ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі №766/15680/16-а за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: