10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Слюсарчук Н.Ф.
Суддя-доповідач:Капустинський М.М.
іменем України
"07" листопада 2017 р. Справа № 295/1896/17
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Капустинського М.М.
суддів: Моніча Б.С.
Охрімчук І.Г.,
за участю секретаря судового засідання Шведюк М.М.,
представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "01" червня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії ,
Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 01.06.2017р. позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, як інваліду 2 групи, з 15.04.2016р. внаслідок поранення, контузії пов'язаних із виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.08.2016 р. №71.
Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велися бойові, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 та ст.16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням вимог зазначеного законодавства щодо його права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 15.04.2016р..
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Вважає, що право на отримання одноразової допомоги у позивача виникло - 15.04.2011р., а відтак виплата допомоги позивача повинна здійснюватися за законодавством та порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Для позивача як особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність, яка давала б йому підстави для виплати зазначеної допомоги у разі інвалідності, сплинув після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби, що вказує на відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу зазначеної допомоги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в період з 11.11.1983 р. по 11.11.1985 р. в Збройних силах України та в період з 02.03.1985 р. по 11.11.1985 р. служив у республіці Афганістан у в/ч польова пошта НОМЕР_1 , приймав участь у бойових діях, що підтверджується копією військового квитка ГР № НОМЕР_2 , копією посвідчення учасника бойових дій від 19.12.1985р., копією довідки Житомирського ОМВК від 12.07.2016 р. №56 (а.с.13-16).
Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 15.04.2011р., яка настала внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велися бойові дії (а.с.22).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 27.04.2016р. ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності із 15.04.2016р., яка настала внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велися бойові дії (а.с.23).
Як вбачається з матеріалів справи, з метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною ІІІ групи інвалідності на ІІ групу, позивачем подано заяву в Департамент фінансів Міністерства оборони України через Житомирський об'єднаний міській військовий комісаріат.(а.с.25).
За наслідками розгляду поданих документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, затверджене Міністром оборони України, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що особам, які звільнені з військової служби, та інвалідність яким встановлена до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 року №3597-IV «Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", оскільки відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, з посиланням на дату встановлення інвалідності 3 групи з 15.04.2011 року.
Дана обставина підтверджується витягом із протоколу засідання комісії №71 від 19.08.2016 р. (а.с.26).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.1, ч. 4 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці - особи, які проходять військову службу до якої належить і строкова військова служба.
Згідно приписів статті 41 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Приписами статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 3 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до частин 1,2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
При цьому розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності другої групи становить суму 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб ( п."б" ч.1 ст.16-2 Закону).
З аналізу наведених норм Закону убачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа №21-446а14 та від 21.04.2015 справа №21-135а15.
Як встановлено судом, інвалідність позивача настала внаслідок поранення, отриманого під час виконанням ним обов'язків військової служби.
У позивача право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку встановленням другої групи інвалідності виникло 15 квітня 2016 року.
Тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, оскільки інвалідність настала внаслідок поранення, отриманого ним під час виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що відмова відповідача є протиправною та, що відповідач зобов'язаний вирішити питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 та ст.16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Суд першої інстанції належним чином з'ясував обставини справи, надав їм відповідну правову оцінку та зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог.
Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Богунського районного суду м. Житомира від "01" червня 2017 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.М. Капустинський
судді: Б.С. Моніч
І.Г. Охрімчук
Повний текст cудового рішення виготовлено "08" листопада 2017 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_1
АДРЕСА_1 - відповідачу/відповідачам: Міністерство оборони України проспект Повітрофлотський 6,м.Київ 168,03168
4-третій особі: Житомирський обласний військовий комісаріат - вул.С.Параджанова,4,м.Житомир,10001
ОСОБА_1
АДРЕСА_2 - представник позивача ОСОБА_2 АДРЕСА_3