07 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 522/17650/16-а
Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Свячена Ю.Б.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Яковлєва О.В.,
суддів - Федусика А.Г., Запорожана Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом в якому заявлено вимоги Одеській міській раді, а саме: визнання протиправним та скасування рішення № 615-VII від 27 квітня 2016 року щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,1 га.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2017 року задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як на час прийняття оскаржуваного рішення міською радою не затверджувався план зонування, або детальний план території, на якій розташована спірна земельна ділянка, що виключає можливість надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.
Крім того, апелянтом зазначено, що зобов'язання суду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, в обхід встановленої процедури його надання, є порушенням дискреційних повноважень міської ради.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, приймав участь в АТО, у період з 2014 по 2015 рік, а також має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, відповідно до посвідчення серії АБ №№ 235234 від 21 травня 2015 року.
При цьому, позивач звернувся до Одеської міської ради з клопотанням від 16 листопада 2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,1 га, за рахунок земель комунальної власності, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна 118.
Рішенням Одеської міської ради № 615-VII від 27 квітня 2016 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки з посиланням на вимоги ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Не погоджуючись з прийнятим рішення позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо протиправності оскаржуваного рішення міської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, так як останнє прийняте з порушенням норм чинного законодавства.
При цьому, судом першої інстанції зроблено передчасний висновок щодо зобов'язання міської ради, як колегіального органу, надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 вказаної статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Згідно положень ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
Згідно ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
При цьому, частиною 4 вказаної статті передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.
Колегією суддів встановлено, що позивачем 16 листопада 2015 року подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: м. Одеси, вул. Агрономічна 118, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.
В свою чергу, оскаржуваним рішенням міської ради відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з відсутністю плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог ЗУ «Про містобудівну діяльність».
В даному випадку, вищезазначеними нормами земельного законодавства визначено порядок надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, а також встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу.
При цьому, підставами для відмови у наданні відповідних дозволів є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проте, в оскаржуваному рішенні Одеської міської ради не вказаної жодної підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що передбачені ст. 118 ЗК України.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що надання громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є одним з етапів розгляду заяви громадянина про одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
При цьому, оскаржувана відмова міської ради, що ґрунтується на відсутності плану зонування, або детального плану території на етапі надання згоди на розробку проекту землеустрою, на думку колегії суддів є передчасною, так як розробка проекту землеустрою має на меті саме визначення меж земельної ділянки в натурі, а також з'ясування обставин, що можуть бути перешкодою для надання такої земельної ділянки громадянину.
Більш того, позивач має право на пільги для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Так, згідно п. 14 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасники бойових дій мають першочергове право на забезпечення жилою площею та право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва.
Відповідно до п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 898-р «Про питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», зобов'язано забезпечити розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.
В свою чергу, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що позивач 16 листопада 2015 року звернувся до міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, проте оскаржуване рішення міської ради про відмову у його наданні прийняте лише 27 квітня 2016 року, тобто більше ніж через 5 місяців після відповідного звернення.
В даному випадку, в порушення встановленого ст. 118 ЗК України місячного строку розгляду відповідного клопотання, ігноруючи наданий позивачу пріоритет у першочерговому розгляді поданого ним клопотання та отриманні земельної ділянки, як учаснику АТО, ветерану війни - учаснику бойових дій, міською радою порушено порядок розгляду відповідного клопотання.
Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення міської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, так як останнє прийняте з порушенням норм чинного законодавства.
В свою чергу, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання міської ради надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, з огляду на наступне.
Так, у межах спірних правовідносин адміністративним судом не вирішується питання надання особі дозволу на розробку проекту землеустрою, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати протиправними рішення та дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, а також зобов'язати його вчинити певні дії.
Тому, колегія суддів вважає, що зобов'язання у судовому порядку суб'єкта владних повноважень, в обхід встановленого ЗК України порядку, надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою не відповідає меті адміністративного судочинства та фактично свідчитиме про перебирання на себе судом функцій уповноваженого суб'єкта владних повноважень.
Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача у межах спірних правовідносин є зобов'язання міської ради повторно розглянути подану позивачем заяву, у строки встановлені ст. 118 ЗК України.
При цьому, слід зауважити, що надання суб'єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, не буде вважатися належним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Одеської міської ради - задовольнити частково.
Скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2017 року та ухвалити у справі нову постанову, якою частково задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 615-VII від 27 квітня 2016 року «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна 118.
Зобов'язати Одеську міську раду, у строки встановлені ст. 118 Земельного кодексу України, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 листопада 2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,1 га, за рахунок земель комунальної власності, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна 118.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.Г. Федусик
ОСОБА_3