08 листопада 2017 р. Справа № 814/446/17
Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмейкер» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмейкер» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування рішення №000032/04-40,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 000032/04-40.
Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідно до Закону України «Про національну поліцію» не передбачено право поліції проводити перевірки щодо продажу алкогольних напоїв неповнолітнім, факт продажу не був підтверджений фіскальним чеком, продавець не отримала матеріали перевірки.
Відповідач надав заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки на підставі наданих документів поліції було правомірно прийнято рішення про застосування фінансових санкцій до позивача.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
На вказану постанову Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмейкер» подало апеляційну скаргу. Апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Згідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням про застосування штрафних санкцій № 000032/04-40 від 20.02.2017 року згідно з абз.10. ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР до ТОВ «Фудмейкер» застосовано фінансову санкцію в сумі 6 800 грн. за продаж алкогольного пива особі, яка не досягла 18 років.
Відповідач отримав від Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області матеріали, які свідчать, що 19.05.2016 року співробітниками ЮП СП Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області було виявлено факт продажу пляшки алкогольного пива «Оболонь Світле» вміст спирту 4,5% неповнолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 продавцем ОСОБА_3 в магазині «Градус», що здійснює діяльність за адресою м. Миколаїв, вул. Сінна (Будьонного), 35/14. За даним фактом на ОСОБА_3 складено адміністративний протокол за ознаками правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП.
Як свідчать пояснення ОСОБА_2, вона 19.05.2016 року біля 10-30 годин придбала в магазині «Градус» пляшку пива «Оболонь Світле». Продавцю дала 50 грн. Продавець не питала скільки їй років дала решту і дівчина вийшла з магазина. Потім до неї підійшли працівники поліції та запитали, де вона взяла пляшку пива і разом з працівниками поліції вони пішли до магазина.
Пояснення ОСОБА_3 свідчать, що вона проходила стажування в магазині «Градус». Біля 10-30 годин до магазину зайшли дівчина та хлопець, які попросили продати їм пляшку пива «Оболонь Світле» 4,5% за ціною 7,99 грн., на що вона погодилась та реалізувала їм пиво. При цьому їх віком вона не цікавилась та документи, які б підтверджували вік не запитувала, оскільки на вид їм було більше 18 років. Зобов'язалась, що в подальшому це не повториться.
ОСОБА_4 була разом з неповнолітнім ОСОБА_5, який надав також аналогічні пояснення ОСОБА_4
Як вбачається зі свідоцтва про народження ОСОБА_4, вона народилась 17.08.1999 року, тому 19.05.2016 року їй було 16 років.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо відмови у задоволенні позову.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність оскаржуваного рішення органу фіскальної служби та вважав, що до позивача, в даному випадку, було цілком законно застосовано спірні фінансові санкції. Колегія суддів погоджується з вищевикладеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).
Частиною 1 ст. 15-3 Закону №481/95-ВР передбачено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.
Тобто, імперативними приписами Закону заборонено продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років.
Абзацом 8 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР за порушення вимог статті 15-3 цього ж Закону законодавець передбачив застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 6 800 грн.
Разом з тим, частиною 4 ст. 15-3 Закону №481/95-ВР продавця наділено правом отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця, - тобто дозволяє суб'єкту господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію.
Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону № 481/95-ВР, визначений Порядком застосування фінансових санкцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790 (далі - Порядок №790).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 790 однією з підстав для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що підставою для прийняття податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій є матеріали правоохоронних органів, а особою відповідальною за дотримання вимог законодавства є суб'єкт підприємницької діяльності, яким в даному випадку є ТОВ «Фудмейкер».
Колегія суддів звертає увагу позивача на норми Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які дають податковому органу право приймати рішення про застосування фінансових санкцій на підставі матеріалів правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що саме на підставі матеріалів правоохоронних органів було прийнято рішення про застосування фінансових про застосування фінансових санкцій до позивача на підставі ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6 800 грн.
Частиною 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), - що тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналізуючи наведені вищевикладені обставини справи та положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач несе персональну відповідальність за порушення чинного законодавства, а саме вимог Закону № 481, які вчиняються в належному йому об'єкті торгівлі, незважаючи на те, ким було допущено таке порушення.
При цьому позивачем не надано жодних доказів, які б спростували встановлені податковим органом порушення, а отже доводи позивача щодо протиправності прийнятого відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій № 000032/04-40 від 20 лютого 2017 року на суму 6 800 грн. є необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки сам факт скоєння правопорушення визнано суб'єктом.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмейкер» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька
Суддя: А.В. Крусян