09 листопада 2017 рокуЛьвів№876/10228/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі №819/1365/17 за адміністративним позовом Приватного малого підприємства «Галактика» до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Приватне мале підприємство «Галактика» (надалі позивач, ПМП «Галактика») звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (надалі відповідач, ГУ ДФС у Тернопільській області) про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих Головним управлінням Державної фіскальної служби у Тернопільській області: №0004581202 від 07 червня 2017 року на суму 4064,43 грн. штрафу 20% за несвоєчасну оплату оренди за землю з юридичних осіб та №0004591202 від 07 червня 2017 року на суму 1993,33 грн. штрафу 10% за несвоєчасну оплату оренди за землю з юридичних осіб.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області за №0004581202 від 07 червня 2017 року, №0004591202 від 07 червня 2017 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь Приватного малого підприємства «Галактика» 1600,00 грн. сплаченого судового збору.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що у випадку купівлі-продажу нерухомості на орендованій земельній ділянці, за землю платять обидва: продавець - орендну плату до припинення договору оренди, покупець - плату за землю до оформлення договору оренди. Також обов'язок ПМП «Галактика» по сплаті оренди до моменту переоформлення права користування земельною ділянкою ТОВ «Сітіклінмайстер» позивач самостійно узгодив, що зафіксовано в Акті прийому-передачі від 13 квітня 2016 року. Окрім того, позивачем визначено суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб шляхом подання до контролюючого органу податкової звітності. Зокрема, податкова декларація з плати за землю від 11 лютого 2016 року, від 14 травня 2016 року, згідно яких ПМП «Галактика» зобов'язувалося протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця сплачувати орендну плату за землю у розмірі 6731,30 грн., що ним і здійснювалося. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. За результатами камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання з плати за землю (орендна плата), винесений акт №3041/19-00-12-02/14029559 від 25 травня 2017 року, яким встановлено порушення вимог п.287.3 ст.287 розділу 12 Податкового кодексу України (надалі ПК України), а саме допущено несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань з орендної плати за землю з юридичних осіб із затримкою до 30 календарних днів включно та більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.
ГУ ДФС у Тернопільській області на підставі Акта перевірки №3041/19-00-12-02/14029559 від 25 травня 2017 року винесене податкове повідомлення-рішення №0004581202 від 07 червня 2017 року за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20%, а саме 4364,43 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0004591202 від 07 червня 2017 року за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10%, а саме 1993,33 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем, проте за результатами розгляду контролюючим органом, подана скарга залишена без задоволення, а винесені податкові повідомлення-рішення - без змін.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що з 13 квітня 2016 року ПМП «Галактика» не є землекористувачем і не може бути належним платником орендної плати за землю за період з липня 2016 по грудень 2016 року включно ( в тому числі штрафних сум, нарахованих контролюючим органом за цей період), а таким платником є фактичний власник нерухомого майна, яке знаходиться на такій земельній ділянці, тобто фактичний землекористувач. Відповідно, починаючи з моменту продажу будівлі припиняється нарахування будь-яких грошових зобов'язань за землю, відповідно і штрафних санкцій.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 13 квітня 2016 року між ПМП «Галактика» (продавець) та ТОВ «Сітіклінмайстер» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого покупець передав у власність покупця 89/100 часток нежитлового приміщення, інструментальної роздатки за адресою м. Тернопіль, вул. Промислова, 26, про що свідчить акт приймання-передачі від 13 квітня 2016 року, належним чином підписаний уповноваженими представниками сторін. При цьому, вказаний об'єкт нерухомого майна знаходився на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ПМП «Галактика» на підставі укладеного з Тернопільською міською радою договору оренди землі.
У зв'язку із відчуженням 89/100 часток нежитлового приміщення 05 травня 2016 року ПМП «Галактика» надало нотаріально посвідчену згоду на вилучення вищевказаної земельної ділянки на користь ТОВ «Сітікланмайстер», що свідчить про те, що позивач добровільно відмовився від права оренди на зазначену земельну ділянку.
Пунктами «а», «е» ст.141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, серед іншого, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права користування земельною ділянкою; набуття іншою особою права власності на жилий будинок , будівлю або споруду які розташовані на земельній ділянці.
Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно із уточнюючою декларацією від 29 лютого 2017 року за №1700040354 по орендній платі за землю за 2016 рік, починаючи з жовтня 2016 року по орендній платі зазначаються « 0», а за 2017 рік така декларація позивачем не подавалася. Водночас, на думку суду, сплата земельного податку в повному обсязі від імені попереднього власника земельних ділянок, яка була компенсована останньому покупцем за умовами договору, що не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, не є відмовою нового власника майна від сплати цього платежу.
Таким чином, за декларований період у позивача заборгованості немає, відповідно нові податкові (грошові) зобов'язання позивачем на себе не бралися, та судом першої інстанції вірно зазначено, що чинне податкове законодавство України пов'язує виникнення в особи обов'язку зі сплати податку за землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене.
Відповідно до п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
За пунктом 287.7 ст.287 ПК України, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
У відповідності до ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці. що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Окрім того, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, а також ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені на тих самих умовах і в тому обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно абзацу 2 ст.7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Таким чином, судом першої інстанції вірно вказано, що з аналізу наведених правових норм вбачається, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення такого права будь-якими актами чи документами.
Вказана норма є імперативною, і відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, оскільки має місце заміна сторони у зобов'язанні. Тобто, у всіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти. При цьому, при переході права власності чи користування земельною ділянкою при купівлі-продажі житлового будинку, будівлі або споруди, моментом заміни сторони у праві власності чи користуванні земельною ділянкою є момент укладення договору та його посвідчення (реєстрація) у встановлений законом спосіб.
З урахуванням наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувану - права власності або права користування, а особа, яка відчужила об'єкти нерухомості, перестає бути користувачем відповідної частини земельної ділянки з моменту укладення договору відчуження.
З 13 квітня 2016 року ПМП «Галактика» не є землекористувачем і не може бути належним платником орендної плати за землю за період з липня 2016 по грудень 2016 року включно ( в тому числі штрафних сум, нарахованих контролюючим органом за цей період), а таким платником є фактичний власник нерухомого майна, яке знаходиться на такій земельній ділянці, тобто фактичний землекористувач. Відповідно, починаючи з моменту продажу будівлі припиняється нарахування будь-яких грошових зобов'язань за землю, відповідно і штрафних санкцій.
Відповідачем у справі не подано до суду доказів, які б підтверджували фактичне користування позивачем вказаною земельною ділянкою, а тому винесення спірних податкових повідомлень-рішень, на думку суду, є неправомірним.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі №819/1365/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
Повний текст ухвали складено 09.11.2017р.