09 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/5719/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Онишкевича Т.В., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Апеляційного суду Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі №803/386/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Апеляційного суду Волинської області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, зобов'язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Апеляційного суду Волинської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Зобов'язано Апеляційний суд Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Апеляційного суду Волинської області судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Зокрема зазначає, що з 01 квітня 2014 року втратила чинність стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка регламентувала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ОСОБА_1 на підставі постанови Верховної ОСОБА_2 України від 16 грудня 1992 року №2868-ХІІ та згідно із наказом Волинського обласного суду від 23 грудня 1992 року №1-12б/18 був прийнятий на посаду члена судової колегії в кримінальних справах Волинського обласного суду в порядку переведення з Прокуратури Волинської області.
Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_2 України від 03 квітня 2003 року №721-ІV та наказу Апеляційного суду Волинської області від 22 квітня 2003 року №14 позивач був зарахований суддею судової палати в кримінальних справах у зв'язку з обранням на посаду судді безстроково.
Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 08 вересня 2016 року №1515-VIII «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Волинської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Апеляційного суду Волинської області від №9.7/15 від 15 вересня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.
При звільненні позивачу не виплачена вихідна допомога на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла до 27 березня 2014 року.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивач має право на отримання вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат.
Проте колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції невірними та такими, що не відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 120 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції, яка діяла на прийняття ВРУ постанови №636-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Частинами 3, 4 цієї статті передбачено, що заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.
Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
Із набранням чинності Законом №2453-VI питання вихідної допомоги регулювалося статтею 136 цього Закону, відповідно до якої судді, який вийшов у відставку, виплачувалася вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» наведену правову норму було виключено.
З 28.03.2015 року діяла редакція Закону України «Про судоустрій та статус суддів», визначена Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIIІ від 12.02.2015 року, яка взагалі не передбачала виплату вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою.
З матеріалів справи видно, що на час звільнення позивача з посади судді та відрахування зі штату Апеляційного суду Волинської області, набрав чинності ОСОБА_3 №2453-VI в редакції від 01.04.2014 року, в якому відповідно до Закону №1166-VII від 27.03.2014 виключено ст. 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Внесені Законом №1166-VII зміни до Закону №2453-VI є чинними, неконституційними у встановленому порядку не визнавались.
Таким чином, на час звільнення позивача виплата вихідної допомоги не передбачалась чинним законодавством України, оскільки в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття ВРУ Постанови №636-VIII про звільнення позивача (08.09.2016 року).
Лише у зв'язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402- VIIІ (далі - ОСОБА_3 України №1402-VIIІ), який набув чинності з 30 вересня 2016 року, статтею 143 відновлено право судді на отримання вихідної допомоги у зв'язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Необхідно зауважити, що дана норма права не розповсюджується на осіб, що звільненні з посади судді до набрання нею чинності.
Крім того, у рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на отримання при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.
Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Апеляційного суду Волинської області - задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі №803/386/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_2
Повний текст постанови складено 09.11.2017р.