Справа № 822/2501/17
Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
08 листопада 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та скасування відмови,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, яка полягає у не розгляді його заяви в порядку визначеному Земельним Кодексом України;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо розгляду його заяви в порядку визначеному Земельним Кодексом України;
- визнати протиправним лист Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.08.2017 року щодо не надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно в оренду для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Маківської сільської ради, Дунаєвецького району, Хмельницької області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно та належним чином розглянути питання щодо надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту Маківської сільської ради, Дунаєвецького району, Хмельницької області.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що засвідчується посвідченням серії УБД №164904, виданим Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України 14.04.2017 року (а.с. 8).
13.07.2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно в оренду для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Маківської сільської ради, Дунаєвецького району, Хмельницької області.
Листом від 11.08.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у відповідь на вказану заяву позивача повідомило останнього, що у зв'язку із великим надходженням заяв від учасників АТО та сімей загиблих учасників АТО, з метою забезпечення права кожного учасника АТО на отримання земельних ділянок, Головним управлінням, формується перелік заяв учасників АТО в порядку черговості їх надходження, внаслідок чого про результати розгляду поданої ним заяви його буде поінформовано додатково.
Не погоджуючись із вказаною відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та фактом нерозгляду його заяви по суті, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 виходив з того, що лист, який надійшов позивачу у відповідь на його заяву не є рішенням державного органу, яким порушено право позивача, оскільки йому не було відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності, а лише роз'яснено в зв'язку з чим про результати розгляду поданого ним клопотання його буде поінформовано додатково.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.
Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 1 та ст. 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.
Згідно із ч.1, ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 ст. 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, зі змісту наведених норм слідує, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
Аналіз наведених вище норм закону, дає підстави для висновку, що розглядаючи питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідний суб'єкт владних повноважень може прийняти одне з двох рішень: або затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати її у власність, або ж відмовити у вчиненні таких дій. Відповідні повноваження органу виконавчої влади мають дискреційний характер, тобто, дають можливість на власний розсуд вибрати один з двох варіантів рішення.
В даному ж випадку, відповідачами вказаних вимог законодавства не дотримано, оскільки чіткої відповіді на подану позивачем заяву, де конкретно ставилось питання про надання дозволу на відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства позивачу не надано.
Судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем, в поданій відповідачу заяві, питань стосовно отримання будь-яких роз'яснень не ставилось.
Таким чином, за викладених обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, яка полягає у не розгляді його заяви в порядку визначеному Земельним Кодексом України підлягають задоволенню.
Також, судова колегія апеляційної інстанції, вважає за необхідне зауважити, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.
В даному випадку, колегія суддів зазначає, що враховуючи, що статтею 122 Земельного кодексу України надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності віднесено до виключних повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, а факт ненадання Головним управління Держгеокадастру у Хмельницькій області належної відповіді позивачу на подану ним заяву визнано судом протиправним, вимога позивача щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно та належним чином розглянути питання щодо надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є доцільною та підлягає задоволенню.
Що стосується вимог позивача про визнання протиправним листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.08.2017 року щодо не надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно в оренду для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Маківської сільської ради, Дунаєвецького району, Хмельницької області, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
В даному ж випадку, оскаржуваний в межах даної справи позивачем лист Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.08.2017 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.
Під нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Отриманий же позивачем лист є лише засобом передачі певної інформації, в той час, коли предметом оскарження в адміністративному суді є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результату розгляду заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по суті.
В розрізі викладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що вимога позивача про визнання протиправним листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.08.2017 року щодо не надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при вирішенні спору суд першої інстанції врахував не всі його обставини, тому висновки суду по суті справи не в повній мірі відповідають встановленим у ній обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу про скасування оскаржуваного рішення слід задовольнити частково з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та скасування відмови скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_2 в порядку, визначеному Земельним Кодексом України.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_2 в порядку, визначеному Земельним Кодексом України.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути питання щодо надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту Маківської сільської ради, Дунаєвецького району, Хмельницької області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5