01 листопада 2017 р. Справа № 816/345/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "НОВА ГРУП" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2017р. по справі № 816/345/17
за позовом Приватного підприємства "НОВА ГРУП"
до Управління Держпраці у Полтавській області
про скасування постанови,
Приватне підприємство "НОВА ГРУП" (надалі по тексту - ПП "НОВА ГРУП", позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:
- скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 05 січня 2017 року № 16-03-214/1237-13 у розмірі 16000,00 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2017 року у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "НОВА ГРУП" до Управління Держпраці у Полтавській області про скасування постанови відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове постанову, якою позов задовольнити повністю.
Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2017 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу від 21 листопада 2016 року № 163-П та направлення на перевірку № 1816 /а.с. 40/ заступник начальника відділу - державний інспектор Рогізна Людмила Миколаївна провела позапланову перевірку додержання ПП "НОВА ГРУП" законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт № 16-03-214/1237 /а.с. 41-54/.
В ході перевірки, серед іншого, було встановлено порушення ПП "НОВА ГРУП" вимог статті 96 Кодексу законів про працю України та статті 6 Закону України "Про оплату праці", а саме: тарифна сітка не сформована з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів. Так, згідно штатного розпису, введеного в дію з 01 травня 2016 року, журналів-ордерів і відомостей по рахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" за жовтень - листопад 2016 року нарахування заробітної плати менеджеру зі збуту ОСОБА_1 проводилось з розрахунку мінімальної заробітної плати - 1450,00 грн. Кваліфікаційні вимоги (міжпосадові співвідношення) при встановленні посадових окладів не враховані. Згідно Класифікатора професій ДК 003-2010 дані посади за кваліфікацією професій відносяться до керівників (розділ 1). Тому при нарахуваннізаробітної плати необхідно дотримуватися міжкваліфікаційних співвідношень /зворотнійбіка.с. 51/.
Акт підписаний та отриманий директором ПП "НОВА ГРУП" ОСОБА_2 без будь-яких пояснень, зауважень або заперечень, про що свідчить особистий підпис /зворотній бік а.с. 52/.
07 лютого 2017 року ПП "НОВА ГРУП" отримано постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 16-03-214/1237-13 від 05 січня 2017 року, згідно якої, керуючись підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, та на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України вирішено: накласти на ПП "НОВА ГРУП" штраф у розмірі 16000,00 грн. /а.с.56-57/.
Позивач не погодився із вказаною постановою та оскаржив її до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваної постанови відповідача.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V).
Так, приписами статті 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (надалі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
В силу положень підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Відповідно до пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, а відтак має повноваження здійснювати державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю.
Постановою начальника Управління Держпраці у Полтавській області від 05 січня 2017 року № 16-03-214/1237-13 на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 16000,00грн. /а.с. 56/.
Вказана постанова ґрунтується на висновках відповідача про порушення позивачем діючого законодавства про оплату праці, що виявилося у нарахуванні позивачем менеджеру ОСОБА_1 заробітної плати з розрахунку мінімальної заробітної плати (посадового окладу) -1450,00 грн. та неврахуванні при цьому кваліфікаційних вимог (міжпосадовихспіввідношень) розмірів тарифних ставок (посадових окладів), що тягне за собою відповідальність передбачену абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП України.
Проте, колегія суддів з такими висновками відповідача не погоджується, виходячи з наступного.
Абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Отже, відповідальність для фізичних осіб - підприємців за приписами абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України настає у разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР, норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Отже, колегія суддів зазначає, що мінімальні державні гарантії передбачені Законом України "Про оплату праці" та Кодексом законів про працю України.
Згідно з приписами статті 95 Кодексузаконів про працю України мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Отже, мінімальна заробітна плата є мінімальною державною соціальною гарантією за недотримання виплати якої настає відповідальність передбачена абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП України.
Відповідачем прийнято оскаржуване рішення про застосування до позивача такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, виключно з підстав недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці під час здійснення розрахунку заробітної плати менеджеру ОСОБА_1
В ході з'ясування обставин визначення позивачем розміру оплати праці менеджеру ОСОБА_1 колегією суддів встановлено, що ПП "НОВА ГРУП" прийнято на роботу менеджера ОСОБА_1 з 01.05.2015 року про що свідчить наказ № 7-К від 29.04.2015 року про прийняття на роботу. Відповідно до довідки ПП "НОВА ГРУП" від 19.04.2017 р. № 41 за жовтень - листопад 2016 року нарахування заробітної плати проводилось з розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі 1450,00 грн.
Згідно з пп. 8 п.1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня-1378 гривень, з 1 травня-1450 гривень.
Враховуючи, що нарахування заробітної плати менеджеру ОСОБА_1 проводилося позивачем з розрахунку мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» у розмірі 1450,00 грн, то колегія суддів приходить до висновку про дотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці менеджеру ОСОБА_1
З огляду на те, що позивачем було дотримано мінімальні державні гарантії в оплаті праці менеджеру ОСОБА_1, то колегія суддів зазначає про відсутність підстав для покладення на позивача відповідальності передбаченої приписами абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про протиправність та скасування постанови про накладення штрафу від 05 січня 2017 року № 16-03-214/1237-13 у розмірі 16000,00 грн.
За таких обставин, через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем у справі понесено судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 3360,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1561 від 28.02.2017 р., та квитанцією № 17 від 01.09.2017 р.
Враховуючи, що колегія суддів приходить до висновку про ухвалення судового рішення на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, то відповідно до приписів ст. 94 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне присудити на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області.
Посилання відповідача на положення п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” в даному випадку є безпідставними, оскільки зазначений пункт передбачає звільнення Управління Держпраці за подання позову, апеляційної чи касаційної скарг, та не регулює розподіл судових витрат при ухваленні рішення.
В свою чергу, зазначений розподіл судових витрат чітко визначений ст. 94 КАС України, а саме ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "НОВА ГРУП" задовольнити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2017р. по справі № 816/345/17 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства "НОВА ГРУП" задовольнити.
Скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області від 05 січня 2017 року № 16-03-214/1237-13 у розмірі 16000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області на користь Приватного підприємства сплачений судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 3360,00 (три тисячі триста шістдесят) грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5
Повний текст постанови виготовлений 08.11.2017 р.