02 листопада 2017 року о 11 год. 15 хв. Справа № 808/2629/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,86 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Червонопільської сільської ради, викладеної у листі від 14.07.2017 № Ш-3974-4748/6-17; зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 30.03.2017 (вх.№3974/0/5-17 від 13.04.2017) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,86 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Червонопільської сільської ради Бердянського району Запорізької області з урахуванням обставин, викладених у мотивувальній частині постанови суду та надати суду в місячний строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що зверталась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,86 га на території Червонопільської сільської ради Запорізької області. У відповідь відповідачем було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413. На думку позивача такі дії відповідача є незаконними, оскільки Стратегія взагалі не розглядає питання щодо управління земельними ділянками, на які у громадян оформлені Акти на право постійного користування. З урахуванням викладеного, просить позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, просив задовольнити уточнені позовні вимоги.
У судове засідання прибула представник відповідача ОСОБА_2, проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях вказала, що листами від 05.01.2017 № Ш-9917-2196-17, від 14.07.2017 № Ш-3974-4748/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надало мотивовану відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,86 га у власність для ведення особистого селянського господарства. Вказує, що відмова була обумовлена невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до законів нормативно правових актів відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Таким чином, кожна з дій відповідача під час розгляду клопотання позивача передбачена конкретними нормами діючих нормативно-правових актів та узгоджується зі ст. 19 Конституції України. У зв'язку з викладеним, у позові слід відмовити.
Керуючись приписами ч.4 ст.122, ч.2,4 ст.128 КАС України та у зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. На підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України у зв'язку з розглядом справи у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
ОСОБА_1 надана у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства земельна ділянка площею 1,86 га, яка розташована на території Червонопільської сільської ради Бердянського району Запорізької області відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 012142.
22.09.2016 позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із клопотанням про передачу у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,86 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Червонопільської сільської ради, Бердянського району, Запорізької області.
22.10.2016 року відповідачем надано відповідь №Ш-7737-4921/6-16 з відповідач повідомив, що не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки в порушення вимог ч.9 ст.118 Земельного кодексу України позивач просить надати у власність земельну ділянку, при тому, що передача у власність земельних ділянок здійснюється після виготовлення документації із землеустрою (відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність), а не на етапі дозволу.
21.11.2016 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,86 га для ведення підсобного господарства на території Червонопільської сільської ради Бердянського району Запорізької області.
Листом від 05.01.2017 №Ш-9917-219/6-17 відповідач відмовив у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що графічний матеріал, долучений до клопотання не відповідає вимогам ст.118 Земельного кодексу, позивачем неправильно вказано цільове призначення земельної ділянки.
30.03.2017 позивач втретє звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації на земельну ділянку площею 1,86 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Червонопільської сільської ради Бердянського району Запорізької області.
Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області листом від 14.07.2017 з посиланням на Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 зазначило, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації, повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, відповідно до переліку земельних ділянок , який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційному веб-сайті територіальних органів Держгеокадастру, при цьому площа земельних ділянок, яку пропонується передавати безоплатно у власність на території відповідної області залежатиме від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. У другому кварталі поточного року продажу права оренди земель сільськогосподарського призначення не відбувалося.
Не погоджуючись із такими діями відповідача ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Правове регулювання земельних відносин регулюється Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (стаття 3 Земельного кодексу України).
Так, частинами 1, 2, пункту «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно зі частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (пункт б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України).
Згідно абзацу 1 частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом із тим як вбачається із матеріалів справи, відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,86 га у власність для ведення особистого селянського господарства вмотивована положеннями Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними».
Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що місце розташування об'єкта (земельної ділянки) не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а саме постанові Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413.
Суд звертає увагу, що даною Стратегією удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.
Разом з тим, будь-яких змін до самого порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. Цей нормативний акт не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.
Відтак, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, на переконання суду, є безпідставними.
Крім того, суд зазначає, що зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
До того ж, будь-які законні критерії визначення пріоритетності того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, - відсутні.
Таким чином викладені відповідачем у листі №Ш-3974-4748/6-17 від 14.07.2017 мотиви для відмови не містять жодної з передбачених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області з непередбачених законом підстав відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,86 га з метою ведення особистого селянського господарства на території Червонопільської сільської ради Бердянського району Запорізької області.
Водночас надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути його клопотання, то необхідно зазначити, що відповідно до п.2 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
З огляду на наявність у суду права за умови задоволення вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, а також враховуючи протиправність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, суд доходить висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав, у зв'язку з чим вказана вимога також підлягає задоволенню.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
статтею 72 цього Кодексу.
За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання щодо доцільності встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання судового рішення, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначені положення кореспондують з положеннями абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163, абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної може бути встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
При цьому, суд зазначає, що вищезазначеними нормами встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвали в судове рішення зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови суду.
В даному випадку, на переконання суду, відсутні достатні та обґрунтовані підстави для встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання судового рішення.
З огляду на вказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги в частині встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання судового рішення не підлягають задоволенню, а, відтак, в цій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,86 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Червонопільської сільської ради, викладеної у листі від 14.07.2017 №Ш-3974-4748/6-17.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.03.2017 (вх.№3974/0/5-17 від 13.04.2017) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,86 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Червонопільської сільської ради Бердянського району Запорізької області з урахуванням обставин, викладених у мотивувальній частині постанови суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39820689) сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 1280 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.С. Лазаренко