01 листопада 2017 року о 09 год 15 хв. Справа № 808/1790/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень
Фізична особа-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20.03.2017 № НОМЕР_1 ф.Д про нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені в загальній сумі 84789,68 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням - 41987,95 грн., штрафних санкцій - 30575,57 грн. та пені 12228,16 грн.; від 20.03.2017 №0004001312 про нарахування грошового зобов'язання з військового збору, пені на загальну суму 5917,81 грн., в т. ч. за податковим зобов'язанням 2929,39 грн., штрафні санкції 2105,54 грн., пені - 882,88 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2017 №ф-0003971312 на суму 10146,97 грн.; - визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2998,64 грн., №0003961312 від 04.05.2017 в частині нарахування грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 299,86 грн.; рішення №0003981312 від 04.05.2017 в частині донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у сумі 6 936,79 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки зроблені податковим органом в акті перевірки не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству. Так, на думку податкового органу позивачем занижено дохід внаслідок неврахування в нього акцизного податку, який входить до обсягу реалізації, але не зменшує дохід на підставі норм 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України, де визначено виключення з доходу тільки податку на додану вартість. Таким чином, відповідачем не у повному обсязі враховано понесені позивачем витрати, що призвело до завищення нарахування сум зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, з військового збору у розмірі та з єдиного соціального внеску у розмірі 6936,79 грн. Крім того, в частині заниження суми утриманого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 47 987,95 грн. та військового збору у розмірі 2939,39 грн. податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки відповідачем при розрахунку заниження вказаних сум використано рішення №16 Запорізької міської ради від 29.05.2013 «Про встановлення мінімальної вартості місячної оренди 1 (одного) квадратного метра загальної площі нерухомого майна на території міста Запоріжжя». Проте, відповідачем не надано доказів щодо оприлюднення вказаного регуляторного акту органу місцевого самоврядування, у зв'язку з чим у позивача не виник обов'язок щодо врахування вказаного рішення. З огляду на вищевикладене, вважає прийняті оскаржувані рішення протиправними та просить їх скасувати.
Представник позивача в судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених вище.
Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 03.10.2017 вх. №26880 вказав, що перевіркою встановлено не включення ФОП ОСОБА_1 суми акцизного податку за 2015 рік до складу валового доходу у розмірі 29242,00 грн., що є порушенням п.п «в» п. 176.1 ст. 176, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України. Крім того, внаслідок заниження валового доходу позивачем було занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 4386,30 грн., військового збору на суму 438,63 грн., а також результаті заниження чистого оподатковуваного доходу позивачем занижено суми єдиного внеску на 10146,93 грн. Проведеною перевіркою також було встановлено заниження суми утриманого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб в результаті нарахування доходу за договором оренди нежитлового приміщення, по якому розмір орендної плати, зазначений у договорі менше ніж мінімальна сума орендного платежу. Вважає, що прийнявши оскаржувані рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
У судове засідання прибув представник відповідача ОСОБА_2 та підтримав заперечення з підстав викладених вище. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
За таких обставин та керуючись приписами ч.4 ст.122, ч.2,4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників сторін в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. На підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 14.08.2001 відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію, за адресою: 69050, АДРЕСА_1.
Фахівцями відповідача, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 ст.75, пп.77.1. ст.77 Податкового кодексу України на підставі направлення №90 та №91 від 14.03.2017, наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 10.03.2017 №585 здійснено документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків з зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період 01.01.2011 по 31.12.2016.
За результатами перевірки, був складений акт №150/08-01-13-04/НОМЕР_2 від 10.04.2017.
Відповідно до висновків акту перевірки встановлені порушення:
п. 177.2, п.177.3, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), чим занижено суму податку на доходи фізичних осіб, який необхідно сплатити на суму 4386,30 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 4386,30 грн.;
п.п. 164.1.3 п. 164 .1 ст. 164, п.п. 1.3 пункту 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік у сумі 438,63 грн.
п. 2 ч. 1 ст. 7 , п. 11 ст. 8, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI зі змінами та доповненнями, а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за ставкою 34,7 % в загальній сумі 10 146,97 грн., у т.ч. за 2015рік у сумі 10 146,97 грн.;
п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.2, п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. 170.1.1 п. 170, п. 171.1 ст. 171, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) а саме заниження суми утриманого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 48 806,76 грн.;
п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) пп. 168.1.2 пп.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. 170.1.1 п. 170.1, ст. 170, п. 171.2 ст. 171, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме не утримання та не перерахування військового збору у розмірі 2 929,39 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем винесені:
податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003951312 від 04.05.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 5482,88 грн., з яких 4386,30 грн. за основним платежем та 1096,58 грн. за штрафними санкціями;
податкове повідомлення-рішення форми «Д» №0003951312 від 04.05.2017, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 84791,68 грн., з яких 41987,95 грн. за основним платежем, 30575,57 грн. за штрафними санкціями, 12228,16 грн. - пеня.;
податкове повідомлення-рішення №0003961312 від 04.05.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 548,29 грн. з яких 438,63 грн. - за основним платежем, 109,66 грн. - за штрафними санкціями;
податкове повідомлення-рішення №0004001312 від 04.05.2017, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 2929,39 грн., з яких 2105,54 грн. - основний платіж та 882,88 грн. - штрафні санкції;
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0003981312 від 04.05.2017 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 2029,39 грн.;
вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0003971312 від 04.05.2017, якою зобов'язано позивача сплатити недоїмку у сумі 10146,97 грн.
Не погодившись з висновками Акту перевірки, вимогою, спірними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних санкцій, звернувся з даним позовом до суду
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Здійснювана позивачем діяльність з надання послуг автоперевезень у повній мірі відповідає поняттю «господарська діяльність», оскільки пов'язана з наданням послуг та отриманням доходу.
Так, податковий орган в акті перевірки зазначив, що ФОП ОСОБА_1 не включено суму акцизного податку за 2015 рік до складу валового доходу у розмірі 29242,00 грн., в результаті чого відбулося заниження валового доходу на суму 29242,00 грн.
Суд зазначає, що з 01.01.2015 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів, в тому числі на тютюнові вироби.
Як визначено пп.14.1.4 п.14.1 ст.14 ПК України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції). Відповідно до пп.212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК України платником податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Поняття реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, в цілях оподаткування, визначено пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно з яким реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Наведені правові положення Податкового кодексу України дають підставу для висновку, що акцизний податок є непрямим податком, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни, оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними Кодексом ставками.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПКУ.
Так, відповідно до пп.177.1-177.3 ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість (який за своєю суттю є непрямим), що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Про обов'язок платника податків формувати свої доходи за звітний період з урахуванням акцизного податку в статті 177 ПК України не зазначено.
Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено п. 177.4 ст. 177 ПКУ. Однак вказаний перелік не містить акцизного податку, який включений до вартості товару та сплачений під час придбання.
Сума акцизного податку не є та не може визнаватися доходом фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, оскільки така сума не збільшує економічних вигід для підприємця, а отже, не відповідає основному критерію поняття «дохід»; вимога щодо включення акцизного податку до доходу фізичної особи-підприємця прямо суперечить таким принципам податкового законодавства як єдиний підхід до встановлення податків та зборів та нейтральність оподаткування.
Відсутність станом на 2015 рік у Податковому кодексі України норми, яка б прямо вказувала на те, що включається до складу загального доходу отриманий акцизний податок, є нічим іншим, як помилка прогалина в Законі. Зазначену прогалину, відповідно до п.56.21. Податкового кодексу України, суд тлумачить на користь платника податків, а не контролюючого органу.
При цьому, вже 21.12.16 було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким статтю 177 ПК України доповнено пунктом 177.3.1., відповідно до якого не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Разом з тим, під час розгляду справи по суті представник позивача вказав, що податковим органом під час перевірки було встановлено, що валовий дохід ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді склав 1191784,87 грн. включаючи акцизний податок, з чим надалі погодився і сам позивач.
Враховуючи викладене, а також те, що суд наразі не має правових підстав виходити за межі позовних вимог, розглянувши надані позивачем первинні документи судом виявлено наступне.
Так, контролюючим органом при проведенні перевірки не було враховано додаткові витрати, які підтверджено первинними документами, що в контексті п.177.1 ст.177 Податковому кодексі України можуть бути віднесені до витрат фізичної особи-підприємця.
Зокрема, відповідно до наданих представником позивача первинних документів щодо фактичного руху грошових коштів позивача за 2015 рік, досліджених судом, витрати складають 1167277,64 грн., в результаті чого, і чистий оподатковуваний дохід складає 24507,23 грн., а не як вказував податковий орган в акті перевірки 44498,00 грн.
У зв'язку з викладеним, відповідачем протиправно донараховано ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2998,64 грн.
Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначено наступне: «…При проведенні перевірки за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 встановлено факт нарахування доходу фізичній особі за договором оренди нежитлового приміщення, по якому розмір орендної плати, зазначеної в договорі оренди менше ніж мінімальна сума орендного платежу…»
Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (Орендар) та гр. ОСОБА_4 (Орендодавець) укладений Договір оренди нежитлового приміщення №2 від 01.01.2014, відповідно до якого Орендодавець передає, Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, яке належить на правах власності Орендодавцю, загальною площею 295 кв. м.
Відповідно до додаткової угоди № 2 від 01.02.2014 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, яке належить на правах власності Орендодавцю, загальною площею 120 кв. м. в подальшому «Приміщення», знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Чарівна, 44. Орендна плата складає 5 000,00 грн.
При цьому, податковий орган посилається на рішення Запорізької міської ради від 29.05.2013 №16 «Про встановлення мінімальної вартості місячної оренди 1 (одного) квадратного метра загальної площі нерухомого майна на території», якою затверджено методику визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб на території м. Запоріжжя.
Судом встановлено, що позивачем не виконувалися обов'язку щодо сплати орендної плати у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, в результаті чого 30.06.2014 розірвано Договір оренди, а майно повернено власнику відповідно до акту приймання-передачі від 30.06.2017. В подальшому, 01.07.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір позички нежитлового приміщення №1 від 01.07.2014.
Таким чином, по суті договір оренди між ФОП ОСОБА_3 (Орендар) та гр. ОСОБА_4 діяв починаючи з 01.01.2014 по 30.06.2014. Тобто, по суті обов'язок сплати податку за вказані операції з оренди приміщення закінчився із моменту розірвання договору.
В той же час, у позовній заяві позивач вказав, що відповідач при розрахунку сум заниження податку з доходів фізичних осіб посилається на Рішення Запорізької міської ради від 29.05.2013 «Про встановлення мінімальної вартості місячної оренди 1 (одного) квадратного метра загальної площі нерухомого майна на території міста Запоріжжя, що вводиться в дію з 01.01.2014.
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Також, відповідно до цього ж Закону, органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні правові акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються неодноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Податковим органом так і не надано суду доказів оприлюднення рішення відповідно до Запорізької міської ради від 29.05.2013 відповідно до вказаних вище положень законодавства, що спростовує обов'язок ФОП ОСОБА_1 враховувати положення вказаного рішення при встановленні орендної плати під час укладення договору оренди №2 від 01.01.2014.
Таким чином, неправомірними суд вважає висновки ГУ ДФС у Запорізькій області щодо заниження позивачем суми утриманого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб від операцій оренди приміщення у розмірі 48806,76 грн.
Зважаючи на те, що висновки акту перевірки в частині заниження позивачем оподатковуваного доходу в частині спростовані, всі наступні висновки контролюючого органу здійснені на його підставі є помилковими.
Зокрема, пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Єдиною підставою для донарахування позивачеві основного зобов'язання та фінансових санкцій за платежем військовий збір став висновок контролюючого органу про заниження платником оподатковуваного доходу за 2015 рік.
Зважаючи на те, що у ході судового розгляду справи спростовані висновки акту перевірки в частині заниження позивачем оподатковуваного доходу на, податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір також є протиправним та підлягає скасуванню.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 4 статті 5 Закону № 2464-VI передбачено, що обов'язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.
Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
В силу положень п.3 ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Зважаючи на те, що судом спростовані висновки акту перевірки про заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік, отже і висновок контролюючого органу щодо заниження позивачем єдиного внеску з сум доходу за 2015 рік на є неправомірним.
З огляду на викладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2017 № Ф-0003971312, якою зобов'язано ФОП ОСОБА_1 сплатити суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 10 146,97 грн. рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 № НОМЕР_3 в частині донарахування 1 387,36 грн. штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки розрахунок суми недоїмки відповідачем був здійснений на підставі висновків акту перевірки щодо заниження позивачем оподатковуваного доходу, які судом вже були частково спростовані під час розгляду даної справи.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значеннядля прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести тіобставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 94, 98, 158 - 163 КАС України, суд
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області:
податкове повідомлення-рішення форми «Д» №0003951312 від 04.05.2017 про визначення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 84791,68 грн., з яких за податковим зобов'язанням у розмірі 41987,95 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 30575,57 грн. та 12228,16 грн. - пеня;
податкове повідомлення-рішення №0004001312 від 04.05.2017 про визначення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі військового збору, пені у розмірі 5917, 81 грн., з яких 2929,39 грн. - за податковим зобов'язанням та 2105,54 грн. за штрафними санкціями та 882,88 грн. - пеня;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2017 №Ф-0003971312 у повному обсязі;
рішення №0003981312 від 04.05.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині донарахування штрафних санкцій на суму 1387,36 грн.
податкове повідомлення-рішення №0003951312 від 04.05.2017 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в частині донарахування податкових зобов'язань на суму 2998,64 грн.;
податкове повідомлення-рішення №0003961312 від 04.05.2017 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в частині донарахування податкових зобов'язань на суму 299,86 грн.
Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 1684,00 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39396146).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.С. Лазаренко