02 листопада 2017 року м.Житомир справа № 806/2667/17
категорія 11.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ВВ "Агро" до Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконним та скасування рішення,
встановив:
Приватне підприємство "ВВ "Агро" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення начальника Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_2 від 15.09.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. В обґрунтування позову зазначило, що підставою для винесення повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання стала відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номеру та дати народження боржника. Позивач вважає рішення таким, що винесене з порушенням норм законодавства, а тому просить визнати його протиправним та скасувати, оскільки відсутність таких даних не є підставою для повернення виконавчого документа.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити його у повному обсязі.
Представник відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснила, що державним виконавцем було правомірно винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки у виконавчому документі відсутня дата народження боржника та ідентифікаційний номер, а отже вказаний документ не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які наявні матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 у справі №806/1757/16 за позовом Приватного підприємства "ВВ Агро" до Державного реєстратора Козіївської сільської ради Коростишівського району Житомирської області ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Володарська", Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" про визнання протиправними та скасування рішень, було видано виконавчий лист №1042 від 04.09.2047 про стягнення з Державного реєстратора Козіївської сільської ради Коростишівського району Житомирської області ОСОБА_3 на користь ПП "ВВ Агро" 6890,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що вказаний виконавчий документ було пред"явлено до виконання до Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, що представником відповідача не заперечується.
Разом з тим, 15.09.2017 начальником Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_2 прийнято рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Вказане рішення винесено у зв"язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: відсутня дата народження та ідентифікаційний номер боржника, що є обов"язковою вимогою до виконавчого документу. (а.с.8)
Позивач вважає, що відсутність у виконавчому документі вказаних відомостей не може бути вагомою підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
В силу приписів ст. 1 даного Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктом 6 ч.4 ст.4 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Як вбачається зі змісту повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 15.09.2017, державний виконавець повернув такий документ у зв"язку з тим, що він не відповідає вимогам п.6 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у ньому відсутня дата народження боржника та ідентифікаційний номер боржника, що є обов"язковою вимогою до виконавчого документу.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Дійсно, як вбачається з виконавчого листа від 04.09.2017 у справі №806//1757/16, що пред"являвся відповідачу до виконання та був повернутий стягувачу спірним рішенням, у ньому відсутній ідентифікаційний код боржника та дата народження.
Вимоги до виконавчого документа визначені в ст. 4 Закону № 1404-VIII. Зокрема, згідно ч.1 цієї статті у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно ч. 2 ст. 32 Конституції України і ч. 1 ст. 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію", конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
В абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року N 5-зп вказано, що до конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до п. 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини
Отже, інформація стосовно індивідуального ідентифікаційного номера та дати народження особи є конфіденційною, яка поширюється лише за її згодою.
Крім того, суд вважає за необхідне відмітити, що відповідно до п.3 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець з метою захисту інтересів стягувача має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Тобто, закон надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.
Також слід зазначитми, що ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачається, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Як відзначив Європейський суд з прав людини, з огляду на "визначне місце", яке посідає право на справедливий судовий розгляд у демократичних суспільствах, його обмежене тлумачення не відповідатиме об'єктові та цілям статті 6. Щодо сфери дії статті, то вона не обмежується лише судовими слуханнями, адже відповідно до Конвенції, весь процес взагалі повинен відповідати критеріям справедливості.
Стаття 6 Конвенції розповсюджує свою дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції. ("Іммобільяре Саффі" проти Італії"; рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997.)
Європейський суд з прав людини зазначав, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають сенс. (рішення Горнсбі проти Греції від 19.03.1997.)
Крім того, ст. 13 Конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Тобто, в розумінні зазначених правових норм Конвенції забезпечення права на справедливий суд, а відтак і на ефективний засіб юридичного захисту, покладається не лише на суди, а і на інші органи, в повноваження яких входить вчинення відповідних дій ("Джорджевич проти Хорватії")
Разом з тим, в ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б перешкоджали державному виконавцю самостійно одержати інформацію про ідентифікаційний номер та дату народження боржника незалежно від того, чи вказана така інформація у виконавчому документі або чи надана вона стягувачем.
Тому, відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера та дати народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа.
Аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду України від 21.05.2014 та від 25.06.2014 (справи № 6-45цс14, №6-62цс14), які відповідно статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.
Таким чином, враховуючи надані державному виконавцю повноваження щодо можливості отримання необхідної інформації, у тому числі конфіденційної, суд приходить до висновку, що відсутність у виконавчому документі відомостей про індивідуальний ідентифікаційний номер та дату народження боржника не може бути підставою для прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки зазначена прогалина може бути усунута при примусовому виконанні рішення суду шляхом направлення державним виконавцем відповідних запитів.
Крім того, виданий судом виконавчий лист містить інформацію щодо місця роботи боржника, а відтак, відповідні відомості щодо боржника державний виконавець може отримати шляхом направлення відповідного запиту за місцем роботи боржника, у зв'язку з чим державним виконавцем протиправно повернуто виконавчий лист стягувачу.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а спірне рішення скасуванню як протиправне.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАСУ понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб"єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 86,94,158-163,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення начальника Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_2 від 15.09.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
Відшкодувати на користь Приватного підприємства "ВВ "Агро", за рахунок бюджетних асигнувань Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 08 листопада 2017 р.