08 листопада 2017 року Житомир справа № 806/2180/17
категорія 8.2.3
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Попова О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів,
встановив:
Головне управління ДФС у Житомирській області звернулося до суду із позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог вих. №862/06-30-10-04 від 26.10.2017 року, просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у сумі 87 239,31 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на 25 жовтня 2017 року за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 87 239,31 грн., в тому числі 33 444,74 грн. основний платіж, штрафні (фінансові) санкції - 52 841,21 грн., пеня - 953,36 грн. У зв'язку з тим, що грошове зобов'язання ФОП ОСОБА_1 не було сплачено у повному обсязі та у строки, встановлені чинним законодавством, вказане зобов'язання отримало статус податкового боргу. Наголошує, що на момент звернення до суду із заявою про зменшення позовних вимог від 26.10.2017 року, ФОП ОСОБА_1 має податковий борг у розмірі 87 239,31 грн., який відповідачем погашено не було.
Представник позивача до суду прибула. У зв'язку із неявкою відповідача у судове засідання, подала клопотання в якому просила фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив. У відповідності до ч.7 ст. 9, ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином. Письмових заперечень на адміністративний позов не надіслав.
Зважаючи на неявку відповідача в судове засідання та керуючись положеннями ст. 41, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку в Коростенській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області. (а.с. 7).
Встановлено, що згідно акту перевірки №163/06-09-13-01 від 14.09.2016 року контролюючим органом встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 Податкового кодексу України. На підставі порушень, визначених у акті перевірки №163/06-09-13-01 від 14.09.2016 року, Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0026181301 від 11.10.2016 року, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 51 210,82 грн. (а.с. 14 та зворот)
Вказане податкове повідомлення рішення направлялося відповідачу та було вручено представнику за довіреністю 21 листопада 2016 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 15)
Відповідно до акту перевірки №62/06-30-13-01 від 25.07.2017 року контролюючим органом встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 Податкового кодексу України. На підставі порушень, визначених у акті перевірки №62/06/-30-13-01 від 25.07.2017 року, Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0011201800 від 25.05.2017 року, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 630,39 грн. (а.с. 16 та зворот)
Як встановлено із відповідної відмітки на наявній у матеріалах копії податкового повідомлення-рішення №0011201800 від 25.05.2017 року, вказане податкове повідомлення-рішення було отримано відповідачем 25.05.2017 року (зворот а.с. 16)
Відповідачем до контролюючого органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9045258073 від 20.03.2017 року за звітний період лютий 2017 року, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 самостійно визначив до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30 147 грн., граничний термін сплати - 30.03.2017 року (а.с. 11 та зворот). За результатами врахування уточнюючих розрахунків та коригування суми заборгованості, станом на 25.10.2017 року не погашена частина податкового зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість №9045258073 від 20.03.2017 року складає 28 132,74 грн.
Крім того, ФОП ОСОБА_1Ф, до контролюючого органу також було подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9071152456 від 20.04.2017 року за звітний період березень 2017 року, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 самостійно визначив до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 312,00 грн. Граничний термін сплати - 30.04.2017 року. (а.с. 13 та зворот)
Відповідачу в порядку, визначеному пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення граничних строків сплати грошового зобов'язання, було нараховано пеню у розмірі 953,36 грн.
У зв'язку з тим, що грошове зобов'язання ФОП ОСОБА_1 не було сплачено у повному обсязі та у строки, встановлені чинним законодавством, вказане зобов'язання отримало статус податкового боргу.
Загальний розмір податкової заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед бюджетом станом на 25.10.2017 року складає 87 239,31 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи зведеним розрахунком податкового боргу. (а.с. 59)
Оскільки ФОП ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 87 239,31 грн. не погашено, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Відповідно до пп.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно пп. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 має податкову заборгованість з податку на додану вартість перед бюджетом у розмірі 87 239,31 грн.
Щодо доводів представника відповідача про неврахування контролюючим органом уточнюючих розрахунків податкових зобов'янь з податку на додану вартість, суд зазначає, що відповідно до змісту заяви про зменшення позовних вимог від 26.10.2017 року, контролюючим органом визнано факт подання відповідачем уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість, внаслідок чого податкове зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість №9045258073 від 20.03.2017 року складає 28 132,74 грн.
Щодо посилань представника відповідача на своєчасну сплату грошових зобов'язань, суд погоджується із доводами позивача та зазначає, що зарахування сплати та погашення заборгованості по існуючим грошовим зобов'язанням відбувається у порядку черговості, а тому сплачені ФОП ОСОБА_1 кошти зараховувались в рахунок погашення попередніх існуючих заборгованостей, що підтверджується наявним у матеріалах справи зведеним розрахунком сум податкового боргу. (а.с. 59)
На момент розгляду справи відповідачем податковий борг у розмірі 87 239,31 грн. грн. не погашено.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Контролюючим органом надсилалась відповідачу податкова вимога №2206-17 від 16.08.2016 року на суму 74 442,62 грн., яка була отримана відповідачем 26.09.2016 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями корінця податкової вимоги та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 17).
Пунктом 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Відповідно до п.95.1, п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Податковий борг ФОП ОСОБА_1 підтверджений наявною у матеріалах справи сукупністю належних та достатніх доказів.
Доказів погашення заборгованості в розмірі 87 239,31 грн. відповідачем суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 41, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України,
постановив:
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Головного управління ДФС у Житомирській області податковий борг у розмірі 87 239,31 грн. (вісімдесят сім тисяч двісті тридцять дев'ять гривень тридцять одна копійка)
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.Г. Попова
Повний текст постанови виготовлено: 08 листопада 2017 р.