Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 листопада 2017 р. Справа № 805/3210/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Голубової Л.Б., суддів: Аляб'єва І.Г., Бабаш Г.П.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 Фрідона Напойовича
до Міністерства оборони України
Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області
про зобов'язання виплатити винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 18.03.2016 року по 23.03.2017 року у розмірі 91451,62 гривень
ОСОБА_1 Фрідон Напойович звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач 1), Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області (надалі - відповідач 2) про зобов'язання виплатити винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 18.03.2016 року по 23.03.2017 року у розмірі 91451,62 гривень.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до Донецького зонального відділу військової служби правопорядку відповідно до наказу військового комісара Слов'янського ОМВК Донецької області від 13.08.2015 року № 189.
Наказом начальника Донецького зонального відділу військової служби правопорядку від 13.08.2015 року № 138 його призначено начальником групи охорони на патрульно-постової служби роти військової служби правопорядку Донецького зонального відділу військової служби правопорядку Південного територіального управління військової служби правопорядку.
15.09.2015 року між позивачем та начальником Донецького зонального відділу військової служби правопорядку Південного територіального управління військової служби правопорядку був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу строком на три роки.
Відповідно до пункту 2 контракту Міністерство оборони України зобов'язалось додержуватись особистих прав і свобод позивача, включаючи надання пільг, гарантій і компенсацій, установлених законами і іншими нормативно-правовими актами України, виплату грошового забезпечення.
Згідно з наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 22.12.2015 року № 260-РС ОСОБА_1 відряджено у розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області, а наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 16.01.2016 року № 2 позивача призначено на посаду першого заступника керівника військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області, до обов'язків якого позивач приступив з 16.01.2016 року.
24.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом про звільнення у зв'язку з погіршенням здоров'я.
Згідно з розпорядженням керівника військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області від 30.03.2017 року № 38 о/с позивач був звільнений від виконання обов'язків першого заступника керівника військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області з 23.03.2017 року.
Позивач зазначає, що він є залученим до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 16.01.2016 року на підставі наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 01.06.2016 року № 027.
Отже, з 16.01.2016 року по 23.03.2017 року ОСОБА_1 вважає, що брав безпосередню участь у антитерористичній операції.
Пунктом 1 постанови КМУ від 20.01.2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.
Наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016 року № 67 затверджено Інструкцію «Про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду». Розмір винагороди визначається пропорційно дням безпосередньої участі у воєнних конфліктах. Згідно наказу Міністерства оборони України від 10.02.2016 року № 67 позивачем цей розмір вказано в сумі 7500,00 гривень на місяць, тобто, як на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону.
Позивач вважає протиправним невиплату винагороди з боку відповідачів.
З зазначених підстав позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача 1 через канцелярію суду надав заперечення від 23 жовтня 2017 року (а.с. 44-48). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації - це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі проведення антитерористичної операції. Військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 цього Закону військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов'язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно до частини 7 цієї статті 3 цього ж Закону фінансування діяльності військово-цивільних адміністрацій населених пунктів здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, а районних і обласних військово-цивільних адміністрацій - за рахунок коштів Державного бюджету України та відповідних районних і обласних бюджетів. При цьому, керівник військово-цивільної адміністрації є розпорядником бюджетних коштів (п. 4 ч. 3 ст. 6).
Зазначає, що грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до військово-цивільних адміністрацій, здійснюється в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ».
В преамбулі розпорядження керівництва військово-цивільної адміністрації м. Авдіївки від 29 січня 2016 року № 01 о/с, яким останній розпорядився приступити ОСОБА_1 до виконання своїх обов'язків міститься посилання на постанову КМУ № 104 від 07 лютого 2001 року.
Наголошує, що згідно пункту 1 постанови КМУ № 104 виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені військовослужбовці.
Посилаючись на наказ Міноборони України № 67 від 10 лютого 2016 року, зауважує, що винагорода виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів.
Розмір винагороди визначається залежно від місць виконання завдань на підставі:
- даних обліку військовослужбовців, які виконують завдання на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону оборони, на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ), які беруть участь у заходах з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою або виконують завдання в інших місцях дислокації в межах визначеного району проведення воєнного конфлікту (АТО);
- переліку військових частин та/або їх підрозділів, які виконують завдання на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону оборони;
- документів органів військового управління (штабу АТО, штабів оперативно-тактичних угруповань), військових частин про періоди виконання окремими військовослужбовцями завдань на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону оборони, на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ) або в інших місцях дислокації в межах визначеного району проведення воєнного конфлікту (АТО).
Підтвердженням залучення до участі в АТО є витяг із наказу органу військового управління (штабу АТО, штабу оперативно-тактичного угруповання) про включення військовослужбовця до складу (виключення зі складу) сил та засобів, що беруть безпосередню участь в АТО (крім військовослужбовців Головного управління розвідки Міністерства оборони України, для яких розроблено окремий порядок обліку військовослужбовців, які ведуть оперативну (військову, спеціальну) розвідку на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ) та не перебувають у підпорядкуванні керівництва штабу АТО).
Таким чином, Міноборони вважає, що у разі наявності права у ОСОБА_1 на виплату винагороди за безпосередню участь в АТО, остання повинна бути виплачена безпосередньо не ним, а безпосередньо роботодавцем позивача - військово-цивільною адміністрацією м. Авдіївка Донецької області.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представником військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області також надано письмові заперечення від 24 жовтня 2017 року (а.с. 53-56).
Відповідач 2 заперечує проти позивних вимог з огляду на наступне.
Указом Президента України від 05 березня 2015 року № 123/2015 «Про утворення військово-цивільних адміністрацій» було утворено військово-цивільну адміністрацію м. Авдіївка Донецької області.
Відповідно до пункту 2 Порядку фінансового забезпечення діяльності військово-цивільних адміністрацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 15 квітня 2015 року фінансування військово-цивільних адміністрацій населених пунктів здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету населеного пункту, в якому утворено військово-цивільну адміністрацію.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 207 ( у редакції, що діяла до 26 січня 2017 року) військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, відрядженим до військово-цивільних адміністрацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ».
Даною постановою було передбачено, що грошове забезпечення виплачується, виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розміру і порядку, визначених законодавцем для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
Тобто, вказана норма не передбачала виплати військовослужбовцям, що відряджені до зони проведення антитерористичної операції винагороди за безпосередню участь в АТО.
З метою вирішення даної проблеми військово-цивільна адміністрація м. Авдіївка Донецької області зверталась до Департаменту фінансів Донецької обласної державної адміністрації, на що отримало відповідь про відсутність законодавчих підстав для виплат вищевказаній категорії осіб винагороди за безпосередню участь в АТО.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 22 «Про внесення змін до Порядку фінансового забезпечення діяльності військово-цивільних адміністрацій», яка набрала чинності 26 січня 2017 року, роз'яснень Мінсоцполітики від 23 травня 2017 року № 1523/0/101-17, від 27 червня 2017 року № 1744/0/101-17 та від 19 липня 2017 року № 1963/0/101-17 виплата винагороди за безпосередню участь в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується з 26 січня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 207 військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, відрядженим до військово-цивільних адміністрацій, виплачується грошове забезпечення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, інші щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення в порядку та розмірах, установлених нормативно-правовими актами для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, за останньою посадою, займаною перед відрядженням.
Наголошує на безпідставність посилань позивача на наказ Міністерства оборони України від 10.02.2016 року № 67, яким цей розмір вказано в сумі 7500,00 гривень на місяць. Позивачеві встановлена винагорода за безпосередню участь в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду в розмірі 2400,00 гривень згідно розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області від 05 жовтня 2017 року № 593 з 26 січня 2017 року. Розмір цієї винагороди визначається пропорційно дням безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду. Тобто, фактично відповідач 2 погоджується виплатити належні позивачу суми винагороди, але за період з 26 січня 2017 року.
З зазначених підстав представник відповідача 2 просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Через канцелярію суду представниками сторін надано заяву про розгляд справи в порядку письмово провадження (а.с. 69).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 6 ст. 128 КАС України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд -
ОСОБА_1 Фрідон Напойович був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до Донецького зонального відділу військової служби правопорядку відповідно до наказу військового комісара Слов'янського ОМВК Донецької області від 13.08.2015 року № 189.
Наказом начальника Донецького зонального відділу військової служби правопорядку від 13.08.2015 року № 138 його призначено начальником групи охорони на патрульно-постової служби роти військової служби правопорядку Донецького зонального відділу військової служби правопорядку Південного територіального управління військової служби правопорядку.
15.09.2015 року між позивачем та начальником Донецького зонального відділу військової служби правопорядку Південного територіального управління військової служби правопорядку був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу строком на три роки.
Відповідно до пункту 2 контракту Міністерство оборони України зобов'язалось додержуватись особистих прав і свобод позивача, включаючи надання пільг, гарантій і компенсацій, установлених законами і іншими нормативно-правовими актами України, виплату грошового забезпечення.
Згідно з наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 22.12.2015 року № 260-РС ОСОБА_1 відряджено у розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області, а наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 16.01.2016 року № 2 позивача призначено на посаду першого заступника керівника військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області, до обов'язків якого позивач приступив з 16.01.2016 року.
24.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом про звільнення у зв'язку з погіршенням здоров'я.
Згідно з розпорядженням керівника військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області від 30.03.2017 року № 38 о/с позивач був звільнений від виконання обов'язків першого заступника керівника військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області з 23.03.2017 року.
Позивач наголошує, що він є залученим до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 16.01.2016 року на підставі наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 01.06.2016 року № 027.
Відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» Указом Президента України від 05 березня 2015 року № 123/2015 року утворено Військово-цивільну адміністрацію м. Авдіївка Донецької області.
Як зазначено вище, наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 16.01.2016 року № 2 позивача призначено на посаду першого заступника керівника військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області.
23 березня 2017 року позивач звернувся до відповідача 2 з письмовим проханням виплатити йому винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції (а.с. 28).
Військово-цивільна адміністрація міста Авдіївки Донецької області електронним листом надала відповідь від 06.10.2017 року позивачу на вказане звернення (а.с. 73-75). В листі зазначено, що у січні 2017 року ОСОБА_1 нараховано 464,52 гривень винагороди за участь в АТО, а у лютому 2017 року - 2228,57 гривень.
Відповідачем 2 також надано доповідну записку начальника відділу обліку ОСОБА_2, відповідно до якої, про всі дії військово-цивільні адміністрації позивача було повідомлено в телефонному режимі (а.с. 72).
Як зазначила представник адміністрації, розпорядженням керівника військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області від 05 жовтня 2017 року № 593, починаючи з 26 січня 2017 року ОСОБА_3 було нараховано суми винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 2400, 00 гривень на місяць. Проте, до матеріалів справи вказане розпорядження не надане.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» № 141-VIII від 03.02.2015 року військово-цивільні адміністрації - це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі проведення антитерористичної операції. Військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 141 військово-цивільні адміністрації населених пунктів утворюються в одному чи декількох населених пунктах (селах, селищах, містах), в яких сільські, селищні, міські ради та/або їх виконавчі органи не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання.
Частиною 4 ст. 3 Закону № 141 встановлено, що військово-цивільні адміністрації населених пунктів формуються з військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів України, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, службі в правоохоронних органах без виключення зі списків особового складу, а також працівників, які уклали з Антитерористичним центром при Службі безпеки України трудовий договір.
До повноважень військово-цивільних адміністрацій (ч. 1 ст. 4 Закону № 141) відносяться, зокрема: сприяння організації призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, строкову військову та альтернативну (невійськову) службу, а також їх мобілізації, підготовці молоді до служби в Збройних Силах України, організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також населення наказу військового комісара про оголошення мобілізації (п. 18); бронювання робочих місць для військовозобов'язаних на підприємствах, в установах та організаціях відповідно до законодавства (п. 19); здійснення заходів щодо створення належних умов для функціонування пунктів пропуску через державний кордон України (п. 23); сприяння Державній прикордонній службі України у підтриманні відповідного режиму на державному кордоні (п. 24); сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, адвокатури, Національного антикорупційного бюро України і Державної кримінально-виконавчої служби України (п. 31); прийняття у межах, визначених законом, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність (п. 36); прийняття рішення про дострокове припинення повноважень органів територіальної самоорганізації населення у випадках, передбачених цим Законом (п. 38); надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності (п. 39).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 141 військово-цивільні адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.
Порядок фінансового забезпечення діяльності військово-цивільних адміністрацій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 207.
Відповідно до пункту 2 постанови № 207 фінансування здійснюється:
1) військово-цивільних адміністрацій населених пунктів - за рахунок коштів місцевого бюджету населеного пункту, в якому утворено військово-цивільну адміністрацію;
2) обласних та районних військово-цивільних адміністрацій - за рахунок коштів державного та відповідного місцевого бюджету.
Згідно з пунктом 4 постанови № 207 розмір заробітної плати працівників обласних та районних військово-цивільних адміністрацій визначається згідно з умовами оплати праці, встановленими для відповідних працівників районної та обласної держадміністрацій, а працівників військово-цивільних адміністрацій населених пунктів - умовами оплати праці, встановленими для працівників відповідних органів місцевого самоврядування.
Військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, відрядженим до військово-цивільних адміністрацій, виплачується грошове забезпечення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, інші щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення в порядку та розмірах, установлених нормативно-правовими актами для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, за останньою посадою, займаною перед відрядженням. У разі безпосередньої участі військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду грошове забезпечення виплачується в розмірах, що обчислюються з урахуванням винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських».
Виплата грошового забезпечення проводиться за рахунок коштів військово-цивільних адміністрацій, до яких відряджені військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу.
Рішення про виплату премії та конкретний розмір винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, відрядженим до обласних та районних військово-цивільних адміністрацій, приймається керівником відповідної обласної військово-цивільної адміністрації; керівнику обласної військово-цивільної адміністрації - керівником Антитерористичного центру при СБУ.
Абзаци другий - четвертий пункту 4 постанови № 207 було прийнято згідно з постановою КМУ № 21 від 18 січня 2017 року, яка набрала чинності з 26 січня 2017 року. Отже, саме з цієї дати позивач має право на отримання винагороди за безпосередню участь у антитерористичній операції, оскільки був відряджений до Військово-цивільної адміністрації міста Авдіївки Донецької області з 16.01.2016 року.
Дійсно, наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016 року № 67 затверджено Інструкцію «Про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду», якою встановлено розмір винагороди за безпосередню участю в АТО.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, що позивач, як посадова особа військо-цивільної адміністрації виконував обов'язки поза межами своєї посадової інструкції, як першого заступника.
Сам по собі факт служби в районі проведення АТО не є єдиною умовою для надання виплат за безпосередню участь в АТО згідно вищевказаного наказу Міністерства оборони України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на такі виплати від його безпосереднього роботодавця, що передбачені спеціальною нормою права стосовно службовців Військово-цивільних адміністрацій, а саме: постановою КМУ № 201 в редакції, що діяла с 26 січня 2017 року по дату звільнення позивача - 23 березня 2017 року з розрахунку в редакції наказу Міноборони України від 28.01.2017 року № 59 у розмірі 2400, 00 гривень.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині виплат винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 26 січня 2017 року по 23 березня 2017 року з розрахунку 2400,00 гривень, що підтверджується відповідними розпорядженнями та табелями обліку (а.с. 79-80 та 88-91). Оскільки з 27 лютого 2017 року по дату звільнення позивач знаходився у відпустці, то за вказаний час винагорода не сплачується, тому винагороду слід виплатити за 6 днів у січні 2017 року (з 26 по 31 число) 2017 року у сумі 464,52 гривень та у лютому 2017 року (з 01 по 26 число) у сумі 2228,57 гривень, усього - 2693,09 гривень.
Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 Фрідона Напойовича до Міністерства оборони України , Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області про зобов'язання виплатити винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 18.03.2016 року по 23.03.2017 року у розмірі 91451,62 гривень - задовольнити частково.
Зобов'язати Військово-цивільну адміністрацію м. Авдіївка Донецької області виплатити винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 26.01.2017 року по 26.02.2017 року у розмірі 2693,09 гривень.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 Фрідона Напойовича судовий збір у сумі 26 (двадцять шість) гривень 98 копійок.
Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 08 листопада 2017 року.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Голубова Л.Б.
Судді Аляб'єв І.Г.
ОСОБА_4