Справа № 761/20185/17
Провадження № 2/761/5671/2017
25 жовтня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Рибака М.А.,
за участю секретаря Яриновської Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальну послуги -
У червні 2017 року позивач Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» звернулося до Шевченківського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги в розмірі 25233,54 грн., з яких: за договором № 393 за період з 17.09.2010 року по 04.11.2011 року в сумі 9839,82 грн. (основний борг: 8393,35 грн., інфляційні втрати - 842,45 грн. та 604,02 грн. трьох процентів річних) та за договором № ЯР-098 за період з 13.12.2011 року по 30.04.2014 року в сумі 15393,72 грн. (основний борг: 13455,87 грн., інфляційні втрати - 1456,65 грн. та 481,20 грн. трьох процентів річних).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не в повній мірі сплачував кошти за надані йому комунальні послуги, в зв'язку з чим у нього станом на 30.04.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 21849,22 грн., стягнення трьох відсотків річних та нарахування на борг індексу інфляції позивач мотивує вимогами ст. 625 ЦК України. Крім того, позивач просить стягнути на його користь понесені ним судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд про його задоволення. Поважних причин пропуску строку позовної давності не навела.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та заперечував проти його задоволення. Вважав, що позивачем пропущено трирічний строк для звернення до суду із даним позовом. Зазначав, що рахунки за оплату комунальних послуг виставлялись КП «ЖЕК «Ярославська», тоді як доказів передачі розрахунків по сплаті послуг позивачу не надано.
Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що згідно із договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 14.07.2006 року ОСОБА_1 прийняв у власність нежилі приміщення загальною площею 29,70 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-23).
01.06.2007 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради та ОСОБА_1 було укладено договір про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 393, предметом якого було нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті комунальні послуги (а.с. 26-27).
01.11.2011 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № Яр-098, предметом якого було надання послуг з централізованого опалення і оплата їх в повному обсязі споживачем (а.с. 28-33)
Будинок в якому знаходяться нежилі приміщення загальною площею 29,70 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на балансі позивача КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», попередня назва - КП УЖГ Шевченківської районної у м. Києві ради.
В результаті несплати за надані комунальні послуги, у відповідача накопичився борг, який з урахуванням індексу інфляції та 3% річних склав 25233,54 грн., з яких: за договором № 393 за період з 17.09.2010 року по 04.11.2011 року в сумі 9839,82 грн. (основний борг: 8393,35 грн., інфляційні втрати - 842,45 грн. та 604,02 грн. трьох процентів річних) та за договором № ЯР-098 за період з 13.12.2011 року по 30.04.2014 року в сумі 15393,72 грн. (основний борг: 13455,87 грн., інфляційні втрати - 1456,65 грн. та 481,20 грн. трьох процентів річних), що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем (а.с.43, 45).
Згідно з ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572 з наступними змінами, власники та наймачі (орендарі) квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням… . А ч.3 цієї статті передбачено, що члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і при домової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.
Доказів оплати наданих послуг в повному обсязі стороною відповідача не надано.
Щодо застосування позовної давності до вимог позивача за даним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Із матеріалів справи вбачається, що 14.03.2016 року було видано наказ про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги та ухвалою від 15.12.2016 року, вказаний судовий наказ було скасовано та роз'яснено позивачу його право на розгляд його вимог в позовному провадженні (а.с. 14).
Разом з тим, згідно із Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14: «частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності».
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Так, з аналізу норм законодавства вбачається, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
Вказане також підтверджується Правовим висновком Верховного Суду України від 29.03.2017 року по справі № 6-1996цс16, в якому зазначено, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.
Разом із тим, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача коштів за договором № 393 за період з 17.09.2010 року по 04.11.2011 року та за договором № ЯР-098 за період з 13.12.2011 року по 30.04.2014 року.
Враховуючи подання позивачем заяви про видачу судового наказу та видачу такого наказу 14.03.2016 року, суд приходить до висновку про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, а також інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 17.09.2010 року по 04.11.2011 року за договором № 393, а також за період з 13.12.2011 року по 14.03.2013 року, а тому у задоволенні зазначених вимог слід відмовити.
Таким чином, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за період з 15.03.2013 року (за розрахунком позивача - 29.03.2013 року) в сумі 6460,58 грн., 983,76 грн. інфляційних втрат та 106.46 грн. трьох процентів річних за розрахунком, здійсненим судом.
А тому, даний позов було подано через канцелярію суду 25.08.2015 року із пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заперечення відповідача в частині безпідставності заявлення вимог даним позивачем спростовуються наявною в матеріалах справи копією статуту, в п. 1.2. якого зазначено, що Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 179, 212 - 215, 217, 218, 293, 294 ЦПК України; ст. ст. 525, 526, 625, 815 ЦК України, ст. ст. 66, 67, 162 ЖК України; ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд -
Позов Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальну послуги - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» заборгованість за комунальну послуги за договором № Яр-098 від 01.11.2011 року в сумі 6460,58 грн., 983,76 грн. інфляційний втрат та 106,46 грн. трьох процентів річних.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» судовий збір в сумі 478,77 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ М.А. РИБАК