ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20052/17
провадження № 6/753/715/17
"08" листопада 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Цимбал І.К.
при секретарі Кисіль Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,
Державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Черток О.Ф. (далі по тексту - ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва) звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 до повного виконання ним майнових зобов'язань.
Подання обґрунтоване тим, що на примусовому виконанні у ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва перебуває ВП № 50236489 по примусовому виконанню виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісяця.
Боржник ухиляється від виконання рішення суду, а тому виникла необхідність обмежити її у праві виїзду за межі території України на підставі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Вивчивши матеріали подання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання у зв'язку з наступним.
Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчим провадженням є сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до змісту ст.ст. 5, 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень не лише своєчасно і повно, але й неупереджено, а також використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. А статтею 11 цього Закону визначені права і обов'язки державного виконавця при виконанні рішень.
Водночас, розділом VI Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), зокрема, ч. 1 ст. 377-1 цього Кодексу, регулюється порядок тимчасового обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим із начальником відділу державної виконавчої служби.
За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
При цьому, за правилом п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, в тому числі, якщо він ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішення зобов'язань - до виконання цих зобов'язань.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
На час звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
У розумінні положень ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Державний виконавець обґрунтував своє подання тим, що боржником рішення не виконано, жодних дій, спрямованих на його виконання, боржником не вчинено та ним вчиняються дії направлені на свідоме невиконання рішення суду.
Під час розгляду подання, судом досліджені додані державним виконавцем до подання документи та встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення державним виконавцем дій, передбачених ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», заходів, зокрема, виклик боржника до державного виконавця, привід боржника через органи внутрішніх справ та у випадку відсутності боржника за адресою реєстрації - звернення з поданням про оголошення боржника у розшук, тощо.
Таким чином, враховуючи додані до подання матеріали виконавчого провадження та зміст подання державного виконавця, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати доведеним той факт, що боржник ОСОБА_2 свідомо та умисно ухиляється від виконання рішення у примусовому порядку, а відтак подання державного виконавця задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 11 Закону України «Про виконавче провадження», п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст.ст. 10, 208, 209, 210, 377-1 Цивільного процесуального права України, суд
Подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.